Справа № 584/352/18
Провадження № 2/584/5/20
Іменем України
12.05.2020 Путивльський районний суд Сумської області
у складі : головуючого - судді Данік Я.І.
за участі: секретаря - Худайкулової О.М.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що з 2004 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, у вересні 2014 року, ОСОБА_5 придбав будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_5 мав намір узаконити право власності позивача на 1/2 частину вказаного житлового будинку та земельної ділянки, так як він був придбаний за спільний кошт, але не встиг цього зробити через смерть, позивач просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2003 року по 28 січня 2018 року, з веденням спільного господарства, побуту та бюджету, а також визнати об'єктом права спільної сумісної власності - житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованих по АДРЕСА_1 .
Заслухавши позивача та її представника, які позов підтримали, представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення позову, допитавши свідків, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до довідки Октябрської сільської ради Путивльського району Сумської області №48 від 8 лютого 2018 року ОСОБА_5 , був зареєстрований та проживав до 2014 року по АДРЕСА_2 разом зі ОСОБА_1 , 1972 року народження та ОСОБА_6 , 1991 року народження (а.с.8).
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 4 вересня 2014 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 30,8 кв.м, житловою площею 15,5 кв.м, вартістю 135590 грн. (а.с.124-125).
Відповідно до договорів купівлі-продажу житлового будинку від 4 вересня 2014 року та купівлі-продажу земельної ділянки від 4 вересня 2014 року ОСОБА_5 купив у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 житловий будинок, загальною площею 66,3 кв.м, житловою площею - 45,6 кв.м, з надвірними та господарськими будівлями: сараєм «Б-І», огорожею №1-2 за 51773 грн., а також земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер 5923810100:03:008:0007, для будівництва та обслуговування житлового будинку за 77044 грн., розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.11-16).
ОСОБА_1 , позивач у справі, з 23 грудня 2015 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.17-22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Путивль Сумської області помер ОСОБА_5 (а.с.4).
Згідно з довідками Октябрської сільської ради Путивльського району Сумської області №35 від 30 січня 2018 року та №49 від 8 лютого 2018 року ОСОБА_5 , на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_2 разом зі ОСОБА_6 , 1991 року народження, який здійснив його поховання.
Заповіт від імені ОСОБА_5 Октябрською сільською радою не посвідчувався (а.с.9,10).
На підставі заяви ОСОБА_4 , відповідача у справі, яка є дочкою ОСОБА_5 , було заведено спадкову справу №47/2018 (а.с.75,79-83).
Як пояснила позивач, у 2003 році вона познайомилась з ОСОБА_5 , з яким спільно працювала в ССК «Ярославна», з яким склалися гарні стосунки в і вони почали спільно проживати у батьків, а у 2004 році вони придбали будинок у с.Скуносове Путивльського району Сумської області, де почали проживати спільно. В подальшому продавши цей будинок за 10000 грн., корову за 5000 грн., квартиру, яку успадкував ОСОБА_5 після смерті батьків, за яку саме суму вона не пам'ятає, а також маючи заощадження на суму 15000 грн. вони придбали спірні будинок та земельну ділянку, в якому стали проживати та робити ремонтні роботи. За усною домовленістю власником було зазначено ОСОБА_5 . У договорах купівлі-продажу спірних будинку та земельної ділянки дійсно є пункти, що грошові кошти ОСОБА_5 на покупку не є об'єктом спільної сумісної власності, а є його особистою власністю, а також що останній не одружений та не перебуває у фактичних шлюбних відносинах, однак він є стандартним для цих договорів та внесений до договорів для економії щодо оформлення правочину. Щодо ОСОБА_4 , відповідача у справі, то вона рідко спілкувалась з батьком.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , кожна окремо суду показали, що ОСОБА_1 , позивач у справі та ОСОБА_5 познайомились у 2003 році, та почали спільно проживати. У 2004 році вони придбали будинок у с.Скуносове Путивльського району Сумської області, де проживали вони та син ОСОБА_1 . В подальшому у 2014 році продавши будинок у с.Скуносове та квартиру, що успадкував ОСОБА_5 після смерті батьків, вони придбали будинок по АДРЕСА_1 , в якому спільно проживали, вели спільне господарство, робили ремонтні роботи цього будинку.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що є рідним братом ОСОБА_5 , який у 2003 році познайомився зі ОСОБА_1 позивачем у справі, та почав з нею спільно проживати в будинку, який вони придбали у с.Скуносове Путивльського району Сумської області. З ними також проживав син позивача - ОСОБА_15 . В подальшому продавши вказаний будинок, а також квартиру, яку успадкував ОСОБА_5 після смерті батьків, вони купили будинок по АДРЕСА_1 , в якому спільно проживали, вели спільне господарство, робили поліпшення та ремонтні роботи в цьому господарстві.
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що є матір'ю ОСОБА_4 , відповідача у справі та колишньою дружиною ОСОБА_5 , з яким після весілля вони проживали у квартирі, яку їм подарували батьки. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 вони домовились, що вказана квартира перейде у власність їх спільної дочки - ОСОБА_4 . У 2014 році, коли вона приїжджала до батьків у м.Путивль Сумської області, ОСОБА_5 приходив до неї та повідомив, що продав належну йому квартиру та придбав будинок, який хоче залишити дочці, на підтвердження чого надав копії правовстановлюючих документів на будинок.
Свідок ОСОБА_17 суду показала, що є кумою мачухи ОСОБА_5 є спільною дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_16 У 2014 році, коли вона була у м.Путивль Сумської області, ОСОБА_5 приходив до ОСОБА_16 та повідомив їй, що продав квартиру, що їм дарували батьки на весілля, та придбав будинок, в якому зараз проживає, і що вказаний будинок він планує передати дочці - ОСОБА_4 , оскільки мало допомагав їй, після чого передав ОСОБА_16 копії правовстановлюючих документів на будинок.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Встановлення цього факту має для позивача юридичне значення, і з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , однак не з вересня 2003 року, як просить позивач, а, з урахуванням позиції КЦС ВС від 24 січня 2020 року у справі №546/912/16-ц, з 1 січня 2004 року, тобто з моменту набрання чинності СК України, оскільки КпШС не визначав поняття спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Що стосується решти позовних вимог, то вони задоволенню не підлягають, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі №546/912/16-ц КЦС ВС дійшов висновку, що правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Як вбачається з п.13 договору купівлі-продажу житлового будинку від 4 вересня 2014 року та п.4.7 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 4 вересня 2014 року, покупець ( ОСОБА_5 ) довів до відома продавців ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), а продавці взяли до уваги той факт, що грошові кошти, які витрачаються покупцем на придбання житлового будинку за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, оскільки на день укладення цього правочину покупець не одружений, у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю житлового будинку, немає.
Крім того, копією договору купівлі продажу квартири від 4 вересня 2014 року згідно з яким ОСОБА_5 продав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 квартиру вартістю 135590 грн., та копіями договорів купівлі-продажу житлового будинку від 4 вересня 2014 року та купівлі-продажу земельної ділянки від 4 вересня 2014 року згідно з якими ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 житловий будинок та земельну ділянку, загальною вартістю 128817 грн., на переконання суду, підтверджуються доводи відповідача про те, що спірне майно придбано за особисті кошти ОСОБА_5 , оскільки вказані договори укладено в один день, і вартість проданої ОСОБА_5 квартири перевищує сукупну вартість придбаних ним будинку та земельної ділянки.
Доводи представника позивача ОСОБА_2 про протилежне є сумнівними з огляду на пояснення позивача щодо того, що загалом вона та ОСОБА_5 мали спільні заощадження близько 30000 грн.
Посилання представника позивача ОСОБА_2 на те, що у спірному будинку проводилися капітальні ремонтні роботи за спільні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим остання також має право на частку у спірному майні, виходять за межі позовних вимог та також не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 та її сина у спірному будинку також не є свідченням того, що це майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з урахуванням положень ст.ст.57, 59 СК України ст.405 ЦК Укроаїни
Таким чином, суду не надано належних доказів, які б спростовували як те, що спірне майно придбано ОСОБА_5 за його особисті кошти, так і те, що це майно є його особистою власністю.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 704 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, в частині задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Керуючись ст.ст.141, 315, 319 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Бояро-Лежачі Путивльського району Сумської області, з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Путивль Сумської області, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , з веденням спільного господарства, побуту та бюджету.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено в повному обсязі 22 травня 2020 року.
Суддя Я.І.Данік