Ухвала
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 740/2782/19
провадження № 61-7431ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій незаконними та зобов'язання встановлення індивідуального лічильника газу,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз») про визнання незаконними дій щодо не встановлення індивідуального лічильника газу, як побутовому споживачу, та зобов'язання встановити індивідуальний лічильник газу у квартирі позивача АДРЕСА_1 .
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу побутовому споживачу ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 . Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» встановити індивідуальний лічильник газу побутовому споживачу
ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» залишено без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 року залишено без змін.
25 квітня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» подано касаційну скаргу (надійшла 29 квітня 2020 року) на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Судами встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», є Оператором ГРМ і суб'єктом господарювання, на якого покладені обов'язки згідно статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
У колективній заяві від 16 лютого 2018 року на адресу Ніжинського відділу реалізації ТОВ «Чернігівгаз Збут» мешканці будинку АДРЕСА_3 , зокрема, позивач ОСОБА_1 просив встановити індивідуальний лічильник газу у належній квартирі відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
У відповіді Регіональної газової компанії «Чернігівгаз» від 21 лютого
2018 року на зазначене колективне звернення зазначено про встановлення у будинку з 01 вересня 2017 року загальнобудинкового приладу обліку газу, підстави для встановлення індивідуальних лічильників газу відсутні.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору, який поданий суду відповідачем, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статтей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 приєднався до вказаного Типового договору.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього договору відповідач взяв на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня
2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»
(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1 000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1 000 куб. м природного газу, які становили
6 грн 96 коп., а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1 000 куб. м становили
25 грн 20 коп.
Оскільки позивач користується послугами газопостачання із врахуванням встановлених тарифів, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, відповідач зобов'язаний вчинити дії, передбачені статтями 3, 4, 6 вищезазначеного Закону, а саме: забезпечити встановлення до 1 січня 2021 року лічильника газу у квартирі позивача, який використовує газ тільки для приготування їжі, із виконанням робіт та за рахунок своїх коштів, як суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території.
При вирішенні справи судами враховано висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 07 листопада 2018 року по справі
№ 214/2435/17 та від 09 жовтня 2019 року по справі № 524/7637/16-ц відповідно до яких стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Суди вірно виходили з того, що позивач користується послугами газопостачання із врахуванням встановлених тарифів, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, відповідач зобов'язаний вчинити дії, передбачені статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення до 01 січня 2021 року лічильника газу у квартирі позивача, який використовує газ тільки для приготування їжі, із виконанням робіт та за рахунок своїх коштів, як суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території.
Також судом першої та апеляційної інстанції вірно вказано, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку за місцем проживання позивача не звільняє відповідача від обов'язку встановити індивідуальний лічильник позивачу відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», вимоги якого мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У відкритті касаційного провадження на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року необхідно відмовити, оскільки, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 524/7637/16-ц викладала висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків, отже у відкритті касаційного провадження щодо оскаржуваних судових рішень необхідно відмовити.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків суду.
Правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні судових рішень не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги
АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій незаконними та зобов'язання встановлення індивідуального лічильника газу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович