Справа №485/471/20
Провадження № 1-кс/485/108/20
22 травня 2020 року м.Снігурівка
Слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області - ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка Миколаївської області скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12020150310000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України
встановив:
16 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12020150310000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України.
Скарга обґрунтована неповнотою досудового розслідування, невідповідністю висновків слідчого, викладених у постанові, фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши думку скаржника, який скаргу підтримав, думку прокурора, який не вбачав підстав для скасування постанови, дослідивши матеріали кримінального провадження №12020150310000056, приходжу до наступного.
Постановою слідчого Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_5 від 30.03.2020 року закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020150310000056 за заявою ОСОБА_3 від 26.01.2020 року, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України.
Постанова мотивована тим, що під час досудового розслідування не було здобуто відомостей, які б об'єктивно свідчили про те, що в діях ОСОБА_6 був прямий умисел на погрозу вбивством ОСОБА_3 , а так само, що дії ОСОБА_6 викликали у потерпілого побоювання за своє життя. Також слідчий врахував, що ОСОБА_6 є особою похилого віку, в момент вищевказаних подій перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння та фізично є слабшим від потерпілого, у зв'язку з чим слідчий зробив висновок, що дії ОСОБА_6 не можуть бути розцінені як прямий умисел на погрозу вбивством, що він усвідомлював, що погрожував вбивством.
Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
Крім того, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст.94 КПК України).
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначаються у ст.91 КПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.284 КПК України, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 26.01.2020 року до Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_3 , 1964р.н., про притягнення до кримінальної відповідальності невідому йому особу, яка 26.01.2020р. близько 14год.біля магазину «АТБ» по вул..Суворова у м.Снігурівка в стані алкогольного сп'яніння погрожувала заявнику вбивством.
Відомості про вказане правопорушення 27.01.2020 року внесено до ЄРДР за № 12020150310000056за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України.
В ході досудового розслідування слідчим 26.01.2020 року проведено огляд місця події, направлено на медичне освідування ОСОБА_7 , 27.01.2020 року допитано потерпілого, 27.01.2020 року допитано свідка ОСОБА_8 , 28.01.2020 року здійснено перегляд матеріалів відеозапису, який здійснювався потерпілим та складено відповідний протокол, 15.02.2020 року надано доручення на проведення слідчих дій, в тому числі на встановлення осіб зафіксованих на відео та інших можливих свідків події, 30.03.2020 року допитано свідка ОСОБА_9 , 30.03.2020 року опитано ОСОБА_6 .
Згідно рапорту т.в.о.заступника наальника Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_10 встановити інших можливих свідків та очевидців події не представилось можливим.
Відповідно до ч. 1 ст.129 КК України погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
Положення ч. 1 ст.129 КК України дають підстави для висновку про те, що умовою караності погрози вбивством є її реальність, що пов'язана із здатністю викликати побоювання про приведення її у виконання, про що може свідчити конкретний зміст і обставини, які її супроводжують (обстановка, час, місце, спосіб здійснення та інтенсивність вираження), а також обставини, що випливають з попередніх стосунків винного та потерпілого. Реальність погрози має встановлюватись в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв.
Опитаний ОСОБА_7 надав пояснення про те, що дістав викрутку у вигляді складного ножа із обламаним острієм леза з кишені після того як ОСОБА_3 висловлював на його адресу образи та вдарив в обличчя з метою провчити. При цьому, погроз вбивством на адресу ОСОБА_3 не висловлював та наміру заподіяти йому тілесні ушкодження не мав. Свідок ОСОБА_9 не підтвердила висловлювання погроз вбивством ОСОБА_7 на адресу ОСОБА_3 . Не зафіксований факт реальності погрози й на представленому потерпілим відеофійлі, який він створив фіксуючи перебіг подій на власний мобільний телефон.
Показання свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 висловлював погрози «Вб'ю» та «Заріжу» прямуючи до них із ОСОБА_3 , коли вони вдвох відпочивали та пили пиво, після попередньо виниклого конфлікту, заяви з цього приводу до поліції писати не бажає, враховуючи його товариські відносини із потерпілим, не можна вважати безсторонніми, й лише на їх підставі неможливо підготувати письмову підозру ОСОБА_7 у вчиненні конкретного злочину.
Водночас аналіз вказаних матеріалів кримінального провадження, у тому числі знятого потерпілим в ході події відео на мобільний телефон, у сукупності дають підстави для висновку про те, поведінка учасників, у тому числі й ОСОБА_7 , а також висловлювання останнього в конкретній обстановці, не дають підстав дійти висновку про наявність у його діях складу злочину за ч. 1 ст.129 КК України, який було б вчинено щодо ОСОБА_3 .
Яких саме свідків не допитав слідчий, враховуючи пояснення самого потерпілого слідчому, з яких слідує, що при висловленні щодо нього ОСОБА_7 погроз вбивством був присутній лише свідок ОСОБА_8 , та які саме слідчі дії на встановлення фактичних обставин справи він не вчинив, скаржник не зазначає. Також, матеріалами провадження підтверджується, що ОСОБА_3 не звертався до слідчого з клопотаннями про проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій.
За наведеного слідчий провів достатній обсяг слідчих дій та прийняв обгрунтоване та мотивоване рішення про відсутність в діянні в діях ОСОБА_6 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України.
Враховуючи вище зазначене, підстави для задоволення скарги ОСОБА_11 відсутні й у її задоволенні скаржнику слід відмовити.
Керуючись ст.ст.303-309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12020150310000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України - залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя