Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/23177/15-ц
провадження № 61-26596св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Ващенко Л. Г., Таварткіладзе О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2010 року між ним
та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Сімейні відносини
із відповідачкою припинилися у вересні 2015 року.
Зазначав, що за час перебування у шлюбі ними спільно було придбано майно, яке у добровільному порядку вони поділити не змогли.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 01 вересня
2010 року; визнати за ним право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , житловою площею - 58,9 кв. м, загальною площею - 96,2 кв. м; визнати за ним та ОСОБА_2 майнові права на квартиру
АДРЕСА_2 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві від 19 вересня 2014 року № 4/60, укладеного між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилбуд» та ОСОБА_2
по 1/2 частини цієї квартири за кожним; визнати за ОСОБА_2 право власності на холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварку
Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG НОМЕР_2 , загальною вартістю - 38 739,93 грн; визнати за ним право власності на посудомийну машину
Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративну Ventolux SPACE 90, загальною вартістю - 33 100,46 грн; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 - 167 056,25 грн у рахунок
1/2 частини вартості автомобіля «Honda Accord», номер кузова - НОМЕР_3 .
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання права власності
на майно.
Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року вона проживала разом
із відповідачем за зустрічним позовом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 01 вересня 2010 року між ними було зареєстровано шлюб. З вересня
2015 року подружні відносини з відповідачем за зустрічним позовом
не підтримували, проживали окремо та спільне господарство не вели.
Зазначала, що за час перебування у шлюбі ними спільно було придбано майно, яке у добровільному порядку поділити вони не змогли.
З урахуванням викладеного та уточнень вимог зустрічного позову,
ОСОБА_2 просив суд: розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1
та нею; визнати за нею право приватної власності на квартиру
АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 за умови виплати грошової компенсації за 50 % вартості автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер - НОМЕР_4 , 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ,
50 % від вартості меблів, побутової техніки, електроніки, за вирахуванням
із загальної суми компенсації 50 % вартості квартири
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 01 вересня
2010 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 майнові права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві від 19 вересня 2014 року № 4-60, укладено між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилбуд» та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві від 19 вересня 2014 року № 4-60, укладено між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилбуд» та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварку Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG VK8820HMR , загальною вартістю -
38 739,93 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на посудомийну машину
Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративну Ventolux SPACE 90, загальною вартістю - 33 100,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 167 056,25 грн у рахунок 1/2 частини вартості автомобіля «Honda Accord», номер кузова - НОМЕР_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що є підстави для розірвання шлюбу між сторонами, оскільки шлюбні відносини не склалися, подальше сумісне життя не можливе, на час вирішення спору шлюб носить формальний характер. При цьому під час спільного подружнього проживання сторонами набуто у спільну сумісну власність майно, яке підлягає поділу між ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року
у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м, відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про існування між сторонами правовідносин спільної сумісної власності подружжя, необхідності поділу майна подружжя. Висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважав висновки суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 приватною власністю
ОСОБА_1 передчасними, оскільки вказана спірна квартира була придбана сторонами у справі у рівних частках, а тому ця квартира має статус спільної часткової власності, а не спільної сумісної власності
і не може бути визнана такою, що придбана у період шлюбу але за особисті кошти ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру
АДРЕСА_1 та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення вимог щодо розірвання шлюбу; визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнових права на квартиру
АДРЕСА_2 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві від 19 вересня 2014 року № 4/60, укладеного між споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилбуд» та ОСОБА_2
по 1/2 частини цієї квартири за кожним; визнання за ОСОБА_2 права власності на холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварку
Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG НОМЕР_2 , загальною вартістю - 38 739,93 грн; визнання за ОСОБА_1 права власності на посудомийну машину
Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративну Ventolux SPACE 90, загальною вартістю - 33 100,46 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 167 056,25 грн
у рахунок 1/2 частини вартості автомобіля «Honda Accord», номер кузова - НОМЕР_3 до суду касаційної інстанції не оскаржено
та предметом перегляду не є (статті 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Приморського районного суду м. Одеси.
У липні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважав, що форма власності спірної квартири мала встановлюватися судом апеляційної інстанції не безумовно, а на підставі поданих сторонами доказів.
Зазначав, що спірна квартира була придбана ним за особисті кошти, які
він отримав на підставі контракту від 01 липня 2009 року, укладеного між ним та професіональним клубом «Оболонь», що відповідачкою під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не заперечувалось. Крім того, спірна квартира була придбана через 2 місяці після укладення шлюбу, що, як він вважав, об'єктивно унеможливлює набуття такої квартири спільною працею подружжя за такий короткий проміжок часу.
На підтвердження чого заявником були надані відповідні докази. Проте, суд апеляційної інстанції надав перевагу такому доказу як договір купівлі-продажу спірної квартири, а не доказу набуття грошових коштів.
Вважав, що судом першої інстанції було правильно віднесено форму власності цієї квартири не до часткової сумісної або спільної сумісної,
а до особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції не спростував, як вважав заявник, викладені
у рішенні суду першої інстанції висновки та мотивування.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законними та обґрунтованими, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а. с. 153 т. 1).
За час шлюбу подружжям було придбано майно, зокрема: майнові права на квартиру
АДРЕСА_3 , загальною площею 59,9 кв. м, на підставі договору асоційованого членства у споживчому товаристві
від 19 вересня 2014 року № 4/60, укладеного між ОСОБА_2
та споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-Жилбуд»; квартира
АДРЕСА_1 ; холодильник комбі Samsung RL55VQBUS, пароварка Tefal VS4003, чайник Tefal BI625, утюг Philips GC3660, СВЧ Gorenje MO200DCE-UR, пилесос LG НОМЕР_2 , посудомийну машину Bosch SMV59U10EU, кондиціонер Mitsubishi MSZ-EF35VA, витяжку декоративна Ventolux SPACE 90; автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який 05 січня 2016 року було відчужено за ціною - 334 112,50 грн (а. с. 25-26, 72-73, 92-101т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного
з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності
є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним
із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,
то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права
на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм
на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтями 69, 70 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох
чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності
є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог
ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 та ухвалюючи нове рішення у цій частині, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України),
з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що спірна квартира була придбана сторонами у справі
на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2010 року
у період шлюбу та ураховуючи те, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу цієї квартири вона була придбана ними у рівних частках, обґрунтовано вважав, що спірна квартира є спільною частковою власністю сторін у справі, а тому не може бути визнана приватною власністю однієї
зі сторін, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на цю квартиру.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи,
які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України
(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо зупинення виконання постанови
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року було зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області
від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої
статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року
у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру
АДРЕСА_1 , житловою площею 58,9 кв. м, загальною площею 96,2 кв. м, залишити без змін.
Поновити виконання постанови Апеляційного суду Одеської області
від 12 квітня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович