Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/289/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ПРАТ "ММК Ім. Ілліча"), Донецька область, місто Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (ТОВ "ХЕЗ ПТМ"), місто Харків
про стягнення 1 075 688,37 грн.
за участю представників:
позивача - Краснопьорова О.С. довіреність № 3 від 02.01.2020;
відповідача - адвокат Селіванов М.В. довіреність б/н від 14.02.2020;
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (відповідача) 1 075 688,37 грн., з яких: 847 800,00 грн. - сума передплати за Договором № 2447 від 13 грудня 2017 року; 135 648,00 грн. - неустойка 8% за порушення строку поставки згідно п. 7.3. Договору № 2447; 85 360,68 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами згідно п. 7.6. Договору № 2447; 6 879,69 грн. - пеня за несвоєчасне повернення раніше сплачених коштів згідно п. 7.7. Договору № 2447.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/289/20 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.
04 березня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на позовну заяву (вх. № 5740), в порядку статей 165, 178 ГПК України.
Також 16 березня 2020 року до суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на відзив (вх. № 6744), в порядку статті 166 ГПК України.
Вказані заяви по суті справи досліджено судом в підготовчому засіданні 30.03.2020 та прийнято до розгляду, як такі, що подані у строк та відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 27.04.2020 підготовче провадження у справі № 922/289/20 закрито; призначено справу до судового розгляду по суті на 18 травня 2020 року.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 18.05.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2020 позовні вимоги ПРАТ "ММК Ім. Ілліча" визнав частково, просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "ХЕЗ ПТМ" 135 648,00 грн. неустойки, нарахованої на підставі пункту 7.3. Договору та в частині стягнення 3 149, 37 грн. пені. Також представник відповідача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні та надати йому додатковий час на підготовку до виступу у судових дебатах.
Частиною другою статті 216 ГПК України визначено: якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Розглянувши усне клопотання представника відповідача про перерву в судовому засіданні, враховуючи те, що під час підготовчого провадження у даній справі було остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин; визначено обставини справи, які підлягають встановленню; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги те, що підготовче провадження у справі № 922/289/20 закрито ухвалою суду ще 27.04.2020, а всі документи, подані до суду, також завчасно направлялися позивачем на адресу ТОВ "ХЕЗ ПТМ", суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача, за відсутності підстав для оголошення перерви, визначених статтею 216 ГПК України.
13 грудня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (Постачальник) укладено Договір № 2447, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання (далі - Обладнання), на умовах, передбачених цим Договором та специфікаціями до нього.
Згідно пункту 2.1. Договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємною частиною (далі - Специфікації). Відповідно також до пункту 3.3. Договору строки поставки Обладнання вказуються у Специфікаціях.
Строк дії договору визначений сторонами в пункті 10.5. Договору, відповідно до якого цей Договір діє до 28.11.2019. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором. Додатковою угодою № 1 від 01 серпня 2019 року сторони дійшли згоди про продовження строку дії Договору № 2447 до 02.08.2021.
На виконання умов укладеного Договору 05 травня 2019 року сторонами укладено Специфікацію № 7, відповідно до умов якої Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує наступне обладнання: "Кран мост. КБОук 5.22.5.00.00.00.00ГЧ", рік випуску 2019, якісні характеристики - згідно габаритного креслення та ТЗ, в кількості 1 шт., вартістю 1 413 000,00 грн., ПДВ (20%) 282 600,00 грн., на загальну суму з урахуванням ПДВ -1 695 600,00 грн.
Пунктом 4 Специфікації № 7 встановлено, що строк поставки складає 120 календарних днів від дати передоплати 50%.
Строк оплати за поставлене обладнання: передоплата 50%, післяплата 50% в строк до 5 календарних днів від дати поставки (пункт 5 Специфікації № 7).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації № 7 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 847 800,00 грн., вказавши в графі призначення платежу "предоплата 50% за кран сп.7 МСВ по дог. №2447 от 13.12.2017 и сч. №29 от 17.05.2019, в т.ч. НДС 141 300,00 грн.", що підтверджується платіжним дорученням № 4500049436 від 31 травня 2019 року.
З урахуванням дати здійснення передоплати - 31 травня 2019 року, строк поставки обладнання, встановлений пунктом 4 Специфікації № 7 (120 календарних днів), сплив 28 вересня 2019 року.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Так, поставка обладнання у погоджений сторонами строк здійснена не була, що є порушенням ТОВ "ХЕЗ ПТМ" умов Договору № 2447.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Відповідно також до пункту 7.3 Договору у випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів Покупець вправі відмовитись від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які Постачальник зобов'язаний повернути впродовж трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправки Покупцем за адресою Постачальника, вказаною в цьому Договорі.
Відповідно, листом за вих. № 110/43281 від 06 грудня 2019 року позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" про відмову від поставки обладнання за Специфікацією № 7, а також вимагав повного повернення попередньої оплати в розмірі 847 800,00 грн.
Листом від 10 грудня 2019 (за вих. № 2293/12/19) відповідач визнав порушення умов договору та факт зриву строку поставки крану мостового згідно Специфікації № 7, а також пропонував продовжити строк поставки до березня 2020 року.
Згідно пункту 3.4 Договору постачальник має право здійснити поставку Обладнання в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі. Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", разом з тим, такої згоди не надало, що підтверджується листом позивача за вих. № 110/4367 від 10 грудня 2019 року.
Повідомлені позивачем обставини щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" умов Договору № 2447 від 13 грудня 2017 року не заперечується також і представником відповідача.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, враховуючи, що частина друга статті 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права, що було реалізовано позивачем в межах даної справи шляхом подання відповідного позову, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" в частині примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" 847 800,00 грн. передплати за Договором № 2447 від 13 грудня 2017 року - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 2447 від 13 грудня 2017 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку 8% за порушення строку поставки згідно п. 7.3. Договору в розмірі 135 648,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами згідно п. 7.6. Договору в розмірі 85 360,68 грн. та пеню за несвоєчасне повернення раніше сплачених коштів згідно п. 7.7. Договору в розмірі 6 879,69 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд виходить із наступного.
Порядок нарахування процентів за користування чужими коштами визначається нормами ЦК України. Так, згідно з частиною першою статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до частини другої статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі. Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Пунктом 7.6. Договору встановлено: у випадку порушення Постачальником строків поставки обладнання, передбачених Договором, за яке Покупцем внесена повна або часткова передоплата, постачальник за користування грошовими коштами Покупця зобов'язаний сплатити Покупцю 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених Покупцем, за період від дня оплати та до дня фактичної поставки обладнання або дня повернення грошових коштів.
Кількість днів користування коштами складає 245 днів (за період з 01.06.2019 року по 01.02.2020 року). Отже, на підставі статті 536 ЦК України та пункту 7.6 Договору позивачем нараховані проценти: сума сплачених коштів * 15% /365 * 245 = 847 800,00 грн. * 15% / 365 * 245 = 85 360,68 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає, що такі нарахування є арифметично правильними, а отже позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" в частині стягнення 85 360,68 грн. згідно пункту 7.6. Договору є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно пункту 7.7. Договору у випадку порушення строку перерахування грошових коштів, зайво отриманих від Покупця, а також повернення раніше сплачених за обладнання сум, пов'язаного з порушенням строків або обсягів поставок, поставкою обладнання неналежної якості, Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за відповідний період.
На підставі даного пункту Договору позивачем розраховано пеню в загальному розмірі 6 879,69 грн., виходячи з періоду прострочення 22.01.2020 - 01.02.2020 (кількість днів - 11) та розміру подвійної облікової ставки НБУ в день - 0,074%.
Разом з тим, суд звертає увагу ПРАТ "ММК Ім. Ілліча" на те, що в пункті 7.7. Договору сторонами чітко погоджено розмір пені - 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів. Подвійна облікова ставка НБУ, що діяла за відповідний період, визначає лише обмеження розрахунку та не може вільно трактуватися позивачем, як альтернативна можливість нарахування. У даному випадку, тільки якщо пеня в розмірі 0,04% перевищуватиме розміру подвійної облікової ставки НБУ, застосуванню підлягатиме пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Здійснивши самостійний розрахунок пені, у відповідності до пункту 7.7. Договору, а також не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що арифметично правильними є нарахування 3 730,32 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" пені в розмірі 3 149,37 грн. суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.
Також відповідно до пункту 7.3. Договору у випадку порушення строків або обсягів поставок обладнання, Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання.
Позивачем нарахована неустойка згідно п. 7.3 Договору, яка складає: вартість непоставленого в строк обладнання * 8% = 1 695 600,00 грн. * 8% = 135 648,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову в цій частині відповідач зазначив, що поставка товару з порушенням строку дійсно тягне за собою сплату постачальником неустойки. Однак, коли постачальник скористався своїм правом відмови від приймання товару і вимагає повернення передоплати зі сплатою процентів за користування коштами від дати їх перерахування, зобов'язання постачальника з поставки товару, у зв'язку з діями покупця, припиняється. В такому випадку воно трансформується в грошове зобов'язання із повернення передоплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами і на постачальника вже не може покладатися відповідальність порушення строків поставки товару, адже зобов'язання по поставці товару більше не існує.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язання - у випадку порушення Постачальником строків або обсягів поставок обладнання: сплата неустойки в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання. Водночас, абзацом 2 пункту 7.3. Договору передбачені додаткові права Покупця на випадок порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів, зокрема, в такому випадку Покупець набуває відмовитись від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум.
Крім того, згідно пункту 7.10. Договору сплата неустойки, процентів за користування грошовими коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов'язань за говором.
Враховуючи факт порушення з боку відповідача строку поставки обладнання, а також те, що у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, у позивача виникло право (незалежно від будь-яких інших обставин) на нарахування неустойки в розмірі 8% згідно пункту 7.3 Договору. Застосування пункту 7.6. та пункту 7.7. Договору також не виключає відповідальності Постачальника, передбаченої пунктом 7.3. Договору, оскільки визначеними умовами Договору встановлено різні види відповідальності за різні види порушень.
Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення строку поставки - 8% від вартості не поставленого у строк обладнання в розмірі 135 648,00 грн. також підлягають задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача щодо розподілу судових витрат у даній справі та стягнення з ТОВ"ХЕЗ ПТМ" 16 135,33 грн. судового збору і 22 639,38 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд зазначає таке.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 16 088,08 грн.
Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із позовом, на підтвердження даних витрат до матеріалів справи позивачем надано: копію Договору № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018; копію додаткової угоди № 4 від 03.12.2018 (про пролонгацію дії договору на 2019 рік); копію додаткової угоди № 26 від 09.12.2019 (про пролонгацію дії договору на 2020 рік); копію Виписки з ЄДРПОУ на АО "Всеукраїнська адвокатська допомога"; копію Рішення АО "Всеукраїнська адвокатська допомога" № 2 від 07.03.2018 (про прийняття адвоката до складу Об'єднання); копію довіреності на адвоката/представника; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, 30 березня 2018 року між підприємством позивача та АО "Всеукраїнська адвокатська допомога" укладено Договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги), строк дії якого продовжено на 2020 рік додатковою угодою № 26 від 09 грудня 2019 року. Згідно пункту 1.1 вказаного Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань віджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору (пункт 1.2 Договору).
28 січня 2020 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 29, відповідно умов якої визначений порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об'єднання за об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" грошових коштів (суми передплати за Договором № 2447 від 13.12.2017) в розмірі 847 800,00 грн., неустойки в розмірі 8% за порушення строку поставки гідно п.7.3 Договору № 2447 від 13.12.2017 в розмірі 135 648,00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами згідно п. 7.6 Договору № 2447 від 13.12.2017 в розмірі 85 360,68 грн., пені за несвоєчасне повернення раніше сплачених коштів згідно п. 7.7 Договору № 2447 від 13.12.2017 в розмірі 6 879,69 грн., а також судових витрат. Адвокатське об'єднання зобов'язалось здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в суді будь-якої ланки на території України, в тому числі Верховному Суді.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 29 сторони узгодили вартість послуг (за кожну окрему послугу); вартість однієї години роботи адвоката встановлена на рівні 525,50 грн./год., з розрахунку 25% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (з 01.01.2020 року цей показник становив 2 102,00 грн. (2 102,00 грн. * 25% = 525,50 грн).
Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди № 29 оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування Клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару.
Згідно пункту 6.1 Договору правова допомога вважається наданою після підписання Акту наданих послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується Сторонами та скріплюється печатками.
Станом на 24.02.2020 Адвокатським об'єднанням були фактично надані послуги на суму 18 011,88 грн., зокрема: усна консультація клієнта (в тому числі на підставі проведеного опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, пошуку та аналізу судової практики, яка склалася в подібних спорах), узгодження правової позиції з клієнтом, вартістю 1 576,50 грн. (3 години роботи адвоката); збір доказів (підготовка письмових документів: листи, претензії, відповіді на листи, запити, тощо) вартістю 525,50 грн. (1 година роботи адвоката); складання позовної заяви, вартістю 2 627,50 грн. (5 годин роботи адвоката); перевірка та подання позовної заяви до суду, вартістю 525,50 грн. (1 година роботи адвоката); судове представництво (в тому числі шляхом відеоконференції) - 2 000,00 грн. /1 судодень; гонорар за складність справи майнового характеру (в розмірі 1% ціни позову) - 10756,88 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 29 від 28.01.2020 до Договору № 845 від 30.03.2018, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 122 від 24.02.2020, а також складеним адвокатом Розрахунком розміру винагороди від 24.02.2020 року, затвердженим головою адвокатського об'єднання.
Послуги за Актом № 1 від 24.02.2020, та виставленим рахунком на оплату № 122 від 24.02.2020 оплачені на суму 18 011,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4500025845 від 31 березня 2020 року та реєстром оплачених рахунків до нього.
30 квітня 2020 року сторонами договору про надання правової допомоги також підписано без зауважень Акт № 2 приймання-передачі послуг на суму 4 627,50 грн., розрахунком розміру винагороди, якими підтверджено факт надання адвокатським об'єднанням послуг, зокрема: складання (підготовка, подання) процесуальних документів (була підготовлена та направлена до суду відповідь на відзив (від 13.03.2020), заява про участь в судовому засіданні 27.04.2020 в режимі відеоконференції (від 08.04.2020), 5 годин роботи адвоката, на суму 2 627,50 грн.; судове представництво (в тому числі шляхом відеоконференції) - адвокат прийняв участь у судовому засіданні 27.04.2020, 1 судодень, вартістю 2 000,00 грн.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку, що таких доказів достатньо для встановлення самого факту надання професійної правничої допомоги адвокатським об'єднанням у даній справі. При цьому, судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що вони можуть бути прийняті як належні, а витрати Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Водночас суд враховує правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Крім того, вирішуючи питання надання доказів оплати наданих послуг з правової допомоги на суму 4 627,50 грн., суд також враховує правову позицію, яку викладено Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19: "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що заявлені Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до відшкодування витрати у сумі 22 639,38 грн. підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені.
Водночас суд керується частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у справі № 922/289/20, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 22 573,09 грн.
Керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (ТОВ"ХЕЗ ПТМ"; місцезнаходження: 61082, місто Харків, проспект Московський, будинок 144, кімната 704/2; код ЄДРПОУ 32868567) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ПРАТ "ММК Ім. Ілліча"; місцезнаходження: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191129) передплату за Договором № 2447 від 13 грудня 2017 року в розмірі 847 800,00 грн., неустойку 8% в розмірі 135 648,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 85 360,68 грн., пеню за несвоєчасне повернення раніше сплачених коштів в розмірі 3 730,32 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 088,08 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 573,09 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3149,37 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне рішення складено "22" травня 2020 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/289/20