Іменем України
22 травня 2020 року
Київ
справа №814/1590/16
адміністративне провадження №К/9901/31646/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (судді: Шляхтицький О.І. (головуючий), Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) справі №814/1590/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №79271-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн та про визнання протиправною відмову у розгляді скарги від 21.07.2016, оформлену листом №1288/Д/14-03-10-009 від 26.07.2016.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податки та збори не можуть змінюватися протягом бюджетного року, податкове повідомлення-рішення про нарахування зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік суперечить нормам Податкового кодексу України, зокрема принципу стабільності. Вказує, що оскільки Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» прийнято лише від 24.12.2015, то відповідно його положення не можуть застосовуватись у 2016 році
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги в частині суди дійшли висновку, що оскільки Закон №909-VIII був прийнятий 24.12.2015 тобто після 01.07.2015 (пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду), то його застосування органами ДФС може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставно прийнятим та противоправним. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що контролюючим органом не був встановлений один з обов'язкових критеріїв розрахунку вартості автомобіля - пробіг автомобіля (в матеріалах справи відсутні відомості щодо пробігу автомобіля), а відтак визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб є передчасним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки AUDI A8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, у зв'язку з чим контролюючим органом визначено позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує, що позивач є власником автомобіля, який у відповідності до вимог Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 10.2 статті 10.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
10.2. Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
10.3. Підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
10.4. Підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267.
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
10.5. Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.
Об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
10.6. Підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
10.7. Пункту 267.4 статті 267.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
10.8. Підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
10.9. Підпункт 267.6.10 пункту 267.6 статті 267.
Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:
а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
11. Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».
11.1. Пункт 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення».
Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено транспортний податок.
Встановлення податку на майно, зокрема у частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому, такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
У даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.
В подальшому, згідно з пунктом 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01 січня 2016 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України, зокрема і податку на майно (в частині транспортного податку).
Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Пунктом 73 Закону №909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 267 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об'єктів оподаткуванню (підпункт 267.2.1).
Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Проте норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
Отже, за вказаних обставин недотримання законодавцем приписів підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України само по собі не може бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, при винесенні яких відповідачем дотримано приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, контролюючий орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, норми яких є чинними на час їх застосування та обов'язковими. Оскільки місцевою радою прийнято рішення на виконання норм Закону №909-VІІІ (оскарження яких на предмет правомірності, законності не здійснене), без участі контролюючого органу в процесі внесення змін до об'єкту оподаткування, враховуючи чинність нормативно - правових актів на час прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів приходить до висновку що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Таким чином твердження позивача, що положення щодо транспортного податку мають застосовуватись контролюючим органом не раніше 2017 року є безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постановах від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 05.03.2020 у справі №804/842/17, від 06.03.2020 у справі №826/19397/16.
13. Крім того, вирішуючи даний спір слід зазначити, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі підстав заявлених позовних вимог в порушення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Позивач у позові ставить під сумнів правомірність податкового повідомлення-рішення виключно з огляду на порушення принципу стабільності, тоді як суд апеляційної інстанції в своєму рішенні вказує на не врахування контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення одного з обов'язкових критеріїв розрахунку вартості автомобіля, а саме пробігу автомобіля. Проте зазначена обставина не була підставою позовних вимог, крім того позивачем протягом розгляду справи підстави позову не змінювались.
За правилами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень. Всупереч приписів цієї норми судом апеляційної інстанції необґрунтовано вихід за межі підстав позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
15. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування (тлумачення) судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у результаті чого суди безпідставно дійшли висновку про допущене контролюючим органом порушення прав позивача в частині визнання протиправними дій контролюючого органу, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 підлягає задоволенню.
16. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
17. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
18. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі №814/1590/16 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 №79271-13 скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі №814/1590/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова,
Судді Верховного Суду