Справа №487/378/19
Провадження №1-кс/487/3274/20
21.05.2020 року м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12019150030000143 від 10.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України про арешт майна, -
15.05.2020 року слідчий СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на на тимчасово вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на майно, а саме: мобільний телефон марки «Huawei» золотистого кольору, мобільний телефон марки «Ergo» чорного кольору, мобільний телефон марки «LG», жорсткий диск марки «Toshiba» об'ємом 500 «GB», ковпак для куріння, банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_1 та картку «Райфейзен банк» № НОМЕР_2 . Визнати місцем зберігання вказаного майна приміщення Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла, 44.
Підставою для внесення клопотання стало те, що вказані речі могли зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, предмети будуть в подальшому оглянуті та використані в якості речових доказів для встановлення істини по справі, а також той факт, що при поверненні володільцю він зможе їх знищити або приховати, тим самим не дати органу досудового розслідування довести вину.
Слідчий до судового засідання не з'явився. Прокурор надав заяву, в якій просив розглянути справу за своєї відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.01.2019 до Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що невстановлена особа, яка називає себе ОСОБА_5 , із використанням мобільного зв'язку, через схованки закладки збуває наркотичні засоби.
05.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Заводського суду міста Миколаєва ОСОБА_1 .
У ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Huawei» золотистого кольору, мобільний телефон марки «Ergo» чорного кольору, мобільний телефон марки «LG» котрі поміщено до сейф-пакету № INZ 1083709, жорсткий диск марки «Toshiba» об'ємом 500 «GB» котрий поміщено до сейф-пакету № INZ 1083705, ковпак для куріння котрий поміщено до сейф-пакету № INZ 1083706, банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_1 та картку «Райфейзен банк» № НОМЕР_2 котрі поміщено до сейф-пакету № INZ 1083708.
Відповідно до ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчим доведено що майно, щодо якого ініційоване клопотання, має значення речових доказів, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як вбачається з тексту клопотання зазначені в ньому речі були вилучені під час обшуку та могли зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, предмети будуть в подальшому оглянуті та використані в якості речових доказів для встановлення істини по справі, а також той факт, що при поверненні володільцю він зможе їх знищити або приховати, тим самим не дати органу досудового розслідування довести вину.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного у клопотанні майна.
Таким чином, з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, зобов'язати уповноважених осіб органу досудового розслідування протягом одного місяця зняти інформацію з зазначеної в клопотанні мобільної та комп'ютерної техніки, після чого повернути її на відповідальне зберігання власнику майна, для запобігання негативних наслідків та обмеження права власності останнього.
Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12019150030000143 від 10.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України про арешт майна - задовольнити .
Накласти арешт на вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на майно, а саме: мобільний телефон марки «Huawei» золотистого кольору, мобільний телефон марки «Ergo» чорного кольору, мобільний телефон марки «LG», жорсткий диск марки «Toshiba» об'ємом 500 «GB», ковпак для куріння, банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_1 та картку «Райфейзен банк» № НОМЕР_2 .
Зобов'язати уповноважених осіб органу досудового розслідування в даному кримінальному провадженні протягом одного місяця за участю спеціаліста зняти інформацію з мобільного телефону марки «Huawei» золотистого кольору, мобільного телефону марки «Ergo» чорного кольору, мобільного телефону марки «LG», жорсткого диску марки «Toshiba» об'ємом 500 «GB», після чого це арештоване майно передати на відповідальне зберігання власнику майна - ОСОБА_6 .
Попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1