Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №812/1393/16
адміністративне провадження №К/9901/44249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (судді: Арабей Т.Г. (головуючий), Геращенко І.В., Міронова Г.М.)
у справі № 812/1393/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Старобільська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 17 серпня 2015 року № Ф-15 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 11 214,43 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на час проведення антитерористичної операції позивач є звільненим від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 22 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу Старобільської ОДПІ від 17 серпня 2015 року № Ф-15 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року до ІІ кварталу 2015 року в сумі 6339,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільняється від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 цього Закону, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Луганський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 серпня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна вимога прийнята відповідачем правомірно, оскільки позивач не подав до контролюючого органу ані заяви, ані сертифікату, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, для звільнення його від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску або списання безнадійного боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населених пунктів, визначених у переліку, зазначеному у статті 2 Закону № 1669, та подання заяви платником єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивач.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Слов'яносербська ОДПІ просить залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених позивачем доводів, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
22 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем з 14 березня 2013 року та з 15 березня 2013 року перебуває на обліку в Старобільській ОДПІ (Новоайдарське відділення), а з 24 лютого 2016 року - в Новоайдарському відділенні Слов'яносербської ОДПІ; є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За даними картки особового рахунку платника позивач станом на 31 липня 2015 року мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 11 214,43 грн, яка утворилася за наступні періоди:
- 21 жовтня 2013 року позивачем нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн, що підтверджено даними картки особового рахунку платника за 2013 рік;
- за даними картки особового рахунку платника за 2014 рік протягом 2014 року позивачем до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20 січня 2014 року - 1218,67 грн; 22 квітня 2014 року - 1267,95 грн; 21 липня 2014 року - 1267,95 грн; 20 жовтня 2014 року - 1 267,95 грн;
- за даними картки особового рахунку платника за 2015 рік до 31 липня 2015 року позивач нарахував до сплати єдиний внесок у таких розмірах: 20 січня 2015 року - 1267,95 грн; 20 квітня 2015 року - 1267,95 грн; 20 липня 2015 року - 1267,95 грн, 19 жовтня 2015 року - 1323,47 грн.
17 серпня 2015 року Старобільська ОДПІ сформувала та направила ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15 зі сплати єдиного внеску у сумі 11 214,43 грн. Зазначена вимога отримана позивачем.
Крім того, судами також встановлено, що 06 червня 2016 року позивач звернувся до Новоайдарсього відділення Слов'яносербської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року, за результатами розгляду якої контролюючий орган відмовив у її задоволенні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування
За положеннями частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону № 2464-VІ).
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII; набрав чинності з 15 жовтня 2014 року) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Зі змісту преамбули Закону № 1669-VII вбачається, що його прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Отже, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Разом із тим, Закон № 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення атитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Подання такої заяви можливе не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного в переліку, який зазначений у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.
Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (є чинним) Новоайдарський район Луганської області включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, враховуючи що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, то згідно з положеннями Закону № 1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов'язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18.
Слід зазначити, що на вказаний зміст правового регулювання не впливає подальше виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII із Закону № 1669-VII підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464-VI у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було і вказана норма залишилася чинною.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року до ІІ кварталу 2015 року в сумі 6339,75 грн, оскільки у вказаний період позивач був звільнений за законом від обов'язків платника єдиного внеску (щодо своєчасного нарахування та своєчасної сплати єдиного внеску), а контролюючий орган позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, помилково висновувався на тому, що позивачем не подано заяву та сертифікат, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, а відтак відсутні підстави для звільнення його від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску з огляду на наступне.
По-перше, щодо заяви, то згідно з пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та дотепер антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 триває.
За таких обставин заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску позивач подав своєчасно, що, відповідно, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
По-друге, щодо висновку суду апеляційної інстанції про необхідність подання до контролюючого органу сертифікату Торгово-промислової палати, який має підтверджувати настання для платника єдиного внеску обставин непереборної сили, то колегія суддів вважає його безпідставним з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова