22 травня 2020 року
Київ
справа №360/5220/19
адміністративне провадження №К/9901/12078/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Луганській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС від 02.12.2019 №431 про продовження строків проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
29.04.2020 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Довід ГУ ДПС про наявність у цій справі виключних обставин, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшов підтвердження.
Підставою для задоволення позову згідно з оскаржуваними судовими рішеннями суди першої та апеляційної інстанції визнали порушення ГУ ДПС норми пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України при прийнятті наказу від 02.12.2019 №431 про продовження строку проведення документальної планової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 .
Обставини, які є предметом доказування у цій справі, інші, ніж у справі про скасування податкового повідомлення- рішення, прийнятого за результатом перевірки.
Відповідно до частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд першої інстанції не порушив норми частин другої, четвертої та пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду