Справа № 467/539/20
1-в/467/139/20
22.05.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника установи виконання покарань ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,-
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з клопотанням про заміну невідтутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким на підставі ст. 82 КК України.
Звернення, зокрема, умотивоване тим, що наразі він відбуває покарання в Арбузинській ВК №83, де працевлаштований і залучається до робіт з благоустрою приміщень і території установи.
Засуджений вказав, що за період відбування покарання характеризується позитивно, дотримується установлених правил поведінки та розпорядку дня і не має стягнень.
Водночас, до роботи ставиться сумлінно і добросовісно, вину у вчиненні злочину визнає, а тому своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні засуджений своє клопотання підтримав, просив його задовольнити та пояснив суду, що протягом усього періоду відбування покарання він працевлаштований. На даний час працює вантажником на підставі цивільно - правової угоди.
Захисник підтримав позицію засудженого, вказавши, що останній має два заохочення і одночасно не має стягнень за порушення режиму утримання, що свідчить про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення.
Представник установи виконання покарань вказав на те, що наразі засуджений ОСОБА_6 на шлях виправлення не став.
Прокурор в судовому засіданні звернув увагу на тому, що засуджений дійсно працює і має два заохочення за підсумками роботи.
Проте, таке свідчить лише про наявність позитивних зрушень у його поведінці та ставленні до праці, і не вказує на те, що він став на шлях виправлення, тим більше, що у квітні 2020 року комісією колонії йому було відмовлено у направленні матеріалів до суду для вирішення питання про заміну покарання більш м'яким, як такому, що не став на шлях виправлення.
Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався у ракурсі установлених ним обставин із даного питання
Суд, у свою чергу, перевіривши доводи і обґрунтованість винесеного на його розгляд питання, з'ясувавши позицію учасників судового провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, виходив із такого.
Зокрема, в ході судового розгляду було установлено, що останній раз ОСОБА_6 засуджений вироком Волноваського районного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року за ч.4 ст. 407 КК України, із застосуванням ч.4 ст. 79 того ж Кодексу до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 31 серпня 2018 року, а з 08 жовтня 2018 року засуджений відбуває покарання в Арбузинській ВК №83.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року засудженому ОСОБА_6 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі зараховано строк його попереднього ув'язнення з 21 серпня 2017 року по 21 вересня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Оскільки ОСОБА_7 засуджений за умисний тяжкий злочин (ч.4 ст. 407 КК України), то заміна невідбутої ним частини покарання більш м'яким можлива після відбуття ним не менше половини строку покарання, призначеного судом (п.2 ч.4 ст. 82 КК України).
Вказана передумова на час розгляду цього клопотання, з урахуванням ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року, є дійсною, так як ОСОБА_6 відбув не менше половини строку, призначеного йому вироком Волноваського районного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року.
Та за наявності цієї формально - юридичної підстави, заміна невідбутої частини покарання біль м'яким можлива якщо засуджений став на шлях виправлення.
Інакше кажучи, таких випадках вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
При цьому, свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його належна поведінка у період відбування покарання, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що має бути достовірно підтверджено матеріалами його особової справи.
До того ж, слід брати до уваги і той факт, що норми кримінального закону України діють у системному взаємозв'язку, а згідно ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Тому актуальним є з'ясування того, як засуджений ставить до скоєного.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
І процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
При цьому, згідно п. 17 постанови Пленуму верховного суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» судам рекомендовано ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.
При цьому, із системного аналізу чинного законодавства можна зробити висновок, що під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги режиму утримання у колонії, не допускав порушень, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації установи відбування покарань ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційовано-виховного впливу.
Але сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма його поведінки, як то, активна участь в суспільному житті, сумлінне виконання громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти, що засуджений працевлаштований, самостійно без додаткової мотивації виходить на роботу, належно її виконує, бережно ставиться до робочого інструменту і не порушує правил техніки безпеки, свідомо бере постійну участь в суспільно - корисній праці, систематично виконує і перевиконує виробничі завдання, якісно виконує доручену роботу і не відмовляється від неї.
Крім цього, не слід забувати, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
При цьому, питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке у кожному конкретному випадку вирішується індивідуально і відноситься до дискреційних повноважень суду, а тому оцінивши усі наявні відомості, які мають пряме та опосередковане значення для правильного вирішення питання у контексті сумлінного відношення засудженого до праці та його зразкової поведінки, слід вказати наступне.
Так, ОСОБА_6 відбуває покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія №83» з 08 жовтня 2018 року.
Згідно даних характеристики на засудженого від 28 квітня 2020 року, ОСОБА_6 працевлаштований на виробництві колонії різноробочим, дотримується техніки безпеки та правил поводження з устаткуванням, проте, до роботи ставиться недбало, потребує контролю з боку представників адміністрації.
Крім того, ОСОБА_6 до робіт з благоустрою колонії ставиться безвідповідально, потребує постійного контролю при їх виконанні.
За час відбування покарання засуджений має два заохочення у виді подяки від 15 квітня 2019 року (а.о.с. 34) та від 31 березня 2020 року ( а.о.с 41) і не має стягнень.
Але ці факти у сукупності не свідчать про сумлінне ставлення засудженого до праці, позаяк, у 2018 році ОСОБА_8 взагалі не мав заохочень, а два заохочення місце лише один раз на рік, тобто, не носили систематичний характер.
Крім цього, засуджений, як слідує із характеристики недбало ставиться до роботи і безвідповідально до виконання робіт з благоустрою.
Матеріали особової справи засудженого містять у собі договір №23 від 10 жовтня 2017 року між ним та ДУ «Кропивницька установа виконання покарань №14», за яким засуджений зобов'язувався виконувати роботу підсобного робітника, проте, 07 серпня 2018 року цей договір припинив свою дію у зв'язку із засудженням ОСОБА_6 у іншій справі, що підтверджується Додатковою угодою до договору №23 від 10 жовтня 2017 року.
Із довідки про виконання норм виробітку засудженим ОСОБА_6 за 2019 - 2020 року вбачається, що засуджений залучався до якогось «хло», а за період з вересня по грудень 2019 року та у лютому 2020 року виконував низькі норми виробітку.
Вказане говорить про те, що засуджений працевлаштований, однак, не ставиться до роботи сумлінно і відповідально.
Стосовно поведінки засудженого під час відбування покарання, то суд враховував те, що ОСОБА_6 стягнень за порушення режиму утримання дійсно не має, однак, це не може бути вирішальним фактором на користь заміни покарання на більш м'яке, ураховуючи ще й той факт, що дотримання режиму установи виконання покарання є обов'язком засуджених.
Так, ОСОБА_6 підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, дотримується правомірних і ввічливих відносин з персоналом установи з метою поблажливого ставлення до себе, при спілкуванні скритний, виконує передбачені законом вимоги персоналу.
Своє спальне місце та при ліжкову тумбочку не утримує в чистоті, має неохайний зовнішній вигляд.
До того ж, засуджений недбало ставиться до майна установи, не здійснює догляд за речами, якими користується, достатніх навичок для робіт із самообслуговування не має.
ОСОБА_6 не бере особистої участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі та програмах диференційованого виховного впливу.
Досліджуючи Щоденник індивідуальної роботи із засудженим, суд установив, що оцінка ступеня його виправлення протягом 2017 -2018 років за параметрами дотримання вимог режиму відбування покарання, поведінки стосовно персоналу, інших засуджених, ставлення до виконання робіт із самообслуговування та благоустрою установи, дотримання правил санітарії та гігієни, участі у програмах диференційованого виховного впливу оцінюється за середнім балом.
А рішенням засідання комісії від 28 квітня 2020 року (витяг з протоколу №9 від 28 квітня 2020 року, а.о.с. 48), засудженому ОСОБА_6 відмовлено у направлення подання до суду про заміну покарання на більш м'яке, як такому, що не став на шлях виправлення.
Відповідно, суд робить висновки, що на цей час заміна призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке не є виправданою, так як засуджений на цьому етапі відбування покарання, хоч і працює, але не виявляє ознак того, що він твердо став на шлях виправлення, а тому ще потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства.
Іншими словами, матеріали справи не містять у собі беззаперечних доказів того, що процес виправлення ОСОБА_6 на час розгляду цього клопотання досяг тієї стадії, на якій відбування ним покарання у виді позбавлення волі, як найсуворішого, із передбачених кримінальних законом видів, перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах більш м'якого покарання.
Крім того, суд відмічає ставлення засудженого до вчинених ним діянь.
Так, ОСОБА_6 двічі засуджувався до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком ( вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року та від 02 лютого 2015 року), проте, належних висновків для себе не зробив, в період іспитового строку знову вчинив злочин, що установлено вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2017 року і наразі відбуває покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
Загалом, ОСОБА_6 має чотири незняті і непогашені судимості, серед яких за злочини проти власності, проти життя та здоров'я особи та проти установленого порядку несення військової служби, що свідчить про підвищений ступінь його суспільної небезпеки.
А тому поведінка засудженого, його ставлення до праці та до вчинених діянь не свідчить, що цілі покарання у виді позбавлення волі є досягнутими.
Як наслідок, це звернення не може бути задоволене.
З цих мотивів, керуючись ст.82 КК України, ст.ст. 369 -372 376, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області, а засудженим - протягом 7 (семи) днів з моменту отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1