19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2912/19 пров. № А/857/3087/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, головуючий суддя - Недашківська К.М., ухвалене о 15:48 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 03.02.2020 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В жовтні 2019 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0004874000 від 27.06.2019 року, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що ревізорами-інспекторами проведено фактичну перевірку за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" в селі Мирогоща Дубенського району Рівненської області. На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване Рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2019 року №0004874000, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР - зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Позивач вказувала на протиправність такого рішення, оскільки: рішення про застосування фінансових санкцій має бути оформлене виключно у формі податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм Податкового кодексу України; фактична перевірка відповідно до Наказу про проведення перевірки від 28.05.2019 №1484 повинна була бути проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , натомість, фактична перевірка проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 .; посадові особи фіскального органу приступили до перевірки без ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу; алкогольні напої, виявлені під час фактичної перевірки, містилися у приміщенні, яким позивач не володів та не користувався, а відтак не мав обов'язку звертатися до фіскального органу із заявою про реєстрацію такого місця у відповідному реєстрі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 27 червня 2019 року №0004874000.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним законодавством чітко передбачено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, кому належить таке місце зберігання або за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до реєстру. Також вказує на те, що контролюючим органом повністю дотримано всі законодавчо встановлені вимоги щодо реалізації своїх повноважень при проведенні перевірки.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, начальником Головного управління ДФС у Рівненській області винесено наказ від 28.05.2019 року №1484 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 ", відповідно до якого наказано провести фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 28.05.2019 року терміном на 10 діб; направити для проведення фактичної перевірки ревізорів-інспекторів Плахотніка Р.Д. та Кушніра М.П. (а.с. 21).
За результатами перевірки ревізорами-інспекторами складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання законодавства суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами від 29.05.2019 року (а.с. 19).
На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване Рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2019 року №0004874000, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру (а.с. 18).
Позивачем подана скарга від 17.07.2019 року на Рішення №0004874000 (а.с. 22), за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 19.09.2019 року №2457/6/99-00-08-05-05 скарга залишена без задоволення, а рішення №0004874000 - без змін (а.с. 14).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не може бути притягнуто до відповідальності за статтею 17 Закону України №481/95-ВР, оскільки факту використання позивачем підсобного приміщення не встановлено; того факту, що виявлені алкогольні напої належать саме ФОП ОСОБА_1 не встановлено; факту реалізації виявлених алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі - Закон 481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Частинами 35 та 36 статті 15 Закону 481 передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру, а внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Відповідно до абзаців 21, 22 статті 1 Закону 481 місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Згідно абзацу дев'ятого частини 2 статті 17 Закону 481 у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по-батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання, що здійснює господарювання за наявності ліцензії, що є підтвердженням реєстрації місця зберігання підакцизної групи товарів як алкогольних, так і тютюнових виробів.
Аналіз положень статті 15 Закону 481 дає підстави для висновку, що відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями обумовлює відсутність місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру. В межах спірних відносин контролюючим органом не було виявлено факту зберігання позивачем алкогольних напоїв у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні наведеної норми Закону. Фактично в акті перевірки податковим органом зафіксовано лише наявність товару в місці його можливої реалізації, що не може вважатися місцем зберігання.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №825/1574/15-а
Судом встановлено, що позивач не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями та не здійснює торгівлю вказаними видами продукції.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини даної справи свідчать про відсутність у діях позивача ознак складу правопорушення, за яке спірним рішенням податкового органу до підприємця застосовано штрафні санкції, що свідчить про безпідставність та протиправність оскарженого рішення №0004874000 від 27.06.2019 року.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі №460/2912/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 22.05.2020 року.