19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3208/19 пров. № А/857/2401/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року, головуючий суддя - Валюх В.М., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
В жовтні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Адміністрації Держприкордонслужби про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 07.06.2019 року інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформлене рішенням від 04.09.2019 року №168; зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 07.06.2019 року інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскарженим рішенням Адміністрації Держприкордонслужби позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач не погоджується із вказаним рішенням з тих підстав, що відповідно до нормативно-правових актів, наведених у тексті позовної заяви, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04 вересня 2019 року № 168 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ідентифікаційний код 00034039) призначити та виплатити (з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Адміністрація Державної прикордонної служби України оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство допускає можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
12 травня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про відкладення розгляду справи на період карантину.
Частиною 2 ст. 313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, ч.3 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, а їх участь у судовому засіданні не є обов'язковою.
Крім цього, колегія суддів також відхиляє клопотання Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що його представник буде присутнім в судовому засіданні в Шостому апеляційному адміністративному суді, оскільки розгляд даної справи неодноразово відкладався, а його подальше відкладення призведе до порушення розумних строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в Чернігівському прикордонному загоні, згідно із наказом начальника 105 прикордонного загону від 24.04.2019 року №205-ОС старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - гранатометника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Гута Студенецька" IV категорії (тип В) звільнено з військової служби в запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), а наказом начальника 105 прикордонного загону від 24.05.2019 року №254-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 54).
Як видно із акту від 19.08.2014 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 31.07.2014 року близько з 03:20 до 04:00 у відділенні інспекторів прикордонної служби "Василівка" відділу прикордонної служби "Амвросівка" з місцем дислокації н.п. Василівка Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, акту № 127/13 від 19.08.2014 року про нещасний випадок, пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, з 03:20 по 04:00 31.07.2014 року розпочався обстріл з мінометів та гранатометів відділення інспекторів прикордонної служби "Василівка" впс "Амвросіївка" Донецького прикордонного загону з місцем дислокації в н.п. Василівка та внаслідок обстрілу військовослужбовець ОСОБА_1 отримав поранення (мінно-вибухова травма, сліпе поранення правого плеча, лівобічний гемоторакс), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 55-62).
16.04.2015 року, на підставі акту огляду МСЕК № 272 від 27.03.2015 року, Волинська МСЕК видала довідку серії АГ № 0001651 про встановлення ОСОБА_1 25 % ступеня втрати працездатності (а.с. 66).
В подальшому, відповідно до свідоцтва про хворобу від 05.04.2019 року №161/271, госпітальна військово-лікарська комісія Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, за результатами проведеного огляду, встановила позивачу діагноз та відносно причинного зв'язку вказала: "травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини" (а.с. 50-51).
Згідно із довідкою Волинського МСЕК серії 12ААБ №194144 від 26.06.2019 року, за результатами первинного огляду позивачу ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина: "травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини" (а.с. 49).
12.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського прикордонного загону із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, долучивши до заяви пакет документів (а.с. 48).
04.09.2019 року Комісія Держприкордонслужби прийняла рішення №168, яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він звернувся до МСЕК вперше у 2015 році, а вдруге (повторно) в 2019 році і між даними зверненнями пройшов дворічний термін. При цьому, у цьому ж рішенні зазначено про виплату позивачу допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності в сумі 21315,00 грн. (а.с. 44-45). Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом Чернігівського прикордонного загону від 02.10.2019 року №11/3108 (а.с. 6).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності та подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги разом з усіма необхідними документами, тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Як встановлено статтею 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу 25% ступеня втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Згідно із пунктом 2 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (у чинній редакції) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Також, відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до положення Порядку № 975 датою встановлення інвалідності є дата прийняття рішення компетентним органом
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2019 року у справі №820/4143/18.
За правилами пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, пункту 8 Порядку № 975 виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється лише у разі саме повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк та після первинного встановлення інвалідності, а не після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що 27.03.2015 року мало місце первинне встановлення позивачу саме ступеня втрати працездатності (25%), а первинне встановлення третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, відбулося 07.06.2019 року, відповідно до довідки Волинського МСЕК серії 12ААБ № 194144 від 26.06.2019 року із зазначенням у ній "огляд інваліда - первинний" (а.с. 49). Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, а її виплата має проводитися з урахуванням раніше виплаченої суми.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у справі №140/3208/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 22.05.2020 року.