Справа № 580/2308/19 Суддя першої інстанції: Руденко А.В.
22 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Бабенка К.А. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 26 червня 2019 року № 0007051302 та № 0007041302.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що придбання автомобіля здійснював ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності. Декларування товару здійснювалося на підставі документів, отриманих від ОСОБА_3 . На думку позивача, саме зазначена особа є відповідальною за достовірність наданих документів. Також скаржник просить врахувати, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було скасовано постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Крім того, позивач наголошує, що автомобіль був придбаний в іншої особи ніж зазначають митні органи Литовської Республіки.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Разом з тим, ухвалою суду від 05 травня 2020 року було вирішено призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів та зобов'язано Київську митницю Держмитслужби надати копію рішення Черкаської митниці ДФС про коригування митної вартості товару, що було прийняте під час митного оформлення автомобіля «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на підставі митної декларації UA902070/2018/706793.
Головне управління ДФС у Черкаській області направило до суду клопотання про приєднання додаткових доказів, у якому повідомило, що рішення про коригування митної вартості товару Черкаською митницею ДФС не приймалося. Натомість позивач самостійно уточнив митну вартість товару шляхом подання заяви про внесення виправлень у митну декларацію.
Такі ж пояснення у подальшому були надані Черкаською митницею Держмитслужби.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 21 травня 2020 року, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 25 жовтня 2018 року видав на ім'я ОСОБА_3 довіреність ННК 219592, якою уповноважив купити і транспортувати з іншої держави до України автомобіль та зареєструвати на ім'я позивача у встановленому порядку.
ОСОБА_3 28 жовтня 2018 року подав до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію UA902070/2018/706793 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Разом із митною декларацію ОСОБА_3 надав договір купівлі-продажу транспортного засобу від 26 жовтня 2018 року, укладений в м. Каунас між продавцем компанією «UAB Sinestra» (Литовська Республіка) та покупцем ОСОБА_1 . Згідно вказаного договору вартість транспортного засобу «Renault Megane» складає 2000 євро.
Разом з тим, митна вартість товару була визначена за шостим резервним методом на рівні 2857,14 євро. При визначені митної вартості була використана довідка експерта за результатами проведеного дослідження №А-1970 від 02 листопада 2018 року, відповідно до якої вартість транспортного засобу «Renault Megane» складає 2857,14 євро.
Метод визначення митної та митна вартість були змінені позивачем самостійно. На підтвердження вказаної обставини Головне управління ДФС у Черкаській області надало копію заяви ОСОБА_3 від 02 листопада 2018 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Митна вартість у розмірі 2857,14 євро стала базою для нарахування ОСОБА_1 податку на додану вартість та ввізного мита.
У подальшому Митний департамент при Міністерстві фінансів Литовської Республіки на підставі протоколу про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною від 26 січня 1998 року звернувся до Департаменту організації протидії митним правопорушенням і міжнародної взаємодії ДФС України з листом № (204/10)3В-10403 від 17 грудня 2018 року про допомогу у перевірці незавершеної процедури митного експорту автомобілів, в тому числі автомобіля «Renault Megane», експортна декларація від 26 жовтня 2018 року № 18 НОМЕР_3 . До вказаного листа були додані довідка-рахунок серії TSN № 2920 від 26 жовтня 2018 року та експортна декларація від 26 жовтня 2018 року № 18LTKC0100EK139E85, згідно яких вартість транспортного засобу «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 складає 3740 євро, а його продавцем є компанія UAB «T&S Mobile».
ДФС України листом від 18 лютого 2019 року № 115/7/23-70-20-37 повідомила Черкаську митницю ДФС про отриману від Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки інформацію про транспортний засіб «Renault Megane» (VIN: НОМЕР_2 ).
У свою чергу Черкаська митниця ДФС листом від 18 лютого 2019 року № 115/7/23-70-20-37 направила зазначену інформацію та документи до Головного управління ДФС у Черкаській області для вирішення питання щодо наявності підстав для проведення перевірки.
Головне управління ДФС у Черкаській області провело документальну невиїзну перевірку платника податків-громадянина України ОСОБА_1 про дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи з окремих питань по митній декларації № UA902070/2018/706942 від 02 листопада 2018 року, результати якої оформлені актом від 31 травня 2019 року № 285/23-00-13-0214/ НОМЕР_4 .
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року:
- №0007041302, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання по сплаті ввізного мита на 3540 грн 30 коп., з яких 2832 грн 24 коп. податкове зобов'язанням та 708 грн 06 коп. штрафні (фінансові) санкції;
- №00077051302, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 7788 грн 65 коп., з яких 6230 грн 92 коп. основне зобов'язання та 1557 грн 73 коп. штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із вказаними рішення податкового органу, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що дійсна вартість транспортного засобу «Renault Megane» становить 3740 євро, тому нарахування грошових зобов'язань за ввізним митом у сумі 2832 грн 24 коп. та за податком на додану вартість у сумі 6230 грн 92 коп. здійснене на законних підставах.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що після завершення митного оформлення товару контролюючим органом отримано інформацію, яка свідчить про неправильне визначення митної вартості товару, що призвело до заниження митних платежів.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти застосовуються судом у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
За правилами ч. 1 ст. 52, ч. 1, п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У свою чергу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Отже, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, як правило, здійснюється під час митного оформлення товару.
Разом з тим, в окремих випадках достовірність визначеної митної вартості може бути також предметом перевірки, під час якої аналізується правильності визначення бази оподаткування та сплати митних платежів.
Підстави проведення перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи визначені, митне оформлення яких завершене, визначені у Митному кодексі України.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
За правилами ч.ч. 1, 14 ст. 354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
У свою чергу п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України передбачає, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
За змістом пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що після завершення митного оформлення товарів та нарахування митних платежів, перевірка правильності задекларованої митної вартості може бути проведене лише у разі виникнення підстав, прямо передбачених Митним кодексом України. У такому разі рішення щодо правильності визначення митної вартості не оформляються, а зазначається в акті про результати перевірки.
Під час розгляду та вирішення справи колегія суддів, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 822/728/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 826/1614/13-а.
Верховний Суд зазначив, що аналіз ст. 54 Податкового кодексу України та ст.ст. 345, 351 Митного кодексу України свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. При цьому, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Застосовуючи вказану правову позицію, колегія суддів враховує, що митний орган самостійно не визначав митну вартість автомобіля «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на підставі митної декларації UA902070/2018/706793. Як раніше зазначалося, митна вартість була визначена позивачем у митній декларації та у подальшому уточнена декларантом у порядку ст. 269 Митного кодексу України.
Рішення про коригування митної вартості товару Черкаською митницею ДФС - не приймалося.
Згідно з актом від 31 травня 2019 року № 285/23-00-13-0214/ НОМЕР_4 підставою для проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо митної декларації № UA902070/2018/706942 від 02 листопада 2018 року стало надходження від Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки інформації про непідтвердження автентичності поданих до Черкаської митниці ДФС документів щодо товару.
Підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань також стало надходження відомостей щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товару, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Разом з тим, у якості підстави для проведення перевірки та для нарахування грошових зобов'язань ОСОБА_1 стали однакові документи - лист Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 17 грудня 2018 року № (204/10)3В-10403, до якого додані довідка-рахунок серії TSN № 2920 від 26 жовтня 2018 року та експортна декларація від 26 жовтня 2018 року № 18LTKC0100EK139E85.
Зазначені документи дійсно містять відомості про товар, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Так, за даними митної декларації продавцем транспортного засобу була компанія «UAB Sinestra» (Литовська Республіка), а мита вартість дорівнювала 2857,14 євро.
Натомість згідно з листом Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 17 грудня 2018 року № (204/10)3В-10403 продавцем товару була компанія UAB «T&S Mobile» (Литовська Республіка), а його вартість складала 3740 євро.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у контролюючого органу виникає право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав саме документально підтверджених відомостей щодо походження, вартісних характеристик, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Оцінивши лист Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 17 грудня 2018 року № (204/10)3В-10403 як підставу для самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов'язань ОСОБА_1 , колегія суддів прийшла до висновку про те, що він не є належним документальним підтвердженням не автентичності поданих до Черкаської митниці ДФС документів щодо транспортного засобу.
Так, зазначений лист за своїм змістом є запитом про надання інформації, який підготовлений Митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки в рамках проведення перевірки за фактом не закінченої процедури митного експорту легкових автомобілів. Такий лист був спрямований до ДФС України з метою перевірки достовірності інформації, повідомленої відправниками товару, про вивезення транспортних засобів на територію України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що інформація, зазначена у довідці-рахунку серії TSN № 2920 від 26 жовтня 2018 року та експортній декларації від 26 жовтня 2018 року № 18LTKC0100EK139E85 є предметом перевірки з боку Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки.
За таких обставин лист від 17 грудня 2018 року № (204/10)3В-10403 та приєднані до нього документи самі собою не можуть вважатися документально підтвердженими відомостями, що надійшли від уповноважених органів іноземних держав.
Такі документи можуть бути визнані як підстава для самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов'язань у розумінні п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України лише після завершення перевірки, яка проводиться Митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки та у тому випадку, якщо достовірність зазначеної в них інформації буде підтверджена за підсумками такої перевірки.
Колегія суддів враховує, що Головне управління ДФС у Черкаській області під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 31 травня 2019 року № 285/23-00-13-0214/ НОМЕР_4 , не вживало додаткових заходів з метою встановлення дійсного продавця товару (компанія UAB «Sinestra» чи компанія UAB «T&S Mobile») та фактичної ціни, за яку транспортний засіб був придбаний позивачем (2000 чи 3740 євро).
Матеріали справи дійсно містять письмові докази, у яких зазначена різна інформація щодо зазначених обставин, проте відповідач не підтвердив належними доказам, що недостовірні відомості були зазначені саме у документах, які надав позивач.
У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що Головне управління ДФС у Черкаській області не виконало свого обов'язку щодо доказування правомірності податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2019 року № 0007051302 та № 0007041302, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2019 року у справі № 712/8259/19, що залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, не впливає на вирішення цієї справи.
Так, у межах справи № 712/8259/19 вирішувалося питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_3 (особи, яка у спірних правовідносинах діяла від імені позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Підставою для закриття провадження у справі щодо ОСОБА_3 стала відсутність доказів, які б свідчили про відсутність вини у формі прямого чи не прямого умислу, направлених на порушення вимог ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Дійсна вартість, за якою був придбаний автомобіль «Renault Megane» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та його продавець у межах справи № 712/8259/19 встановлені не були.
Відтак, постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2019 року у справі № 712/8259/19 не містить висновків, які б мали вплив на вирішення справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 .
Також колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача про те, що відповідальність за порушення митних правил у повному обсязі несе декларант, яким був саме ОСОБА_3 .
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань за платежами «ввізне мито» та «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів». Нарахування зазначених грошових зобов'язань не є мірою відповідальності за порушення митних правил.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими лише в частині, яка пов'язана із висновком суду про невірне визначення митної вартості товару.
У відповідності до пп.пп. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 802 грн 80 коп. згідно з квитанцією від 12 липня 2019 року та у розмірі 734 грн 00 коп. згідно з квитанцією від 02 серпня 202019 року, а при зверненні з апеляційною скаргою - у розмірі 2250 грн 00 коп. згідно з квитанцією від 26 грудня 2019 року.
Зазначені кошти, згідно з правилами розподілу судових витрат, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну дослідженим доказам та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 26 червня 2019 року № 0007051302 та № 0007041302 - визнати протиправними та скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (місцезнаходження: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002; ідентифікаційний код: 39392109) судові витрати за подачу адміністративного позову в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді К.А. Бабенко
В.В. Файдюк