Справа № 580/3699/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
22 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Черкаської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання надати повну, вмотивовану відповідь на заяви, направлені 28.10.2019 з Генеральної прокуратури України по кожному кримінальному провадженню.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні тим, якими обґрунтовано позовні вимоги та стосуються того, що Прокуратура Черкаської області протиправно не надала відповіді на його заяви про надання інформації, направлені відповідачу 28.10.2019 Генеральною прокуратурою України.
Також апелянтом наголошено на вчиненні посадовими особами Прокуратури Черкаської області кримінальних злочинів, про що свідчать факти невиконання судових рішень, та на тому, що зміст звернень не стосується інформації про рух кримінальних проваджень, а містить вимоги щодо здійснення розслідування та винесення рішень на підставі Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про прокуратуру».
У відзиві Прокуратури Черкаської області зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, та вказано, що зміст позовних вимог та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зводиться до того, щоб зобов'язати відповідача надати повну та вмотивовану відповідь на його звернення, яке надійшло з Генеральної прокуратури України супровідним листом від 28.10.2019. Зазначено, що надаючи відповідь на відповідне звернення органи прокуратури діяли відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та норм Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із скаргою від 12.10.2019, в якій просив визнати незаконною бездіяльність слідчого, прокурора в частині порушення процесуальних дій щодо припинення досудового слідства, зобов'язати слідчого, прокурора в місячний строк пред'явити підозру та пред'явити цивільний позов в кримінальному провадженні №12018250260000434.
Генеральною прокуратурою України листом № 04/2/3-р-19 від 28.10.2019 направлено для розгляду Прокуратурі Черкаської області звернення позивача щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250260000434 та з інших питань.
Звернення позивача, надіслане листом Генеральної прокуратури України №04/2/3-р-19 від 28.10.2019, відповідач листом №04/2/2-87-02 (04/2/2-4976вих-19) від 05.11.2019 скерував Уманській місцевій прокуратурі для розгляду в межах компетенції.
За результатами розгляду вказаного звернення Уманська місцева прокуратура листом №(25-15)1-11 (34/4-1350вих-19) від 14.11.2019 повідомила позивача, що у провадженні слідчого відділу Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувало кримінальне провадження №12018250260000434 від 10.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України. Постановою слідчого слідчого відділу Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.09.2019 кримінальне провадження №12018250260000434 закрито на підставі частини 1 абзацу 14 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Роз'яснено позивачу, що рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені ним до суду у порядку, визначеному статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України. Також позивача було повідомлено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, яка в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, пред'явила цивільний позов. Обов'язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред'явлення в кримінальному провадження цією особою цивільного позову, в порядку, визначеному Главою 9 Кримінального процесуального кодексу України.
Вважаючи, що відповідач не надав повну, вмотивовану відповідь на заяву про надання інформації, направлену відповідачу 28.10.2019 Генеральною прокуратурою України, та не належно відреагував на вимоги та факти викладені в заяві, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на вищевказане звернення ОСОБА_1 було надано повну та вмотивовану відповідь, а посилання позивача, що йому не було надано відповідь по кримінальним провадженням № 12017250260000199 та № 12013250260000133 є необгрунтованими, оскільки позивач в скарзі від 12.10.2019 ставив вимоги лише щодо кримінального провадження № 12018250260000434.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на звернення ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України від 12.10.2019 Уманська місцева прокуратура листом № (25-15)1-11 (34/4-1350вих-19) від 14.11.2019 надала відповідь про закриття кримінального провадження № 12018250260000434 постановою слідчого від 28.09.2019 на підставі частини 1 абзацу 14 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Також роз'яснено, що рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені ним до суду у порядку, визначеному статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України. Також було роз'яснено, що обов'язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред'явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову в порядку, визначеному Главою 9 Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів оцінюючи доводи апелянта щодо вчинення посадовими особами Прокуратури Черкаської області кримінальних злочинів, про що свідчать факти невиконання судових рішень, та того, що зміст звернень не стосується інформації про рух кримінальних проваджень, а містить вимоги про здійснення розслідування та винесення рішень на підставі КПК України, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
91) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Частиною 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно частини 3 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.
При цьому, суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу на положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, якими передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 306 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №826/13340/15.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до переконання, що позивачу в контексті його звернення було надано обґрунтовану та вичерпну відповідь з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог було правомірно відмовлено.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 22.05.2020