18 травня 2020 року № 320/4282/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування припису та постанов,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Головного управління Держпраці в Київській області, в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень №КВ 1102/1721/АВ від 09.07.2019; - визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.07.2019 №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458, №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-459 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав права здійснювати інспекційне відвідування, проводити захід державного нагляду та складати акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, оскільки у нього відсутні повноваження здійснення такого виду заходів. Оскільки ГУ Держпраці у Київській не мало права здійснювати інспекційне відвідування, що є однозначним свідченням перевищення повноважень та незаконності складеного Акту, то оскаржувані постанови є також незаконними, оскільки ґрунтуються на незаконних діях відповідача. Крім того, позивач стверджує, що з боку позивача відсутні будь-які порушення гарантій тривалості робочого часу працівників.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2019.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що відповідач діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України. Зазначає, що позивачем порушено законодавство про працю Головним управлінням було винесено постанови про накладення штрафу.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що доводи викладені відповідачем у відзиві є необґрунтованими.
Ухвалою суду від 18.09.2019 закрито підготовче засідання. 18 вересня 2019 року представниками позивача та відповідача до суду подано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст..194, 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, ГУ Держпраці у Київській області на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №1189 від 21.06.2019 року, що видане на підставі наказу від 20.06.2019 № 3055, в особі інспекторів праці Оверчук Р.Ю. та Литвинюк Д.М., в період з 24.06.2019 по 08.07.2019 року було проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» за фактичною адресою: вул. Заболотного буд. 37 м. Київ.
Підставою для проведення інспекційного відвідування у ТОВ «Експансія» слугувало звернення гр. ОСОБА_1 від 10.06.2019 на урядову гарячу лінію.
Інспекційним відвідуванням встановлено порушення, а саме: - згідно наданих табелів обліку використання робочого часу та розрахунково - платіжних відомостей січень - червень 2019 року встановлено, що працівники отримують заробітну плату двічі на місяць. Згідно ст. 73 КЗпП України встановлено перелік святкових днів, а також робота не проводиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 січня - Різдво Христове один день (неділя) - Пасха (Великдень) один день (неділя) - Трійця. Згідно наданих табелів обліку використання робочого часу на підприємстві скорочений робочий день (7 годин). Проте є випадки роботи у передсвятковий робочий день 8 годин (27 квітня 2019) напередодні Пасхи (Великдень) 28 квітня 2019 року, працівники ТОВ «Експенсія» в кількості сімнадцяти чоловік працювали повний робочий день 27 квітня 2019 року без скорочення на 1 годину. У порушення вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 53- КЗпП України ТОВ «Експансія» на передодні святкових днів тривалість робочого дня не скорочена на одну годину.
Також, відповідно до звернення ОСОБА_3 встановлено, що він перебував на лікарняному з 01.05 по 15.05.2019 року, нарахування допомоги при тимчасовій непрацездатності, внаслідок захворювання було здійснено 05.07.2019 в сумі 1681,12 грн. Сплата іншої частини в розмірі 3759,03 грн. з фонду соціального захисту не було здійснено, чим порушено ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ1189/1721/АВ від 08.07.2019, в якому зазначено два порушення: - порушення абз.3 ч.2 ст.22 Закону України «Про оплату праці» від 23.09.1999 №1105, а саме щодо своєчасною виплати коштів по тимчасові втраті працездатності вантажнику ОСОБА_1 та порушення вимог ч.1 та ч.2 ст.53 КЗпП на передодні святкового дня (Пасха - 28.04.2019) сімнадцять працівників працювали повний робочий день без скорочення на одну годину.
08.07.2019 директором ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» було отримано Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ1189/1721/АВ від 08.07.2019 року.
ГУ Держпраці у Київській області 09.07.2019 було винесено Припис про усунення виявлених порушень № КВ1102/1721/АВ від 09.07.2019 року. Строк виконання припису до 08.09.2019 року.
Після розгляду справи про накладення штрафу, 23.07.2019 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-459 від 23.07.2019 року, яка винесена на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП та накладено штраф на ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» у розмірі 4 173,00 грн. та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 року, яка винесена на підставі абз.4 ч,2 ст.265 КЗпП та накладено штраф на ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» у розмірі 709410,00 грн..
Позивачем надано до суду підсумований облік робочого часу який запроваджено в ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» на підставі п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком № 2 до Колективного договору, які діє для ТОВ "ЕКСПАНСІЯ". Згідно із долучених позивачем графіків змін, робочий час вказаних працівників, не перевищував 160 годин на місяць.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також - Закон).
За правилами статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Тобто, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому цих Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.
Положеннями статті 3 Закону визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення цього Закону, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.
Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
У свою чергу, Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону.
Крім того, на час проведення інспекційного відвідування та виникнення спірних правовідносин набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначеною постановою, зокрема, було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок).
Так, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правового висновку про те, що Порядком, затвердженими оскаржуваною постановою безпідставно поширено норми міжнародних Конвенцій на відносини, які такими Конвенціями не регулюються. Не розмежовано коло суб'єктів господарювання, на яких розповсюджуватиметься зазначений порядок контролю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом №1985-IV від 08 вересня 2004 року та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві №129, та коло суб'єктів господарювання, під час перевірки яких не застосовуватимуться такі особливості, а перевірки здійснюватимуться відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Отже, наведене свідчить, що на момент проведення перевірки позивача відповідач повинен був проводити таку перевірку відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Як вбачається з наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 20.06.2019 №3055 "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Експансія»" та було встановлено судом, підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стало звернення гр. ОСОБА_1 від 10.06.2019.
Положеннями частини 1 статті 6 Закону визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких позаплановий захід за зверненням громадянина здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Вказана вимога Закону відповідачем не була дотримана, оскільки перевірка призначена за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального орган.
Частиною 2 статті 6 Закону визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в межах спірних правовідносин, відповідач здійснив захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону.
Таким чином, відповідачем було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків.
Відповідач вважає, що його посадова особа могла провести інспекційне відвідування, оскільки органи Держпраці під час призначення та здійснення інспекційних відвідувань керуються такими основними законодавчими актами, як зокрема, - Конституція України, Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці в промисловості й торгівлі", Конвенція Міжнародної організації праці №129 1969 року "Про інспекцію праці у сільському господарстві", Кодекс законів про працю України, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності". Тип перевірки - інспекційне відвідування передбачено вказаними вище Конвенціями Міжнародної організації праці.
Однак суд звертає увагу, що посадові особи відповідача зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та, як уже було встановлено судом вище, спірні правовідносини врегульовані виключно положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності".
Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 підтвердив, що призначення та проведення інспекційних відвідувань відповідачем має здійснюватися у відповідності до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Вищевикладене дає підстави вважати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування товариства, а висновки акта інспекційного відвідування не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі.
Щодо правомірності прийняття постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.07.2019 №КВ 1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 та №КВ 1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-459, суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).
Положення п.2 Порядку №509 Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до п.9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Згідно із п.11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України),
Аналогічна норма передбачена ч.6 ст.265 КЗпП України, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
Отже, постанови ГУ Держпраці у Київській області мають силу виконавчих документів і можуть бути звернуті до примусового виконання до вирішення закінчення вирішення справи по-суті.
Із вище вказаного випливає, що для винесення ГУ Держпраці у Київській області постанови про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення необхідним є проведення перевірки суб'єкта господарювання та складення акту перевірки.
Суд зазначає, що ГУ Держпраці у Київській не мало права здійснювати інспекційне відвідування, а отже перевищив повноваження та незаконно склав Акт № КВ1189/1721/АВ.
Що стосується суті порушень суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Вказані в Акті № КВ1189/1721/АВ працівники працювали на умовах підсумованого обліку робочого часу, про що було повідомлено відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 N 138 затверджено «Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу».
Згідно із п. 2 Методичних рекомендацій «підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди № ( 3356-12 ) може бути врегульовано колективним договором.
Відповідно до п. З Методичних рекомендацій, при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП.
Згідно із п. 11 Методичних рекомендацій у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП ( 322-08 ) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі.
Відповідно до абз. 1 п.12 Методичних рекомендацій підсумований облік робочого часу кожного, працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів - до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину.
Міністерство соціальної політики України в листі від 02.07.2018 № 1139/0/101-18/28 вказує, що щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Таким чином, при підсумованому обліку робочого часу скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину враховуюся лише для визначення норми часу, яку повинні відпрацювати працівники за обліковий період, але не враховується в затвердженому графіку роботи, оскільки це суперечить самій суті підсумованого обліку робочого часу.
Судом встановлено, що підсумований облік робочого часу запроваджено в ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» на підставі п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком № 2 до Колективного договору, який діє для товариства.
Згідно із ст. 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до листа Мінсоцполіткики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», у квітні 2019 року при сорокагодинному робочому тижні встановлена норма тривалості робочого часу 167 годин.
Згідно із долучених позивачем графіків змін, робочий час вказаних працівників, не перевищував 160 годин на місяць.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні порушення гарантій тривалості робочого часу працівників.
Отже, припис про усунення виявлених порушень №КВ 1102/1721/АВ від 09.07.2019 та постанови від 23.07.2019 №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458, №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-459 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправними, оскільки їх прийнято без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, а тому вони підлягають скасуванню.
При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень №КВ 1102/1721/АВ від 09.07.2019.
Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.07.2019 №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458, №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-459 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (код ЄДРПОУ 32294905) судовий збір у сумі 10641 (десять тисяч шістсот сорок один) грн. 15 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Лиска І.Г.