21 травня 2020 року № 320/3793/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Загорського Юрія Юрійовича
про визнання протиправними дій та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Загорського Юрія Юрійовича, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) та Державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) Загорського Юрія Юрійовича щодо порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» стосовно відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61673383 від 7 квітня 2020 року (в тому числі щодо несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача та винесення постанови не у спосіб та строки, які встановлені чинним законодавством, в тому числі після спливу строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання);
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61673383 від 7 квітня 2020 року, що винесена Державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на протиправне відкриття виконавчого провадження № 61673383, з тих підстав, що до виконання був пред'явлений виконавчий документ строк якого сплинув. Також, позивач зазначив, що відповідач 2 розпочав виконання виконавчого провадження до отримання відомостей ОСОБА_1 про відкриття такого провадження.
Відповідач 1, 2, своїм правом надати відзив на позовну заяву, не скористалися.
Згідно електронного повідомлення про доставку від 14.04.2020 позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття спрощеного провадження від 12.05.2020 отримано 14.04.2020 о 12:52 год.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду 12.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 21.05.2020.
21.05.2020 належним чином повідомлені сторони у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті у письмовому провадженні.
. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Новозаводським ВМ УМСВ України в Чернігівській області 19.03.1997 (а.с.10-12).
12.08.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25934-17.
Відповідно до інформації про виконавче провадження з Єдиного реєстру виконавчих проваджень виконавчий документ №Ф-25934-17 від 12.08.2019 надійшов на виконання державному виконавцю 30.03.2020 (а.с.17-20).
07.04.2019 державним виконавцем Загорським Ю.Ю. відкрито виконавче провадження №61673383 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25934-17 від 12.08.2019 (а.с.14).
14.04.2020 державним виконавцем Загорським Ю.Ю. направлено постанову про відкриття виконавчого провадження №61673383 від 07.04.2020 та отримано позивачем 15.04.2020 (а.с.15-16, 21).
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, частиною 2 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимоги до виконавчого документу, порядок та умови відкриття виконавчого провадження визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», - примусовому виконанню підлягають рішення державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки з єдиного внеску відповідно до абз.3 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №№2464) - визначена виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною першою ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язкові вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
VI. Оцінка суду
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Із відомостей з Єдиного реєстру виконавчих проваджень виконавчий документ №Ф-25934-17 від 12.08.2019 надійшов на виконання державному виконавцю від Головного управління ДПС у Київській області 30.03.2020, документ вступив у законну силу (набрав чинності) 06.09.2019.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Ні позивачем, ні відповідачем не надано до суду доказів того, факту коли саме позивачу було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-25934-17 від 12.08.2019 ГУ ДФС у Київській області та отримання ним даної вимоги.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вимога №Ф-25934-17 від 12.08.2019 ГУ ДФС у Київській області на підставі якій винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, вступила в закону силу 06.09.2019, проте, з заявою про відкриття виконавчого провадження ГУ ДПС у Київській області до відповідача звернулось 30.03.2020.
Таким чином, суд вважає, що оскільки ГУ ДПС у Київській області в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є державним органом, у зв'язку з чим звернення до органів державної виконавчої служби щодо виконання зазначеної вимоги має здійснюватись протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
З урахуванням того, що вимога №Ф-25934-17 від 12.08.2019 набрала законної сили 06.09.2019, а інших доказів відповідачем не надано коли саме позивачем отримано вказану вимогу, то строк її пред'явлення до виконання становить три місяці та закінчився 07.12.2019, а отже, зазначену вимогу подано з порушенням встановленого частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", строку.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки вимога №Ф-25934-17 від 12.08.2019, винесена ГУ ДФС у Київській області пред'явлено до виконання із пропущенням встановленого законом строку пред'явлення до виконання, такий виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу без виконання, а тому, передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідача не було.
Разом з цим, суд звертає увагу, що розпочинаючи примусове виконання вимоги №Ф-25934-17 від 12.08.2019 державним виконавцем не було враховано ту обставину, що виконавчий документ не відповідає приписам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Слід зазначити, що вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена ГУ ДФС у Київській №Ф-25934-17 від 12.08.2019 не містить обов'язкової інформації щодо дати набрання чинності вимоги.
Зазначеним обставинам не було надано належної оцінки відповідачем 2, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для прийняття до примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Київській області №Ф-25934-17 від 12.08.2019 та винесення оскаржуваної постанови.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 2 порушено процедуру відкриття виконавчого провадження, оскільки в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» останній вніс постанову про відкриття виконавчого провадження на 8 день після надходження до нього виконавчого документу.
В даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав, тобто, необґрунтоване, що є підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.
VIII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) та Державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) Загорського Юрія Юрійовича щодо порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» стосовно відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61673383 від 7 квітня 2020 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61673383 від 7 квітня 2020 року, що винесена Державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (м. Київ) Загорським Юрієм Юрійовичем.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерсва юстиції (код ЄДРПОУ: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, буд.39) судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення: 21 травня 2020р.