Рішення від 20.03.2020 по справі 320/7053/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року 320/7053/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвара Фіш" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвара Фіш" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610102/1 від 12.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 12.06.2019 №UA125250/2019/00190;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610104/1 від 12.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 12.06.2019 №UA125250/2019/00191;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610101/1 від 12.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 12.06.2019 №UA125250/2019/00188;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610103/1 від 12.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 12.06.2019 №UA125250/2019/00189;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610107/1 від 18.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 18.06.2019 №UA125250/2019/00194.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних і об'єктивних відомостей числових значень складових митної вартості, зокрема, відсутні відомості щодо витрат, понесених на транспортування, страхування та пакування. З огляду на це від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні. Однак, декларант надав додаткові документи не у повному обсязі, надані декларантом додаткові документи виявлених розбіжностей не усували. Таким чином, подані декларантом обов'язкові і додаткові документи свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено складові митної вартості. У зв'язку з цим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи наведене, а також відсутність інформації, необхідної для застосування попередніх методів, відповідач вважає, що застосування шостого (резервного) методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвара Фіш" (код ЄДРПОУ 41785612) є юридичною особою, яка зареєстрована 06.12.2017, номер запису 13561020000004736, за адресою: 08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, буд. 49Б, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

31 липня 2018 року ТОВ "Алвара Фіш" укладено відповідний Контракт №NRS-3107/18 (надалі - Контракт) з компанією-нерезидентом NOR SEAFOOD AS (надалі - Замовник, Давалець). За умовами Контракту Замовник надає товар у вигляді сировини, а Виконавець здійснює виготовлення готової продукції, яку в подальшому експортує Замовнику.

Пунктом 1.4. Контракту встановлено, що право власності на Відходи, які утворилися в результаті виробництва передається Виконавцю на безоплатній основі, валюта митного очищення відходів від виробництва Долар США. Дані Відходи передаються безоплатно, так як вони не являють собою жодної цінності та підлягають утилізації.

1) У зв'язку з тим, що належній утилізації відходів в обов'язковому порядку передує їх розмитнення в режимі імпорту, 12 червня 2019 року позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125250/2019/806478 на товар "відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини… Торговельна марка відсутня." за заявленою митною вартістю 103,50 Долари США.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації №UA125250/2019/806478 від 12.06.2019 було додано наступні документи:

- Проформа Інвойс №NRS32/2019 від 04.06.2019;

- Автотранспортна накладна №б/н від 12.09.2018;

- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;

- Попередня митна декларація (крім позначеної кодом 1800) №UA125000/2018/948121 від 13.09.2018;

- Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) №NRS-3107/18 від 31.07.2018;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 05.11.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3193045 від 16.09.2018;

- інші некласифіковані документи розрахунок від 10.06.2019;

- інші некласифіковані документи тех. карта б/н від 10.06.2019.

12.06.2019 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються Позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.

Також, додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 12.06.2019 №UА125250/2019/610102/1, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 12.06.2019 №UA125250/2019/806478 скоригував до рівня 2484 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125250/2018/610102/1 від 12.06.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару: товар 1 - ЕМД від 09.01.2019 №UA125250/2019/800092 (Рішення МВ від 10.01.2019 №UA125000/2019/000004/1).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.06.2019 №UA125250/2019/00190.

2) 12.06.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125250/2019/806479 на товар "відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини… Торговельна марка відсутня." за заявленою митною вартістю 40,00 Доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації №UA125250/2019/806479 від 12.06.2019 було додано наступні документи:

- Проформа Інвойс №NRS31-1/2019 від 04.06.2019;

- Автотранспортна накладна №б/н від 03.09.2018;

- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;

- Попередня митна декларація (крім позначеної кодом 1800) №UA125000/2018/946576 від 05.09.2018;

- Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) №NRS-3107/18 від 31.07.2018;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 05.11.2018;

- інші некласифіковані документи розрахунок від 10.06.2019;

- інші некласифіковані документи тех. карта б/н від 10.06.2019.

12.06.2019 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються Позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.

Також, додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 12.06.2019 №UA125250/2019/610104/1, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 12.06.2019 №UA125250/2019/806479 скоригував до рівня 960,00 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610104/1 від 12.06.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості: товар 1 - ЕМД від 27.12.2018 №UA209160/2018/10490, від 17.12.2018 №UA100010/2018/161112; товар 2 - ЕМД від 05.11.2018 №UA209180/2018/68991.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.06.2019 №UA125250/2019/00191.

3) 12.06.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125250/2019/806476 на товар "відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини… Торговельна марка відсутня." за заявленою митною вартістю 112,02 Доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації №UA125250/2019/806476 від 12.06.2019 було додано наступні документи:

- Проформа Інвойс №NRS29/2019 від 04.06.2019;

- Автотранспортна накладна №б/н від 28.08.2018;

- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;

- Попередня митна декларація (крім позначеної кодом 1800) №UA125000/2018/945493 від 29.08.2018;

- Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) №NRS-3107/18 від 31.07.2018;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 05.11.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3109266 від 02.09.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3111661 від 03.09.2018;

- інші некласифіковані документи розрахунок від 10.06.2019;

- інші некласифіковані документи тех. карта б/н від 10.06.2019.

12.06.2019 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються Позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.

Також, додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 12.06.2019 №UA125250/2019/610101/1, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 12.06.2019 №UA125250/2019/806476 скоригував до рівня 2666,48 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610101/1 від 12.06.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості: товар 1 - ЕМД від 09.01.2019 №UA125250/2019/800092 (Рішення МВ від 10.01.2019 №UA125000/2019/000004/1).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.06.2019 №UA125250/2019/00188.

4) 12.06.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125250/2019/806477 на товар "відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини… Торговельна марка відсутня." за заявленою митною вартістю 108,48 Доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації №UA125250/2019/806477 від 12.06.2019 було додано наступні документи:

- Проформа Інвойс №NRS30/2019 від 04.06.2019;

- Автотранспортна накладна №б/н від 31.08.2018;

- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;

- Попередня митна декларація (крім позначеної кодом 1800) №UA125000/2018/945929 від 31.08.2018;

- Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) №NRS-3107/18 від 31.07.2018;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 05.11.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3117572 від 04.09.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3124480 від 05.09.2018;

- інші некласифіковані документи розрахунок від 10.06.2019;

- інші некласифіковані документи тех. карта б/н від 10.06.2019.

12.06.2019 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються Позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.

Також, додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 12.06.2019 №UA125250/2019/610103/1, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 12.06.2019 №UA125250/2019/806477 скоригував до рівня 2603,52 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610103/1 від 12.06.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості: товар 1 - ЕМД від 09.01.2019 №UA125250/2019/800092 (Рішення МВ від 10.01.2019 №UA125000/2019/000004/1).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.06.2019 №UA125250/2019/00189.

5) 18.06.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125250/2019/806613 на товар "відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини… Торговельна марка відсутня." за заявленою митною вартістю 118,26 Доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації №UA125250/2019/806613 від 18.06.2019 було додано наступні документи:

- Проформа Інвойс №NRS35/2019 від 04.06.2019;

- Автотранспортна накладна №б/н від 08.10.2018;

- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;

- Попередня митна декларація (крім позначеної кодом 1800) №UA125000/2018/953755 від 11.10.2018;

- Некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) №NRS-3107/18 від 31.07.2018;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 05.11.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3336341 від 11.10.2018;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №3338227 від 12.10.2018;

- інші некласифіковані документи розрахунок від 10.06.2019;

- інші некласифіковані документи тех. карта б/н від 10.06.2019.

18.06.2019 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються Позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.

Також, додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2019 №UA125250/2019/610107/1, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 18.06.2019 №UA125250/2019/806613 скоригував до рівня 2838,24 доларів США.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610107/1 від 18.06.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості: товар 1 - ЕМД від 27.12.2018 №UA209160/2018/10490, від 17.12.2018 №UA100010/2018/161112; товар 2 - ЕМД від 05.11.2018 №UA209180/2018/68991.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2019 №UA125250/2019/00194.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору.

Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Із відзиву на позовну заяву суд з'ясував, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а саме: товар 1 - ЕМД від 27.12.2018 № UA209160/2018/10490, від 17.12.2018 №UA100010/2018/161112, ЕМД від 09.01.2019 №UA125250/2019/800092 (Рішення МВ від 10.01.2019 №UA125000/2019/000004/1); товар 2 - ЕМД від 05.11.2018 №UA209180/2018/68991.

У той же час, із позовної заяви та заперечення на відзив, суд встановив, що рішення про визначення митної вартості, які Відповідач використав, як джерело інформації, не можуть бути належними доказами ціни у розмірі 0,48 Дол./кг, так як рішення про визначення митної вартості №UA125000/2019/000004/1 від 10.01.2019 (Митна декларація №UA125250/2019/800124 від 05.11.2018) на сьогоднішній день знаходиться на стадії оскарження Позивачем до Київського окружного адміністративного суду у справі №П320/275/20. Товар за Митними деклараціями №UA209160/2018/10490 від 27.12.2018, №UA100010/2018/161112 від 17.12.2018 та №UA209180/2018/68991 від 05.11.2018 має інші властивості, призначення, країну походження, рік, умови поставки.

Суд звертає увагу, що митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За змістом примітки до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода) під час застосування резервного метода визначення митної вартості товарів мають застосовуватись попередні йому методи оцінювання, але із обґрунтованою гнучкістю. Приклади такої гнучкості наведено у зазначеній примітці.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Відповідачем не було обґрунтовано правомірність використання в якості джерела інформації митних декларацій за інший рік для визначення правильності митної вартості, як не обґрунтовано й те, який саме товар розмитнювався за вказаними деклараціями, а саме посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою ціною відповідну партію товару було імпортовано до України.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару - відходів риби лосось свіжомороженої базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.12.2019 №1236 на суму 9605,00 грн. та від 07.11.2019 №1146 на суму 9605,00 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125250/2019/610102/1 від 12.06.2019, №UA125250/2019/610104/1 від 12.06.2019, №UA125250/2019/610101/1 від 12.06.2019, №UA125250/2019/610103/1 від 12.06.2019 та №UA125250/2019/610107/1 від 18.06.2019.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 12.06.2019 №UA125250/2019/00190, від 12.06.2019 №UA125250/2019/00191, від 12.06.2019 №UA125250/2019/00188, від 12.06.2019 №UA125250/2019/00189 та від 18.06.2019 №UA125250/2019/00194.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвара Фіш" (код ЄДРПОУ 41785612) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.