22 травня 2020 року Справа № 280/2124/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29; код ЄДРПОУ 08592187)
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 43314918)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - позивач, ГУ МВС України в Запорізькій області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - відповідач, Відділ примусового виконання рішень), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.02.2020 у виконавчому провадженні №60661791, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Юлдашевим Андрієм Алішеровичем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавче провадження було відкрито з метою примусового виконання судового рішення, яким позивача зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі його місячного грошового забезпечення на рік за 1997, 1998, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки. Вказує, що ГУ МВС України в Запорізькій області намагалось виконати судове рішення в добровільному порядку, однак стягувач тривалий час відмовлявся надавати реквізити для зарахування коштів на його картковий рахунок. Оскільки судовим рішенням зобов'язано ГУ МВС України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату стягувачу матеріальної допомоги, що є правом вимоги проти держави, позивач вважає, що при виконанні судового рішення у вказаній частині підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI), а тому виконавчий збір у зазначених відносинах не стягується. Крім того, зазначає, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, тобто, виконавчий збір за своїм змістом є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Разом з тим, фактично судове рішення державним виконавцем виконано не було, будь яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, останній не вчиняв, оскільки рішення виконано добровільно. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 01.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.05.2020 визнано поважними причини пропуску ГУ МВС України в Запорізькій області строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлено такий строк. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Призначено судове засідання на 21.05.2020.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 19.05.2020 подав відзив на адміністративний позов (вх.№23028), в якому зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №808/858/16 від 15.11.2019 про зобов'язання ГУ МВС України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі його місячного грошового забезпечення на рік за 1997, 1998, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки. Вказує, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки позивач виконав судове рішення в повному обсязі після відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір підлягає стягненню. З посиланням на статтю 40 Закону №1404-VIII зазначає про наявність обов'язку не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору. Звертає увагу, що чинне законодавство не ставить обов'язок державного виконавця стягнути виконавчий збір у залежність від фактичного вчинення виконавчих дій, передбачених Законом №1404-VIII. Посилається на помилковість тверджень позивача про те, що судове рішення підлягає виконанню у відповідності до Закону №4901-VI, оскільки рішення носить зобов'язальний характер та не містить вимоги про стягнення коштів. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 21.05.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні 21.05.2020 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.05.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 22.05.2020.
21.05.2020 представник позивача та представник відповідача кожен окремо звернулись до суду із заявами, в яких просили розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України суд здійснив подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані учасниками справи у судовому засіданні 21.05.2020, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження №60661791 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №808/858/16 від 20.11.2019 про зобов'язання ГУ МВС України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі його місячного грошового забезпечення на рік за 1997,1998, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки.
20.11.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60661791.
Пунктом 3 вказаної постанови постановлено стягнути з ГУ МВС у Запорізькій області виконавчий збір у розмірі 16 692,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Юлдашева А.А. від 24.02.2020 закінчено виконавче провадження №60661791 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII (у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу у повному обсязі).
24.02.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Юлдашевим А.А. винесено постанову про стягнення з ГУ МВС України в Запорізькій області виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 24.02.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом 1404-VІІІ.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VІІІ (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.6 ст.27 Закону №1404-VІІІ у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як зазначено у п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Приписами ст.40 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802.
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ зазначеної Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа, та є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Необхідно звернути увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з організацією примусового виконання виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби.
При цьому стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення та пов'язується з початком примусового виконання.
Умовою для реєстрації постанови про стягнення виконавчого збору в автоматизованій системі виконавчого провадження як окремого виконавчого документа та початку її примусового виконання в порядку, передбаченому Законом №1404-VІІІ, є, крім іншого, закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження №60661791 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №808/858/16 від 20.11.2019 про зобов'язання ГУ МВС України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі його місячного грошового забезпечення на рік за 1997,1998, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки.
Вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку з тим, що позивач виконав вищевказаний виконавчий документ у повному обсязі.
Отже, закінчення виконавчого провадження зумовило обов'язок винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.
Суд вважає хибними посилання позивача на те, що державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, як на підставу для скасування спірної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, крім випадків, коли виконавчий збір не стягується. Сам факт початку процедури примусового виконання рішення - відкриття виконавчого провадження, встановлення строку для добровільного виконання рішення тощо, є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.
Серед іншого, позивач посилається на те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Суд звертає увагу, що вказані аргументи відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.03.2020 по справі №2540/3203/18.
Разом з тим, слід зазначити, що у справі №2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду надала оцінку правовідносинам, які виникли до внесення змін до частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання» №2475-VII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018, а саме: у вказаній нормі слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Тобто вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений за інших фактичних обставин справи та за іншого нормативно-правового регулювання.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, що розглядається, та враховуючи чинне нормативно-правове регулювання на момент виникнення спірних правовідносин, вищенаведені посилання позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Також суд відхиляє доводи позивача про неможливість виконання судового рішення в добровільному в порядку з причин, які не залежали від нього, оскільки вказані твердження не підтверджена належними та допустимими доказами.
Крім того, надані до матеріалів справи письмові докази свідчать про те, що позивачем вчинено дії щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду №808/858/16 вже після відкриття виконавчого провадження №60661791, адже наказ «Про виконання рішення суду» №8 о/с, яким наказано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , колишньому співробітнику ОВС, матеріальну допомогу в розмірі його місячного грошового забезпечення на рік за 1997,1998, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки, прийнятий позивачем лише 25.11.2019. Фактично рішення виконано у повному обсязі 02.12.2019 із перерахуванням на користь ОСОБА_1 нарахованих коштів відповідно до платіжного доручення №3 від 02 грудня 2019. Суду не надано інших доказів, зокрема таких, які б свідчили про самостійне виконання позивачем судового рішення та нарахування й виплату належних до виплати за рішенням суду сум до відкриття виконавчого провадження.
Щодо посилань позивача на відсутність підстав для стягнення виконавчого збору з огляду на приписи п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ, суд зазначає таке.
Пунктом 3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно зі ст. 1, 2 Закону №4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Частиною 1 ст.7 Закону №4901-VI врегульовано, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Як встановлено судом, виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП 60661791, не містить вимог про стягнення коштів та/або зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є ГУ МВС України в Запорізькій області.
Вказані обставини виключають можливість застосування норм Закону №4901-VI до спірних правовідносин, а тому доводи позивача є безпідставними.
Підсумовуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З системного аналізу положень законодавства України та доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак, в задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. т.2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287, п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, вул.Матросова, буд.29; код ЄДРПОУ 08592187.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164; код ЄДРПОУ 43314918.
Повне судове рішення складено 22 травня 2020 року.
Суддя М.О. Семененко