гСправа № 358/199/20 Провадження № 2/358/283/20
20 травня 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі, які без поважних причин за місцем реєстрації не проживають на протязі трьох років, участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймають, тому це є перешкодою для реалізації нею (позивачкою) права користування і розпорядження своїм майном.
Посилаючись на положення ст.ст. 15, 386, 391 ЦК України, ст.ст 71, 72 ЖК України позивачка просить задовольнити її вимоги.
Представник позивачки ОСОБА_8 подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути буз його участі та без участі позивачки, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує і не заперечує проти постановлення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання повторно не з'явилися і не повідомили суд про причини своєї неявки, хоч належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.
Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку від 19 грудня 2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року, виданим Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані в житловому будинку позивача, що підтверджується довідками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 21.02.2020 року.
Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 21.02.2020 року.
Актами обстеження житлово-побутових умов від 12 лютого 2020 року та від 20 травня 2020 року, складеними комісією в складі сусідки позивачки та депутата Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, підтверджується, що згідно даних будинкової книги відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проте не проживають там більше одного року.
Вирішуючи даний спір між сторонами суд керується наступними положеннями чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст.ст. 71, 163 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення в будинку, що належить громадянину на праві приватної власності, протягом шести місяців.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають в будинку позивачки більше шести місяців, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Оскільки вказані відповідачі не проживають по місцю реєстрації в будинку позивачки більше шести місяців, то є законні підстави для визнання їх такими, що втратили право на користування цим житлом.
В частині вимог позивачки про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право на користування належним їй будинком, провадження необхідно закрити за відсутністю предмета спору, оскільки відповідач не зареєстрований в будинку позивачки, а зареєстрований в іншому місці.
В даному випадку рішення суду про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, буде підставою для зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 246, 263, 264, 265, 280, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 15, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку.
Судове рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з реєстрації місця проживання, відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Провадження в частині позовних вимог щодо визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 - закрити в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов