Номер провадження 2/225/343/2020
Єдиний унікальний номер судової справи 225/410/20
(заочне)
20 травня 2020 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Довженко О.В.,
за участю секретаря Петрової С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ “ПриватБанк” (нині - АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н від 14.12.2016 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач стверджує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.5, п.2.1.1.2.6 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, а відповідач дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови, якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору і в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання щодо повернення банку кредитних коштів, останній змушений був звернутись за захистом порушеного права до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13997,36 грн., яка складається з 711,93 грн. - заборгованості за тілом кредита, 711,93 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита, 99,71 грн. - заборгованості по нарахованих процентах на прострочений кредит, 12 042,99 грн. - заборгованості за пенею, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, як-то: в сумі 500 грн. штраф (фіксована частина) та 642,73 грн. штраф (процентна складова).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, проти розгляду справи на підставі ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про дату час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, про причини неявки не інформував. Відзив на позов не поданий.
Приймаючи до уваги, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, судом постановлено ухвалу від 20.05.2020 року про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, згідно вимог ст.ст. 208-283 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.
14.12.2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (нині - АТ КБ «ПриватБанк») та з ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банком було додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача становить 13 997,36 грн., що складається з 711,93 грн. - заборгованості за тілом кредита, 711,93 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита, 99,71 грн. - заборгованості по нарахованих процентах на прострочений кредит, 12 042,99 грн. - заборгованості за пенею, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, як-то: в сумі 500 грн. штраф (фіксована частина) та 642,73 грн. штраф (процентна складова).
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд виходив з наступного:
так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
В свою чергу, за змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд зауважує на тому, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Отже, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останні повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, вимагає у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення складових повної вартості кредиту, як-то заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, заборгованість за пенею, а також, штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку основної кредитної заборгованості за договором від 14.12.2016 року, банк посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Привтбанк, розміщених на сайті:https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними під час підписання заяви-анкети про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.
Також відсутнє підтвердження того факту, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) саме у тих розмірах, саме з таким порядком нарахування, як представлено банком в додатках до позову.
Роздруківка з сайту позивача, на думку суду, не може вважатись належним доказом, оскільки зміст даного доказу цілком залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку, позивача у справі), яка може з власної ініціативи вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вищезазначені висновки суду позивачем під час розгляду справи не спростовані. (Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15)).
Більш того, слід зазначити, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14.12.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.01.2020 року), а отже кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З огляду на викладене вище, застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, суд вважає безпідставним.
Відповідно, без наданих документальних підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, представлені позивачем (банком) в якості додатків до позову Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Слід зазначити при цьому, що згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності певних обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Представлені ж позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, за відсутності на них підпису позичальника, у разі якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві, не можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони, до запропонованого йому договору.
Зважаючи на наведене, вищезгадані Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору також щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи/або щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
В пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
В свою чергу, Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача, як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічних висновків у своїй постанові від 03.07.2019 року дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача 99,71 грн. - заборгованості по нарахованих процентах на прострочений кредит, 12 042,99 грн. - заборгованості за пенею, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. штраф (фіксована частина) та 642,73 грн. штраф (процентна складова) слід визнати безпідставними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Окрім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження, м.Торецьк було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у м.Торецьк Донецької області. Доказів зворотного АТ КБ «ПриватБанк» суду не надано.
Наведені обставини є додатковою підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафів з відповідача, як таких, що нараховані після 14 квітня 2014 року, тобто, під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»
В той же час, право вимоги позивачем фактично отриманих та використаних позичальником коштів (тіло кредиту) у розмірі 711,93 грн. (згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.12.2016 року, а.с.10), за відсутності доказів їх добровільного повернення, суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає захисту.
Так, згідно частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 509, 526, 549, 551, 626, 628,633,634,1049,1054,1050,1048 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, буд. 1 д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 711 (сімсот одинадцять) грн. 93 коп., а також, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 106 (сто шість ) грн. 91 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя О.В Довженко