Справа № 161/7754/20
Провадження № 1-кс/161/3859/20
м. Луцьк 21 травня 2020 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
власника майна ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянувши клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №32019030000000029 від 29.07.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, вилучені 13.05.2020 року під час проведення обшуку в приміщеннях магазину, які використовує у фінансово-господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , -
Старший слідчий з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_4 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням, яке погоджене прокурором відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно (перелік якого вказаний в клопотанні), товарно-матеріальних цінностей, вилучених 13.05.2020 року під час проведення обшуку в приміщеннях магазину, які використовує у фінансово-господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивує тим, що cлідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019030000000029 від 29.07.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.
Під час обшуку в приміщеннях магазину, які використовує у фінансово-господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , 13.05.2020 року (проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 08.05.2020 року) було виявлено та вилучено товарно-матеріальні цінності (перелік яких вказаний в клопотанні), які постановою слідчого від 14.05.2020 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32019030000000029, оскільки вони зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки вказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку слідчого та прокурора, які, кожен зокрема, підтримали клопотання та просили його задовольнити, пояснення представника власника майна, власника майна, які просили відмовити у його задоволенні, в зв'язку з безпідставністю, оскільки підприємницька діяльність ОСОБА_5 здійснюється у межах Законів України, приходжу до висновку, що у клопотанні про арешт майна слід відмовити.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно витягу ЄРДР вбачається, що проводиться досудове розслідування з 2019 року щодо ряду жителів Волинської області щодо незаконного ввезення на митну територію України товарно-матеріальних цінностей з країн Євросоюзу з приховуванням їх від митного контролю шляхом використання підроблених документів про імпортований товар та його фактичну вартість, та подальшої його реалізації, в результаті чого до бюджету не надійшло податків та митних платежів у значному розмірі, зокрема більше 2 900 000 гривень, тобто за ч.2 ст.212 КК України.
Однак в межах даного провадження жодній особі не повідомлено про підозру. Відомості внесені не конкретні і вказане, на думку суду, дозволяє зловживати органу досудового розслідування щодо можливості проведення певних слідчих дій у його межах.
Всупереч вимогам ст.170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням слідчим не вказано, яким чином буде досягнута мета накладення арешту, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, а обмежився лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.
Також стороною обвинувачення не доведено, що виявлене майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КПК України.
Окрім постанови про визнання речовими доказами, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення іншого не надано.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Згідно ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зважаючи, що слідчим та прокурором в клопотанні та в судовому засіданні не доведено наявності підстав для накладення арешту на майно, окрім винесення формальної постанови про визнання вилученого майна речовими доказами, як і не доведено, що вилучені товарно-матеріальні цінності ввезені на територію України з закордону, також не доведено чи має будь-який предмет, з числа вилучених, значення для кримінального провадження, суду надано представниками володільця майна підтверджуючі документи законності здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку із вилученням вищевказаного майна фактично зупинена така діяльність підприємця (що негативно позначається на його інтересах та інтересах інших осіб), окрім того, як вбачається із витягу кримінальне провадження ведеться щодо усіх (без виключення) жителів Волинської області з 2019 р., що викликає у суду розумний сумнів щодо доцільності накладення арешту та виконання завдань кримінального провадження, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №32019030000000029 від 29.07.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, вилучені 13.05.2020 року під час проведення обшуку в приміщеннях магазину, які використовує у фінансово-господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду впродовж 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1