Справа № 162/315/20
Провадження № 1-кп/162/46/2020
21 травня 2020 року смт. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого: юридичної особи
ДП “Любешівського лісомисливського господарства” ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Любешів кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Цир Любешівського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_5 10 березня 2020 року близько 17 години перебуваючи на території верхнього складу лісосіки, у кварталі 19 виділу 13 Деревківського лісництва ДП “Любешівське лісомисливське господарство”, що знаходиться неподалік с.Цир Любешівського району Волинської області, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з використанням трактора марки “Т-25”, шляхом завантаження на гужову підводу, таємно викрав п'ятнадцять колод готових свіжоспиляних круглих лісоматеріалів (ділова деревина) породи “Сосна”, загальним об'ємом 3,5732 м3, заподіявши юридичній особі ДП “Любешівське лісомисливське господарство” майнову шкоду на загальну суму 2929,53 гривень.
Вказані вище умисні, протиправні дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю.
Під час досудового розслідування між прокурором Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , 09 квітня 2020 року укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
В угоді про визнання винуватості від 09 квітня 2020 року сторони погодили, що відповідно до статті 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 - відсутні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також, кожен окремо, просили укладену з прокурором угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджену в ній міру покарання.
В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого: юридичної особи ДП “Любешівського лісомисливського господарства” ОСОБА_4 не заперечував щодо затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 09 квітня 2020 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винуватим, згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Згідно наявної при матеріалах кримінальної справи письмової згоди потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості, представник потерпілого: юридичної особи ДП “Любешівського лісомисливського господарства” ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ч.4 ст.469 КПК України, надав свою письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , за умов визначених прокурором. Вказав, що претензій до підозрюваного ОСОБА_5 з приводу відшкодування майнової шкоди ДП “Любешівське лісомисливське господарство” немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Представник потерпілого не заперечує щодо укладення даної угоди.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України.
Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
З урахуванням статті 66 КК України, є встановленим, що обвинувачений ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому ним злочині та активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення.
Наведені обставини дають можливість суду призначити обвинуваченому ОСОБА_5 обумовлене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі - відсутні.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 472, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 09 квітня 2020 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020030140000061 від 11 березня 2020 року.
ОСОБА_5 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 09 квітня 2020 року покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Речові докази:
-п'ятнадцять колод дерева породи “Сосна” розмірами: 25х31х460 см, 17х21х462 см, 19х25х457 см, 23х33х445 см, 29х40х460 см, 30х36х458 см, 20х28х460 см, 22х27х450 см, 24х28х460 см, 19х22х455 см, 35х48х460 см, 28х44х464 см, 16х20х448 см, 21х26х460 см, 31х47х463, які знаходяться на зберіганні на території Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Воинській області - повернути потерпілому юридичній особі ДП “Любешівському лісомисливському господарству”;
-трактор червоного кольору марки “Т-25”, без реєстраційного номерного знаку, заводський № НОМЕР_1 , та підводу - слід залишити за належністюОСОБА_9 .
Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любешівський районний суд.
Вирок суду першої інстанції якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Головуючий: ОСОБА_1