Справа № 755/4010/20
21 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Беспалова О.О.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 13 березня 2020 року, суддя Савлук Т.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитра Івановича, третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адмістративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Головного спеціаліста - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитра Івановича, третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просив:
- визнати дії головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міськради Онищенко Дмитра Івановича протиправними;
- постанову Серія ІД № 00061123 від 16.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 300 гривень, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 152-1 КУпАП - скасувати;
- зобов'язати Інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської
міськради видалити інформацію проправопорушення у реєстрах обліку правопорушень, зафіксоване 29.11.2019 року о 13 год. 36 хв. за автомобілем марки SKODA SPACEBACK державний номер НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 13 березня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва та направити справу для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підпис позову та звернення з позовом до суду від імені та в інтересах позивача, що є підставою для повернення заяви заявнику відповідно до положення п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частиною 1 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно із частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до частин 1-3 статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.
Слід зауважити, що зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" вбачається, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Відповідно до частин 1 - 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як убачається із матеріалів справи, позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана та подана до Дніпровського районного суду міста Києва представником - адвокатом Кійко Євгеном Анатолійовичем.
На підтвердження повноважень представника позивача адвокатом Кійко Євгеном Анатолійовичем до позовної заяви долучено копію ордеру серії АА №1003218 від 06.20.2020 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000067.
Таким чином, суд першої інстанції помилково зазначив, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджує правовий статус адвоката однак не надає йому безумовного права підпису в інтересах та від імені позивача, а ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із заявою від імені та в інтересах позивача, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату.
Положенням частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" («Bellet v. France», № 23805/94 п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав може унеможливити доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №260/675/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної зяви, поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Кійко Євгеном Анатолійовичем з підстав визначених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому таке рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитра Івановича, третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адмістративного стягнення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 13 березня 2020 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 13 березня 2020 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Онищенко Дмитра Івановича, третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адмістративного стягнення направити до Дніпровського районного суду м.Києва для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не пілягає.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Беспалов О.О.
Постанову виготовлено: 21 травня 2020 року.