Справа № 640/2075/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
14 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю учасників судового процесу:
від апелянта: не з'явились,
від позивача: Жерибор Н.М.,
від відповідача: не з'явились,
від третьої особи: ОСОБА_1 , Глущенко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Колективне сільськогосподарське підприємство "Красилівське" з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 22 січня 2020 року №220/5, виданий на підставі висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19 грудня 2019 року за результатами скарги ОСОБА_1 до колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року було задоволено заяву Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське", прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі № 640/2075/20 за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 22 січня 2020 року №220/5.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, особою, що не брала участі у розгляді справи, було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати дану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, позивач стверджує, що суд першої інстанції, приймаючи відмову позивача від позову не пересвідчився, що такі дії позивача призведуть до порушення прав, свобод та інтересів пайщиків КСП «Красилівське», які вважають наказ Міністерства юстиції України від 22 січня 2020 року №220/5 протиправним та таким, що порушує їх законні права, свободи та інтереси.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 було подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого остання просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та закрити апеляційне провадження у даній справі.
У відзиві третя особа, зокрема, вказує про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Разом з цим, третя особа звертає увагу суду, що апелянтом не доведено що приймаючи оскаржувану ухвалу Окружним адміністративним судом було вирішено питання про його права, свободи та інтереси. За наведених обставин та посилаючись на приписи п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України ОСОБА_1 вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
КСП «Красилівське» у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у той час як доводи та вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що апелянт втратив членство у КСП «Красилівське» так само як і інші громадяни, які були його членами, у зв'язку з ліквідацією КСП. За наведених обставин та враховуючи, що припинення членства ОСОБА_2 в КСП тягне за собою припинення майнових, трудових, земельних та організаційно-управлінських правовідносин.
Таким чином, позивач вважає, відмова КСП «Красилівське» від позову Окружним адміністративним судом не зумовлює порушення прав, свобод та інтересів апелянта, а судом першої інстанції було правомірно прийнято оскаржуване рішення.
На підставі викладеного, позивач просить суд закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року.
Відзиву Міністерства юстиції України на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.
У судовому засідання позивач та третя особа підтримали доводи та вимоги, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.
Разом з цим, судом було не допущено до участі у судовому засіданні представника апелянта - адвоката Безштанько С.М. на підставі ч. 4 ст. 60 КАС України.
Відповідач, який був належним повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив, що відповідно до положень ч. 2 ст. 313 не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2020 року КСП «Красилівське» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22 січня 2020 року №220/5, виданого на підставі висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19 грудня 2019 року за результатами скарги ОСОБА_1 до колективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.
Разом з цим, судовою колегією встановлено, що предметом вказаної скарги ОСОБА_1 були рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими здійснена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, а саме права власності на земельні ділянки за КСП «Красилівське».
Вимоги позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ був виданий на підставі неповного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, а також неповним дослідженням доказів та неправильним застосуванням норм законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у справі.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тобто, відкриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Як убачається з матеріалів справи та установлених судами фактичних обставин, позивач оскаржує рішення Міністерства юстиції України не з підстав дотримання відповідачами процедурних питань їх прийняття, а з підстав захисту його корпоративних та майнових прав, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18) та від 12 червня 2019 року у справі 344/10480/16-а (провадження № 11-140апп19).
Враховуючи предмет спірних правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що питання чи підлягає даний спір розгляду адміністративним судом вирішується на стадії відкриття провадження у справі, яка передує вирішенню інших процесуальних питань, зокрема, розгляду заяви про відмову позивача від позову, а також те, що даний спір предметно підсудний господарському суду, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд повинен був відмовити у відкритті провадження у справі та відповідно не мав законних підстав для розгляду заяви позивача про відмову від позову.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду заяви позивача, прийняття відмови позивача від позову та закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі було порушено норми процесуального права.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог.
Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 320-322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: Г.В. Земляна
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2020 року