20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6822/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (суддя Турова О.М., м. Дніпро) у справі № 160/6822/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник - Дніпровська митниця Держмитслужби)
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
встановив:
У липні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 27.02.2019 року №UA110000/2019/700001/2.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 позовні вимоги задоволено.
Вказане рішення мотивоване тим, що заявлена до митного оформлення митна вартість спірних товарів підтверджена наданими позивачем документами. При цьому, суд зазначив, що розбіжності, які були встановлені митним органом при первинному оформленні спірної партії товарів, були усунені декларантом шляхом подання у встановлений законом строк додаткових документів, що усувало підстави для винесення митним органом спірного рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, така позиція митного органу обґрунтована виключно обставинами, які були зазначені ним у відзиві на позовну заяву від 12.08.2019 (а.с. 99-107), та які були детально викладені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 13.11.2019.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її задоволення заперечив, посилаючись на відсутність у апеляційній скарзі конкретики, у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції зазначених скаржником норм матеріального та процесуального права. Вказав на повне та об'єктивне встановлення судом першої інстанції обставин справи та, відповідно, про правомірність винесеного рішення. Також, позивач просив стягнути зі скаржника понесені ним витрати на правничу допомогу у зв'язку з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 1 500 грн.
У судове засідання 20.05.2020 учасники справи не з'явились, просили справу розглядати у письмовому провадженні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.07.2007 з основним видом економічної діяльності - 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.
16.01.2018 між ФОП ОСОБА_1 та компанією RAW-POL STEFANSKI SPOLKA JAWNA (Польща) укладено контракт №02-01 про поставку товарів в асортименті та кількості, вказаними у додатках.
З метою митного оформлення товару, ввезеного згідно з контрактом на поставку товарів №02-01 від 16.01.2018, ФОП ОСОБА_1 25.02.2019 подано до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №UA110090/2019/701093 (вн. № 10399), відповідно до якої задекларовано 18 найменувань позицій товарів в категорії спецодяг в асортименті.
Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, визначена декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 31 МД), а саме: контракт №02-01 від 16.01.2018 з додатковою угодою №1 від 31.12.2018; рахунки-фактури попередні (pro forma invoice) №PRN0033018480160219 і 3sN0033118480160219 від 05.02.2019; платіжні доручення №17 від 07.02.2019, №18 від 11.02.2019, №19 від 12.02.2019; платіжне доручення №20 від 14.02.2019 (помилково); накладна (delivery note) б/н від 19.02.2019; пакувальний лист до інвойсу FSE0001818480160219; рахунок (invoice) продавця FSE0001818480160219 від 19.02.2019; CMR №0072085; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №09/11/18-1 від 09.11.2018; заявка на перевезення від 09.11.2018 (помилково); заявка на перевезення №13/02/19-02 від 13.02.2019; рахунок-фактура експедитора №СФ-0000032 від 21.02.2019; договір перевезення №СВ 10/2015 від 01.10.2015; довідка від експедитора про транспортні витрати №17 від 21.02.2019; витяг з каталогу продавця Firma Raw-Pol Stefanski Spolka Javna; прайс-лист продавця товару; експортна митна декларація №19РІ_445010Е0219937 від 19.02.2019.
За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМЦ № UА110090/2019/701093 від 25.02.2019 згенеровано обов'язкові форми контролю, у тому числі: 103-1 - Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (у тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях; 105-2, 117-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.
При проведенні перевірки документів, які додані декларантом до ЕМЦ та додані додатково за власним бажанням (повідомлення декларанта № 26/02-19-1), митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості, а саме: з урахуванням задекларованих умов поставки FСА Julianow (Польща) проведено перевірку правильності обчислення та документального підтвердження задекларованої транспортної складової митної вартості товарів і встановлено, що відповідно до задекларованих відомостей забезпечення перевезення партії товару здійснюється ТОВ «Тантум Логістик» (експедитор) за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.11.2018 №09/11/18-1, укладеним з імпортером ФОП ОСОБА_1 (замовник). Відповідно до наданої разом з договором від 09.11.2018 №09/11/18-1 заявки перевезення здійснюється за маршрутом Rava Mazowiecka (Польща) - Кривий Ріг. Відповідно до п.п.5.1 договору транспортного експедирування розрахунок здійснюється на підставі ставки фрахту письмово узгодженої в заявці на кожне окреме перевезення. Ставка фрахту, зазначена у наданій до митного оформлення заявці від 09.11.2018, не відповідає вартості перевезення, зазначеній у рахунку експедитора; зазначені у заявці дата завантаження (09.11.2018) та терміни доставки (12-13.11.2018) не відповідають фактичним датам завантаження (19.02.2019) та перевезення оцінюваної партії товару; наданий до митного контролю рахунок - фактура експедитора від 21.02.2019 №СФ-0000032 також містить відомості про вартість транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Rava Mazowiecka (Польща) - Кривий Ріг, що не відповідає відомостям транспортного документа щодо місця завантаження (гр.4 CMR) та задекларованому місцю навантаження на заявлених умовах поставки - Julianow (Польща). Відповідно до п.п.3.1.13 договору транспортного експедирування зміна місця завантаження/розвантаження автомобіля можлива тільки після письмового узгодження з експедитором, що повинно бути відмічено у товарно-транспортній накладній та у подорожньому листі і веде до зміни вартості перевезення. Враховуючи виявлені розбіжності в відомостях щодо фактичного місця завантаження і вказаного у рахунку експедитора, митний орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження повноти включення транспортної складової до розрахунку митної вартості товарів, проведеного декларантом. Також відповідно до відміток на CMR фактичне перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 . При цьому задекларований у гр.44 ЕМД договір перевезення від 01.10.2015р. №СВ10/2015, укладений ФОП ОСОБА_2 (перевізник) з ФОП ОСОБА_3 (експедитор) містить розбіжності з задекларованими відомостями про експедитора - ТОВ «Тантум Логістик» оцінюваної поставки та не містить документального підтвердження вартості перевезення.
Крім того, під час митного контролю відповідачем встановлено, що відповідно до задекларованих відомостей (гр.44 ЕМД) оплата партії товару, що оцінюється, здійснена платіжними дорученнями в іноземній валюті №№18,19,20, при цьому декларантом за власним бажанням додатково надано платіжне доручення №17. Призначенням платежу за платіжними дорученнями №№17,18,19 є передплата за товари по контракту №02-01 від 16.01.2018, проформа-інвойс № PRN0033118480160219, водночас платіжне доручення №20 має призначення платежу - передплата за товари по контракту №02-01 від 16.01.2018, проформа-інвойс №PRN0044218480160219. Декларантом за власним бажанням додатково надано до митниці копію проформа-інвойс № PRN0033118480160219. Проформу-інвойс №PRN0044218480160219 не надано. Загальна сума за наданими декларантом платіжними дорученнями в іноземній валюті складає 23251,32USD, що не відповідає задекларованій фактурній вартості оцінюваної партії товару - 17537,37 USD. Вартість одиниці найменування товару, зазначена у інвойсі, не відповідає вартості одиниці такого товару за проформою - інвойсом № PRN0033118480160219, за якою здійснено оплату (наприклад, товар №12). До того ж, зазначена у електронному інвойсі вартість одиниці позиції найменування товару, за якою проведено розрахунок митної вартості, не відповідає відомостям сканованої копії інвойсу, наданої до митного оформлення (наприклад, товар №1). Таким чином, через наявність вищевказаних розбіжностей у поданих декларантом документах митний орган правомірно витребував у останнього додаткові документи.
За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, через наявність вищевказаних розбіжностей у поданих декларантом документах на підставі ч.5 ст.54 Митного кодексу України Дніпропетровською митницею ДФС 26.02.2019 повідомлено декларанта про необхідність надати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів за фактичним маршрутом перевезення;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
В період з 26.02.2019 по 27.02.2019 між позивачем та митницею проходило листування щодо визначених митницею розбіжностей в відомостях, зазначених у наданих документах.
У відповідь на вищевказане повідомлення митного органу ФОП ОСОБА_1 повідомленням №27/02-19-1 27.02.2019 надав додаткові документи, а саме: заявка №13/02/19-2 від 13.02.2019 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 09/11/18-1 від 09.11.2018; proforma-invoice №PRN0044218480160219 від 13.02.2019; рахунок-фактуру експедитора №СФ-0000032 від 21.02.2019 з виправленими відомостями щодо маршруту перевезення. Також декларантом надані письмові пояснення на спростування виявлених Дніпропетровською митницею ДФС розбіжностей.
За результатами розгляду отриманих додаткових документів митний орган дійшов висновку, що для підтвердження транспортної складової митної вартості товарів - вартості перевезення однієї і тієї ж партії товару декларантом надано два пакети документів, які є дійсними (заявка та рахунок на перевезення) і містять різні відомості щодо маршруту перевезення. При цьому зміна місця завантаження не призвела до зміни вартості перевезення, зазначеної у рахунку від 21.02.2019р. №СФ-0000032, як це передбачено п.п.3.1.13 договору транспортного експедирування №09/11/18-1. Згідно з додатково наданою декларантом за власним бажанням копією мапи Польщі та інформації, надісланої повідомленням декларанта від 27.02.2019р., Rava Mazowiecka є окремим населеним пунктом Польщі. Водночас, вартість перевезення визначена на однаковому рівні.
Також, за результатами розгляду наданих декларантом додаткових документів митний орган встановив, що надана додатково проформа - інвойс № РRN 0044218480160219, на яку міститься посилання у платіжному дорученні в іноземній валюті №20, задекларованому у гр.44 ЕМД, як документ, що підтверджує оплату за поставлений товар, містить відомості про задекларовані найменування товару по позиціям інвойсу, вартість яких більше, ніж заявлена декларантом. Наприклад, задекларована ціна одиниці найменування BRYEST-T-SB_41, BRYEST-T-SB_42, BRYEST-T-SB_43, BRYEST-T-SB_44 - 7,0873дол.США/пару, що не відповідає оплаченій платіжним дорученням №20 вартості таких товарів за проформою-інвойсом №PRN0044218480160219 на рівні 7,6339дол.США/пару. Наданий до митного оформлення інвойс від 19.02.2019 №FSЕ0001818480160219 не містить посилання на проформи - інвойси, за якими здійснено оплату. Надані проформи-інвойси від 05.02.2019 № PRN0033118480160219, № PRN0033018480160219 та від 13.02.2019 № РRN 0044218480160219 містять перелік найменувань товарів, які задекларовані за ЕМД та за датами кореспондуються з датою інвойсу від 19.02.2019, як документи на передплату. При цьому, за наданими платіжними документами неможливо ідентифікувати задекларовану партію товару зі здійсненою передоплатою як ціною, що фактично сплачена за товар (в тому числі, ціни одиниці товару). Крім того, декларантом не надано обґрунтування невідповідності відомостей електронного інвойсу його сканованій копії, про що наголошено у повідомленні митниці.
З огляду на вищенаведені висновки, 27.02.2019 Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/700001/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів №№1,2 за другорядним методом 2r - резервний метод, а митну вартість товарів №№3, 14, 17 скориговано із застосуванням ст. 60 Митного кодексу Україні за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За МД № UA110000/2019/700001/2- митну вартість товару № 1 скориговано до рівня - 16,4231 дол. США/пару; товару № 2 - 8,973697 дол. США/пару; товару № 3 - 7,821373 дол. США/пару; товару № 14 - 9,615486 дол. США/шт; товару № 17 - 0,761020 дол. США/пару.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач скористався цим правом і митницею здійснено митне оформлення товару згідно з ЕМД від 28.02.2019р. № UA110090/2019/701131/2 і випущено товар у вільний обіг.
Згідно з ч.8, ч.9 ст.55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
У строк, передбачений ч.8 ст.55 Митного кодексу України позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару листом від 10.05.2019 надав до Дніпропетровської митниці ДФС додаткові документи, а саме: платіжне доручення №338 від 25.02.2019 на оплату за перевезення товару; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №09/11/18-1 від 09.11.2018, укладений між Експедитором-1 - ТОВ «Тантум Логістик» та Експедитором-2 - ФОП ОСОБА_4 ; експертний висновок Волинської ТПП № В-773 від 17.04.2019 та додаткові пояснення на спростування виявлених у раніше поданих документах розбіжностей (невідповідності), в яких просив з урахуванням додаткових документів скасувати прийняте раніше рішення про коригування митної вартості.
Листом від 20.05.2019р. №26/ФОП/04-50-19-01 Дніпропетровська митниця ДФС відмовила у визнанні заявленої декларантом митної вартості та скасуванні спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/700001/2, з посиланням на те, що надані позивачем відповідно до ст.55 Митного кодексу України додаткові документи не спростовують висновки митного органу. Зокрема, надане позивачем платіжне доручення від 25.02.2019 №338 на оплату наданих ТОВ «Тантум Логістик» послуг, яке у графі «Призначення платежу» містить посилання на рахунок №32 від 21.02.2019, також містить відмітку банку щодо проведення ним операції 15.02.2019, що не кореспондується з датою виставлення рахунку ТОВ «Тантум Логістик» (21.02.2019). Крім того, позивачем надано до митного органу копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.11.2018 №09/11/18-1, укладеного ТОВ «Тантум Логістик» з ФОП ОСОБА_4 , водночас, за цими ж реквізитами до митного контролю вже надавався інший документ, а саме: договір від 09.11.2018р. №09/11/18-1 від 09.11.2018р., укладений ТОВ «Тантум Логістик» з ФОП ОСОБА_1 (позивачем). Тобто, наразі у митниці наявні надані позивачем два договори на підтвердження перевезення однієї партії товару, які містять однакові реквізити та різні відомості. Наданий позивачем висновок Волинської ТПП від 17.04.2019 №В-773, відповідно до якого експертом встановлена контрактна вартість спецвзуття, імпортованого в Україну з Польщі по контракту №02-01 від 16.01.2018, на рівні, що відповідає заявленому до митного оформлення оцінюваного товару, також не може вважатися належним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості, оскільки вказаний висновок стосується виключно оцінюваної поставки, що не підтверджує об'єктивність зазначених в ньому відомостей. Крім того, за результатами аналізу інтернет-джерел Польщі www.bezpieczenstwo-bhp.pi, www.allergro.pl, www.ceneo.pl, які використані експертом Волинської ТПП у висновку від 17.04.2019 №В-773, встановлено, що заявлений позивачем рівень вартості за інвойсом не відповідає відомостям щодо ціни продажу товарів на зазначених ресурсах.
Правомірність винесення митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/700001/2 від 27.02.2019 є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.
При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем для митного оформлення було надано митному органу документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Разом з цим, при поданні цих документів декларантом на підтвердження транспортної складової митної вартості помилково було надано заявку на перевезення товару від 09.11.2018, яка стосується іншої партії товару, а також помилково надано платіжне доручення №20 від 14.02.2019, яким фактично оплачено не цю партію товару, а наступну - за проформою-інвойсом продавця PRN0044218480160219 від 13.02.2019. Крім того, у поданому до митного контролю рахунку експедитора №СФ-0000032 від 21.02.2019 була наявна неточність щодо адреси завантаження, а саме: замість вірного «Rava Mazowiecka ui. Julianow 50 (Польща)» вказано «Rava Mazowiecka (Польща)».
Вказані обставини позивачем не заперечуються, а скаржник вірно зазначає, що вказані обставини призвели до виникнення у митниці обґрунтованих сумніві щодо правильності визначення декларантом складових митної вартості імпортованого товару, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів на підставі частини третьої статті 53 МК України.
Разом із цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо надання митним органом не вірної оцінки наданим позивачем документам, з огляду на таке.
Щодо висновків митного органу про не підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованого товару, колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 5-6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.3.1. контракту № 02-01, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та компанією RAW-POL STEFANSKI SPOLKA JAWNA, товар за цим контрактом постачається на умовах FCA - Юліанов (Польща) відповідно до ІНКОТЕРМС 2000 (а.с.23-29).
Перевезення товарів здійснено за трьома договорами транспортного експедирування за ланцюгом: замовник ФОП ОСОБА_1 - експедитор-1 ТОВ «Тантум Логістик» - експедитор-2 ФОП ОСОБА_4 - перевізник ФОП ОСОБА_2 , що документально підтверджено відповідним договорами.
Так, між ТОВ «Тантум Логістик» (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.11.2018 №09/11/18-1, відповідно до п.п.1 якого експедитор зобов'язується від свого імені за дорученням та за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні (а.с.47-49).
Згідно п.п1.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.11.2018 №09/11/18-1 експедитор вправі від свого імені залучати для виконання умов даного договору третіх осіб.
В подальшому 09.11.2018 між ТОВ «Тантум Логістик» (експедитор-1) та ФОП ОСОБА_4 (експедитор-2) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.11.2018 №09/11/18-1, відповідно до п.п.1 якого кожна сторона зобов'язується організувати та виконати транспортно-експедиторські та інші пов'язані з цим послуги з доставки вантажу (а.с.50-52).
Відповідно до п.п.1.3 цього договору експедитор-2 від свого імені та за рахунок експедитора-1 забезпечує організацію перевезення вантажів. Сторони погодили, що експедитор-2 має право від свого імені або від імені експедитора-1 за його письмовою згодою укладати договори перевезення, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
При цьому, 01.10.2015 між ФОП ОСОБА_4 (експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір СВ 10/2015 від 01.10.2015, відповідно до п.п.1.1 якого експедитор, діючи від імені та за рахунок замовника згідно з договором доручення залучає перевізника для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (а.с.53-54).
Судом першої інстанції встановлено та скаржником не спростовано, що первинно до митного оформлення декларантом помилково надано на підтвердження транспортної складової митної вартості заявку №09/11/18-1 від 09.11.2014 до договору № 09/11/18-1 від 09.11.2018 (а.с.55), про невідповідність дати завантаження товару та ставки фрахту в якій зазначено у повідомленні декларанту від 26.02.2019 та у рішенні про коригування митної вартості, оскільки первинно надана заявка стосувалася перевезення попередньої партії товару, поставленої позивачеві.
Під час консультацій з митним органом декларантом разом із повідомленням №27/02-19-1 від 27.02.2019 надано вірну заявку №13 /02/ 19-2 від 13.02.2019 до договору № 09/11/18-1 від 09.11.2018 (а.с.56), з якої слідує, що ставка фрахту, зазначена у цій заявці від 13.02.2019, відповідає вартості перевезення, зазначеній у рахунку експедитора від 21.02.2019 №СФ-0000032; зазначені у заявці дата завантаження (15.02.2019) та терміни доставки (18-19.02.2019) відповідають фактичним датам завантаження (19.02.2019) та перевезення оцінюваної партії товару.
Так, згідно з наданою заявкою №13/02/19-2 від 13.02.2019 до договору №09/11/18-1 від 09.11.2018 (а.с.56) вартість фрахту складає 25000,00 грн. що відповідає наданим в графі 44 ЕМД відомостями та даними рахунку-фактури № СФ-0000032 від 21.02.2019 (а.с.57, 58). Також відповідно до платіжного доручення № 338 від 25 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 сплачено «за транспортно-експедиційні послуги згідно з рах.№32 від 21.02.2019р. без ПДВ» - 25000,00грн. (а.с.60).
Щодо твердження скаржника з приводу того, що платіжне доручення №338 від 25.02.2019, яким оплачено рахунок № 32 від 21.02.2019 на оплату транспортно-експедиційних послуг, містить відмітку щодо проведення операції банком датовану 15.02.2019, то такі твердження є хибними, оскільки саме на першій (спірній) цифрі в штампі банку із зазначенням дати операції стоїть підпис банківського працівника, який не давав змоги достовірно розгледіти цю дату, при цьому в подальшому позивачем до суду надане це ж платіжне доручення, з якого слідує, що вказаний платіж проведено банком саме 25.02.2019 що спростовує наведені висновки митного органу (а.с.150)
Довідкою № 17 від 21.02.2019, наданою ТОВ «Тантум Логістік» також підтверджено, що транспортно-експедиційні витрати за перевезення вантажу для ФОП ОСОБА_1 автомобілем з державним номером НОМЕР_1 за маршрутом Rawa Mazowiecka - м. Кривий Ріг складають 2500,00 грн. (а.с.59).
Заявкою №13/02/19-2 від 13.02.2019 до договору № 09/11/18-1 від 09.11.2018 (а.с.56) з перевезення товару визначене місце завантаження як « 96-200, Rawa Мazowiecka, ul.Julianow 50», що не суперечить умовам поставки FCA Julianow по зовнішньоекономічного контракту № 02-01.
Стосовно доводів митного органу про те, що наданий до митного контролю рахунок - фактура експедитора від 21.02.2019 №СФ-0000032 містить відомості про вартість транспортно-експедиційних витрат за маршрутом Rava Mazowiecka (Польща) - Кривий Ріг, що не відповідає відомостям транспортного документа щодо місця завантаження (гр.4 CMR) та задекларованому місцю навантаження на заявлених умовах поставки - Julianow (Польща), колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що повідомленням від 27.02.2019 декларант надав митному органу виправлений рахунок експедитора від 21.02.2019 №СФ-0000032, в якому уточнено адресу завантаження та вказано замість «Rava Mazowiecka (Польща)» більш детальну адресу «Rava Mazowiecka, ui. Julianow 50 (Польща)» (а.с.58).
При цьому декларантом також надано письмові пояснення про те, що село Julianow (Польща) є фактично окраїною районного центру Rava Mazowiecka з північного сходу (на 6 км ближче до кордону України) і тому не є зміною місця завантаження і відповідно не веде до зміни вартості перевезення, а зазначення експедитором у рахунку від 21.02.2019р. №СФ-0000032 первинно адреси навантаження «Rava Mazowiecka (Польща)» відбулося через технічну помилку експедитора, яка не має впливу на розмір вартості перевезення та була в подальшому ним усунута шляхом надання виправленого рахунку.
На підтвердження цього позивачем як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції було надано копію витягу з мапи Польщі, з якої слідує, що село Julianow (Польща) є фактично окраїною районного центру Rava Mazowiecka з північного сходу (на 6 км ближче до кордону України) і тому не є зміною місця завантаження і відповідно не веде до зміни вартості перевезення (а.с.76-77).
Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Так, вірний маршрут перевезення зазначений в заявці №13/02/19-2 від 13.02.2019 до договору №09/11/18-1 від 09.11.2018 (а.с.56), а вказаний у первинно наданому (невиправленому) рахунку експедитора від 21.02.2019 №СФ-0000032 маршрут не є кардинально відмінним від нього, тим більше, що в подальшому експедитором усунуто допущену ним технічну помилку та надано уточнений рахунок від 21.02.2019 №СФ-0000032 із більш детальним зазначенням маршруту, при цьому за уточненим рахунком вартість перевезення не змінилася.
Також слід зазначити, що вартість перевезення у розмірі вказаної у рахунку експедитора суми за маршрутом Rava Mazowiecka, ui. Julianow 50 (Польща) - до пункту переходу Ягодин - 5000,00 грн. також підтверджена довідкою № 17 від 21.02.2019, наданою ТОВ «Тантум Логістік», згідно з якою транспортно-експедиційні витрати за перевезення вантажу для ФОП ОСОБА_1 автомобілем з державним номером НОМЕР_1 за маршрутом Rawa Mazowiecka (Польща) - м/п Ягодин складають 5000,00 грн. (а.с.59).
Відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із наведеного положення випливає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданими декларантом до митного оформлення документами у їх сукупності підтверджено таку складову митної вартості товару як витрати на транспортування імпортованого товару та усунуто виниклі первинно розбіжності щодо цього.
Відносно доводів митного органу про не підтвердження декларантом вартості (ціни) імпортованого товару, матеріалами справи підтверджено, що до митного контролю декларантом первинно надано платіжні доручення в іноземній валюті №№17,18,19 та 20 на загальну суму 23251,32 дол. США, водночас, позивачем задекларовано фактурну вартість товару на суму 17537,37 дол. США.
Судом першої інстанції встановлено та скаржником не спростовано, що первинно декларантом помилково надано до митного оформлення зайве платіжне доручення, яке не стосується оплати за партію оцінюваного товару, а саме: платіжне доручення №20 від 14.02.2019, яким здійснено оплату за наступну партію товару за цим же контрактом.
Так, відповідно до пояснень, наданих у повідомленні декларанта №27/02-19-1 27.02.2019, вказаним платіжним дорученням оплачено партію товару за рахунком-проформою від 13.02.2019 №PRN0044218480160219, який було надано позивачем митному органу додатково 27.02.2019.
Вірними платіжними дорученнями, які стосуються оплати поданих до митного оформлення товарів за електронною митної декларацією № UА110090/2019/701093 від 25.02.2019, є саме платіжні доручення №17,18,19 з посиланням на контракт №02-01 від 16.01.2018, згідно з якими здійснено передплату по проформам-інвойсам №PRN0033118480160219 та № RN0033018480160219 від 05.02.2019 на загальну суму в іноземній валюті 18405,62 дол. США.
Вартість оцінюваної партії товару, що фактично надійшла (17537,37 USD), дещо відрізняється від загальної суми попередньої оплати (18405,62 USD) внаслідок того, що відрізняється в сторону зменшення і кількість фактично отриманого товару.
Так, ФОП ОСОБА_1 здійснено попередню оплату за 10 пар взуття BRYES-S-SB_44 (поз.№14 pro forma invoice № PRN0033018480160219), а фактично поставлено 9 пар цього взуття (поз.№23 pro forma invoice № FSE0001818480160219).
Також позивачем здійснено попередню оплату 240 пар взуття BRYES-Т-SB_45 (№32 pro forma invoice № PRN0033018480160219, поз №22 pro forma invoice РRN333311848016021), а фактично поставлено 120 пар цього взуття (поз. №53,54 pro forma invoice № FSE0001818480160219).
Товар №12 - наколінники ONYB 360 пар попередньо оплачено позивачем за ціною 2,2069 USD (поз.№37 pro forma invoice №PRN0033018480160219), а фактично товар поставлений зі знижкою до 2,178 USD за пару (поз.№86 № FSE0001818480160219).
Таким чином, різниця між сумою попередніх інвойсів і попередньою оплатою (18405,62 USD) та сумою остаточного інвойсу 17537,37 USD становить: 18405,62-17537,37=868,25 USD, що співпадає з вартістю недоотриманого товару та сумою знижки: 7,348+850,48+(794,48-784,08)=868,23 USD.
При цьому, митний орган безпідставно проігнорував письмові пояснення декларанта про те, що платіжне доручення №20 від 14.02.2019 (яким оплачено наступну партію товару за проформою-інвойсом продавця PRN0044218480160219 від 13.02.2019) надане до декларації помилково, тому в оскаржуваному рішенні безпідставно зроблено порівняння і зазначено про розбіжності в цінах різних партій товарів: інвойс FSE0001818480160219 від 19.02.2019р. до задекларованого у МД UA110090/2019/701093 від 25.02.2109р. і проформа-інвойс PRN0044218480160219 від 13.02.2019р., який відноситься до наступної партії товару.
Твердження митного органу про невідповідність ціни товару №1 у електронному інвойсі і сканованій копії інвойсу, про що також зазначено у апеляційній скарзі, не відповідає дійсності, оскільки в електронному інвойсі ціна товару №1 була зазначена - 9,28 USD, тобто точно так, як і в сканованій копії інвойсу FSE0001818480160219.
Щодо твердження скаржника про те, що положеннями зовнішньоекономічного контракту від 16.01.2018 №02-01, на підставі якого оцінювана партія товару імпортована на територію України, не передбачено можливість застосування будь-яких знижок та заявлений позивачем рівень вартості за інвойсом не відповідає відомостям щодо ціни продажу товарів на зазначених ресурсах, суд першої інстанції правильно погодився з твердженнями позивача про те, що у інвойсі №FSE0001818480160219 від 19.02.2019, згідно з яким позивачем заявлено митну вартість, ціни на товар зазначені без ПДВ та позивач формує замовлення товару на сайті продавця, за актуальним цінами і зі знижками (дисконтами), опублікованими на сайті продавця на дату замовлення, що також зазначено в пункті 2.2 Контракту, при цьому такі знижки є можливими для будь-яких покупців, за умови оптової покупки товару, тобто такі знижки не є винятковими, а отже, не повинні включатися до дійсної вартості імпортованого товару.
Таким чином, вищенаведені обставини спростовують доводи скаржника щодо не підтвердження декларантом вартості (ціни) імпортованого товару.
Окрім цього, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було вірно враховано, що Дніпропетровською митницею ДФС скориговано митну вартість лише 5 з 18 товарів, задекларованих ФОП ОСОБА_1 у електронній митній декларації № UA 110090/2019/701093 від 25.02.2019. Таким чином, всі виявлені митницею та зазначені у спірному рішенні розбіжності та невідповідності в документах, недостатність підтвердження транспортної складової та підтвердження сплаченої ціни товару, не позбавили митний орган можливості визнати за цими ж документами підтвердженою митну вартість 13 з 18 товарів, які теж були визначені декларантом за основним методом - за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, може також свідчити, що виявлені розбіжності та невідповідності носять несуттєвий, формальний характер, і насправді не є об'єктивними підставами вважати що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, чи невірно визначено їх митну вартість.
Щодо коригування митної вартості товарів, яке здійснено з використанням митним органом подібних у зазначених в спірному рішенні товарів, слід зазначити, що найменування задекларованого позивачем товару і товару, використаного митним органом, як подібного, відрізняється, а саме: товар № 1 задекларований взуття BFPSVAS12127, у рішенні митного органу BFPSV1315; товар № 2 задекларований взуття на підошві з гуми BRHOTREIS, у рішенні митного органу взуття на підошві з пластмаси BRWINTER, BRVIBRANT, BRYES; товар № 3 задекларований взуття BRУЕS-Т-ОВ, а у рішенні митного органу - BRУЕS; товар № 14 задекларований Плащ для чоловіків захисний водостійкий з масою до 1 кг, а у рішенні митного органу - куртки захисні робочі; товар №17 задекларований рукавички захисні з синтетичного волокна RTELA а у рішенні митного органу рукавички захисні з синтетичного волокна.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
В розглянутому випадку вказаних обставин митницею не наведено.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справа №825/648/17 адміністративне провадження №К/9901/16592/18.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено надання позивачем усіх необхідних документів, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, які містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Водночас, митним органом не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом скаржником не спростована, а також не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.
При вирішенні питання розподіл судових витрат судом першої інстанції також було вірно прийнято до уваги норми статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою сплачено судовий збір у сумі 1921,00грн., при цьому позовні вимоги останнього задоволено у повному обсязі, суд, керуючись приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов вірного висновку, що сума судових витрат зі сплати судового збору, сплачена позивачем, підлягає відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих витрат з митного органу за рахунок його бюджетних асигнувань.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
До ухвалення судом першої інстанції рішення, позивачем у позовній заяві та клопотаннях від 13.08.2019 та від 13.11.2019 були викладені вимоги щодо компенсації витрат, понесених ним на правничу допомогу.
Так, до клопотання про приєднання до матеріалів справи від 13.08.2019 позивачем було додано копію договору про надання правничої допомоги №13/03/19 від 13.03.2019; копію додаткової угоди № 1 від 13.03.2019 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/19 від 13.03.2019; копію рахунку № 8 від 05.08.2019; копію акта надання послуг № 8 від 13.08.2019р.; копію платіжного доручення № 501 від 06.08.2019 р.
Додатково 13.11.2019 від представника позивача надійшло клопотання, до якого ним було надано копію рахунку № 20 від 11.11.2019; копію акта надання послуг № 20 від 13.11.2019; копію платіжного доручення № 575 від 11.11.2019.
Скаржник проти задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу заперечує, зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Також відсутня калькуляція погодинного надання послуг, що унеможливлює перевірку виконання їх у повному обсязі та у встановленій кількості витраченого часу.
При цьому з наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено, що 13.03.2019 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Віктора Починка» (бюро) укладено договір №013/03/19 про надання правової (правничої) допомоги та 13.03.2019 укладено додаткову угоду №01 від 13.03.2019р. до цього договору.
Згідно з п.1. додаткової угоди №1 від 13.03.2019 дана додатково угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правничої допомоги у спорі про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 27.02.2019 №UA110000/2019/700001/2. Бюро зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Дніпропетровський окружний адміністративний суд).
Відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди, вартість послуг з ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00 грн (фіксована ціна); підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 27.02.2019р. №UA110000/2019/700001/2 - 3000,00 грн.(фіксована ціна); представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції - 1500 грн. (у одному судовому засіданні); підготовка та подання заяв по суті - 750,00 грн (1 заява); підготовка та подання заяв з процесуальних питань - 250,00 грн (1 заява).
06 серпня 2019 платіжним дорученням № 501 ФОП ОСОБА_1 сплатив на адресу АБ «Віктора Починка» 6500 грн. та 11.11.2019 платіжним дорученням №575 - 3000,00 грн. Таким чином, загальна вартість послуг адвоката склала 9500,00грн, що і є витратами ФОП ОСОБА_1 , пов'язаними із розглядом справи №160/6822/19 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Так, відповідно до Акта здачі-прийняття наданих послуг № 8 від 13.08.2019 виконавцем були надані наступні роботи (послуги): ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 27.02.2019 №UA110000/2019/700001/2 - 3000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні - 1500 грн.
Відповідно до Акта здачі-прийняття наданих послуг № 20 від 13.08.2019 виконавцем були надані наступні роботи (послуги): представництво інтересів клієнта у судовому засіданні - 3000 грн.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 13.03.2019 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/19 від 13.03.2019, вартість послуг з ознайомлення з матеріалами справи, аналіз галузевого законодавства, аналіз судової практики у справах з аналогічними обставинами та розробка правової позиції щодо захисту порушеного права - 2000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 27.02.2019р. №UA110000/2019/700001/2 - 3000,00 грн. є фіксованими цінами та не залежать від кількості витраченого адвокатом часу на їх підготовку.
Матеріалами справи підтверджено, що судові засідання у справі №160/6822/19 за участю представника позивача - Починка В.В. відбувались 30.10.2019 та 13.11.2019.
Оскільки відповідно до Додаткової угоди № 1 від 13.03.2019 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/19 від 13.03.2019 встановлено, що вартість послуги участі адвоката у 1 судовому засіданні становить 1500 грн., дана вартість є фіксованою.
Таким чином, вимоги в частині зарахування до витрат ФОП ОСОБА_1 , витрат, пов'язаних із розглядом справи №160/6822/19 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, у розмірі 3 000 є обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню на його користь.
Щодо твердження скаржника про те, що в рахунках на оплату зазначено лише посилання на Договір № 13/03/19, судом першої інстанції вірно встановлено, що додаткова угода № 1 від 13.03.2019 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/19 від 13.03.2019, якою встановлена вартість послуг, що надаються є невід'ємною частиною даного Договору, при цьому посилання у рахунках на оплату лише на Договір № 13/03/19 жодним чином не спростовує факт оплати позивачем понесених на підставі цього договору витрат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 (вісім тисяч) гривень, які знайшли своє підтвердження належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.
Також, заявлені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн., які полягають у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці по справі № 160/6822/19, підтверджені додатковою угодою № 2 від 12.03.2019 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/19 від 13.03.2019, рахунком № 3 від 15.04.2020 на суму 1 500 грн., платіжним дорученням № 692 від 15.04.2020 на суму 1 500 грн., а також актом наданих послуг № 3 від 15.04.2020.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13 листопада 2019 року у справі № 160/6822/19 - залишити без змін.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.05.2020.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун