Справа № 580/154/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
20 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просив (з урахуванням уточнень) визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу ДВС м.Черкаси Балаки О.Г. у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2014 ВП №45906902 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 №823/2900/13.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позовну заяву ПрАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2014 ВП №45906902 позивач дізнався лише 16.12.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та саме з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав, а висновок суду першої інстанції, що позивач міг бути обізнаний з оскаржуваним рішенням у 2018 році є виключно припущенням.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивач ще у 2018 році був обізнаний про наявність постанови державного виконавця від 22.12.2014 про відкриття виконавчого провадження ВП №45906902.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.
В суді першої інстанції позиція відповідача обґрунтовувалась тим, що у державного виконавця не було жодних підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а тому оскаржувана постанова винесена законно.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про залишення позову без розгляду, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи на 26 лютого 2020 року о 14:00.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, дійшов висновку, що про порушення оскаржуваним рішенням своїх прав, позивач, дізнався ще у 2018 році, а тому позов подано із пропуском встановленого законодавством строку.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Часиною 3 наведеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до п.1 ч.2 якої позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, процесуальними нормами закріплено обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.
В той же час, згідно з ч.13 ст.171 КАС України (в редакції, що набула чинності 15 грудня 2017 року) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 6 ст.161 КАС України (в редакції, що набула чинності 15 грудня 2017 року) передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, у випадку встановлення судом після відкриття провадження у справі факту пропуску позивачем строку звернення до суду та у випадку відсутності заяви про поновлення такого строку, з метою встановлення всіх фактичних обставин, за яких може бути прийнято рішення про залишення позову без розгляду, суд має залишити позовну заяву без руху для надання позивачу строку на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого процесуальним законодавством строку звернення до суду. Однак, встановивши, що позовну заяву подано позивачем із пропуском визначених КАС України строків, суд не надав можливості позивачу подати заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в якій позивач міг обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку, шляхом залишення позовної позивача без руху, на підставі ч.13 ст.171 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі.
Таким чином, за наслідком перевірки позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, чи відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, в доданих до позовної заяви матеріалів, на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження у справі, була зазначена та обставина, що позивачем оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2014 ВП №45906902.
При цьому, як на момент відкриття провадження у адміністративній справі, так і на момент постановлення оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду, в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження дати отримання позивачем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №45906902 та про його обізнаність з даною постановою до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №45906902, що відбулось 16 грудня 2019 року відповідно до розписки позивача на заяві про надання матеріалів виконавчих проваджень для ознайомлення (а.с.73).
Таким чином, постановляючи ухвалу від 17 лютого 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі та ухвалу від 27 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду суд першої інстанції надає протилежну оцінку одним і тим самим обставинам справи щодо строку подання позову.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем самостійно сплачувалась заборгованість за виконавчим листом, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №45906902 жодним чином не свідчить про обізнаність позивача з фактом відкриття зазначеного виконавчого провадження за виконавчим листом від 05 листопада 2013 року №823/2900/13-а, а лише про його обізнаність з наявністю саме судового рішення у справі №823/2900/13-а про стягнення з позивача на користь УПФ України в м.Черкаси боргу в сумі 85717,10 грн.
Наявність в матеріалах справи супровідного листа про направлення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2014 ВП №45906902 також не є доказом обізнаності позивача з можливим порушенням його прав, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення зазначеної постанови позивачу та її отримання.
В листах Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05 травня 2018 року №17348/08-01 (а.с.60) та від 26 травня 2018 року №21266/08-01 (а.с.59), що були адресовані Начальнику Центрального відділу ДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, відсутні будь-які посилання на номер виконавчого провадження в рамках якого позивач сплачував заборгованість за судовим рішенням у справі №823/2900/13-а і зазначені листи на адресу позивача не направлялись, чим спростовуються твердження третьої особи. наведені у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач сплачував заборгованість в рамках виконавчого провадження ВП №45906902, а також що він був обізнаний про наявність спірної постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження.
Саме із встановленням судом дати отримання позивачем спірної постанови, тобто часу, з якого позивачу стало відомо про існування спірної постанови, можливо обчислювати строки звернення позивача до суду з даним позовом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №815/893/17, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права і помилково був відхилений судом першої інстанції.
В межах визначеного процесуальним законодавством строку, а саме в десятиденний термін з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №45906902 позивач звернувся із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2014 ВП №45906902 (а.с.17), однак ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №580/4223/19 (а.с.19) її було повернуто позивачу у зв'язку з не заповненням представником позивача (адвокатом Курсою С.А.) зворотного боку ордеру від 24 грудня 2019 року.
Зазначена ухвала була отримана позивачем 10 січня 2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної про отримання рекомендованого листа (а.с.22), та в цей же день, без будь-яких зволікань позивачем повторно подано даний позов до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку (а.с.23).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в частині наявності чи відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а також стосовно дати, з якої розпочинається перебіг строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, що свідчить про передчасність висновку щодо наявності встановлених ч.3 ст.123 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 20 травня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма