Справа № 640/22632/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
20 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа: АТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до
Національного банку України (далі - відповідач), третя особа: АТ "Державний ощадний банк України" про визнання протиправним та скасування рішення НБУ від 15.08.2019 року №399 «Про відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду члена Наглядової ради акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Окружний адміністративний суд м.Києва своїм рішенням від 19 лютого 2020 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків суду першої інстанції про неправомірність рішення НБУ.
У відзивах на апеляційну скаргу позивач та третя особи зазначили, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 року №261 (в редакції постанови КМУ від 05.06.2019 року №568), розміщено на офіційному порталі Верховної Ради України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» є державним банком.
22.05.2019 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №330-р «Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яким ОСОБА_1 було призначено незалежним членом наглядової ради АТ «Державний ощадний банк України».
На виконання встановлених ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вимог (щодо погодження НБУ в установленому ним порядку на посади керівників банку), АТ «Ощадбанк» було надіслано до Національного банку України клопотання та пакети документів щодо погодження на посади членів Наглядової ради АТ «Ощадбанк».
06.08.2019 року Кваліфікаційною комісією Національного банку України було проведено тестування ОСОБА_1
14.08.2019 року відбулося засідання Кваліфікаційної комісії Національного банку України, оформлене Протоколом від 14.08.2019 року №30/БТ, серед питань порядку денного якого було в тому числі співбесіда з ОСОБА_1, незалежним членом Наглядової Ради АТ «Ощадбанк» та обговорення і прийняття рішення із зазначеного питання.
У вказаному протоколі зазначено, дана співбесіда проводилась шляхом відео конференції, проте без здійснення фіксування даної співбесіди та результатів її обговорення членами Комісії НБУ за допомогою відповідних технічних засобів або шляхом ведення відповідної стенограми, що було підтверджено представником відповідача.
Згідно витягу Протоколу засідання Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 15.08.2019 року №20/2219-ПК/ДСК питанням порядку денного було питання «Про розгляд питання щодо погодження на посади членів Наглядової ради банку».
У вказаному протоколі зазначено, що за результатами обговорення, з огляду на негативні результати співбесіди, проведеної Комісією, більшість членів Комітету дійшли висновку про невідповідність ОСОБА_1 вимогам щодо професійної придатності, встановленим законодавством для керівників банків.
Цього ж дня, 15.08.2019 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ було прийнято рішення №399 «Про відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду члена наглядової ради акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
У рішенні зазначено, що 06.08.2019 року Кваліфікаційною комісією було проведено тестування з членом Наглядової ради Банку ОСОБА_1, а 14 серпня 2019 року - співбесіду з ним. За результатами співбесіди Кваліфікаційною комісією було прийняте рішення рекомендувати Комітету розглянути питання щодо відмови у погодженні ОСОБА_1 на посаду члена Наглядової ради Банку з огляду на негативні результати співбесіди, проведеної з ним, що свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам щодо професійної придатності, встановленим законодавством для керівників банків. Враховуючи вказані обставини Комітет дійшов висновку про невідповідність професійної придатності ОСОБА_1 вимогам Закону про банки та Положення ліцензування.
Листом від 20.08.2019 року №27-0007/42959 НБУ повідомило АТ «Ощадбанк» про прийняті ним рішення від 15.08.2019 року щодо відмови в погодженні членів Наглядової ради АТ «Ощадбанк», зокрема, щодо ОСОБА_1 .
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення з огляду на що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-ІІІ).
Згідно ст. 7 Закону №2121-ІІІ державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.
Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.
Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).
Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.
Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.
До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішення про призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
Згідно ч.10-12 ст.7 Закону №2121-ІІІ наглядова рада є колегіальним органом управління державного банку, що в межах своєї компетенції здійснює управління державним банком, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу державного банку з метою виконання стратегії розвитку державного банку. Наглядова рада державного банку, діючи в інтересах державного банку відповідно до цього Закону, здійснює захист прав вкладників, кредиторів та держави як акціонера.
Наглядова рада державного банку складається з дев'яти членів, з яких шість членів є незалежними, а три члени є представниками держави.
Члени наглядової ради державного банку повинні відповідати вимогам до керівника банку, встановленим статтею 42 цього Закону. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. Не може бути членом наглядової ради державного банку особа, яка має не погашену або не зняту в установленому законодавством порядку судимість та/або яка піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Відповідно до ч. 16 ст.7 Закону №2121 -ІІІ один представник держави у наглядовій раді державного банку призначається вищим органом за поданням Президента України, один - за поданням Кабінету Міністрів України та один - за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.
Для визначення претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку Кабінет Міністрів України утворює конкурсну комісію. Вимоги до членів конкурсної комісії визначає Кабінет Міністрів України.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що процедура відбору, перевірки та призначення членів наглядової ради державного банку, не передбачає перевірку професійної придатності членів наглядових рад державних банків Національним банком.
В даному випадку позивач був призначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №330-р незалежним членом наглядової ради АТ «Державний ощадний банк України».
Як правильно зазначив суд першої інстанції, законність та правильність проведення конкурсного відбору, у результаті якого ОСОБА_1 був призначений на посаду, на час розгляду даної адміністративної справи, ніким, включаючи відповідача, не заперечувалась. Протилежного суду учасниками справи доведено не було.
Колегія суддів зазначає, що за умови проходження конкурсного відбору і призначення на посаду, подальша повторна перевірка з боку іншого державного органу і можливість його непогодження призводить до правової невизначеності і порушення прав призначених керівників державних банків.
Водночас, застосування норм щодо розмежування процедур призначення і погодження, в рамках перевірки на відповідність кваліфікаційним вимогам до недержавних банків не створює додаткових суперечностей, оскільки процедура попередньої перевірки на відповідність кваліфікаційним вимогам жодним чином не регламентована законодавчо. А тому, за умови призначення керівників недержавних банків, саме на відповідача покладено перевірку на відповідність керівників банків кваліфікаційним вимогам.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що процедура погодження НБУ на посаду члена наглядової ради державного банку суперечить не тільки спеціальній нормі - ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а і принципу правової визначеності.
Стосовно надання оцінки судом за критеріями відповідності ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнятого суб'єктом владних суб'єктом оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно ст. 42 Закону №2121-ІІІ керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності. Професійна придатність керівника банку визначається як сукупність знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов'язків керівника банку з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.
У апеляційній скарзі апелянт послався на п. 350 глави 41 розділу VI Положення про ліцензування банків та невідповідність професійної придатності позивача вимогам Закону про банки та Положення про ліцензування.
Так, у пункті 350 глави 41 розділу VI Положення про ліцензування банків, затвердженого Постановою НБУ від 22.12.2018 року №149, зазначено, що Національний банк України відмовляє в погодженні керівника банку (кандидата на посаду) якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам. Національний банк України має право визнати професійну придатність і/або ділову репутацію особи такою, що не відповідає вимогам Закону про банки та Положення про ліцензування, на підставі результатів тестування та співбесіди.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що останнє не містить жодних обґрунтувань, які можуть свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної придатності, встановленим законодавством для керівників банків. Дане рішення містить, як підставу для його прийняття, лише посилання на результати співбесіди позивача з Кваліфікаційною комісією.
Водночас, зі змісту витягу з Протоколу засідання Кваліфікаційної комісії Національного банку України від 14.08.2019 року №30/БТ вбачається, що співбесіда позивача з Кваліфікаційною комісією за своєю суттю не була визначенням професійної придатності позивача, тобто наявності в останнього сукупності знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов'язків члена наглядової ради з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.
Фактично співбесіда за своєю суттю зводилася до питань, пов'язаних з прийняттям діючими членами Наглядової ради АТ «Ощадбанк», у тому числі позивачем на цій посаді, рішення стосовно продовження повноважень Голови Правління банку ОСОБА_2 , в тому числі, в контексті наведеного ставилися і питання щодо оцінки ОСОБА_1 законності прийняття Наглядовою радою рішень. Тобто відповідачем, по суті, здійснювалась оцінка дій ОСОБА_1 вже під час здійснення ним повноважень як члена наглядової ради банку, а не оцінка його відповідності кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності на цю посаду.
Судом першої інстанції встановлено, що фіксування даної співбесіди та результатів її обговорення членами Комісії НБУ за допомогою відповідних технічних засобів або шляхом ведення відповідної стенограми не відбувалось, а зі змісту протоколу Кваліфікаційної комісії від 14.08.2019 року неможливо встановити її повноту і правильність відображення суб'єктом владних повноважень.
При цьому, як свідчать матеріали справи позивачем та відповідачем надано протилежні доводи щодо змісту питань-відповідей під час співбесіди.
Враховуючи положення ч.2 ст.77 КАС України, подану позивачем заяву, виходячи зі змісту витягу з Протоколу Кваліфікаційної комісії від 14.08.2019 року та змісту оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що Національним банком України при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано та не надано об'єктивну оцінку усім обставинам, що мають значення для його прийняття, тобто без надання оцінки об'єктивним критеріям визначення професійної придатності, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.42 Закону №2121-ІІІ, що не може свідчити про встановлення таким рішенням невідповідності позивача вимогам професійної придатності керівника банку.
З огляду на викладене доводи апелянта про те, що члени кваліфікаційної комісії Національного банку України дійшли висновків про невідповідність рівня професійної придатності позивача, базуючись на своєму професійному судженні, за результатами співбесіди, не приймаються судом до уваги, оскільки дана співбесіда не відповідала меті, визначеній ч.2 ст. 42 Закону №2121-ІІІ.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 20.05.2020 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
Є.І. Мєзєнцев