П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6368/19
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
при секретарі - П'ятіній В.В.
за участю: представника позивача - Ходирєва Ю.В.,
представника відповідача - Щура А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі № 420/6368/19 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 №0001961401, №0001971401, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2019 року Відкрите акціонерне товариство "Октябрьский" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішення від 08.10.2019 №0001961401, №0001971401.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийнятті на підставі помилкових та необґрунтованих висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Позивач уважав прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належать до скасування. Оскільки наведені твердження акту перевірки не відповідають дійсності.
Відповідач проти позову заперечував. Надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними без документального підтвердження фактичного придбання товарів(послуг) або здійснення оплати за них.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2020 року позов ВАТ «Октябрьский» - задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001961401 від 08 жовтня 2019 року (форма «Р») про збільшення ВАТ «Октябрьский», код за ЄДРПОУ 00413179 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 557 883 00 грн. (за податковим зобов'язанням 371 992,00 грн. та штрафними санкціями 185 961,00 грн.).
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001971401 від 08 жовтня 2019 року (форма «ПН») про застосування до ВАТ «Октябрьский», код за ЄДРПОУ 00413179 штрафу у сумі 177 100,00 грн.
Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Відкритого акціонерного товариства «Октябрьский» судовий збір у розмірі 11025 (одинадцять тисяч двадцять п'ять),00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом не враховано твердження представника відповідача відносно розбіжностей між загальною кількістю зібраного врожаю винограду різних сортів(за відомостями книги вагаря) та кількістю оприбуткованого винограду в бухгалтерському обліку підприємства;
- не враховано позиції Головного управління ДПС в Одеській області відносно взаємовідносин між ТОВ «Одеса-Транс 2017»;
- ВАТ «Октябрьский» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними без документального підтвердження фактичного придбання товарів(послуг);
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Октябрьский» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2019 р., валютного законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2019 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 30.06.2019 р., іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2019 р.
За результатами перевірки було складено Акт від 17.09.2019 р. №25/15-32-05-01/00413179 (а.с.24-55) «Про результати документальної планової виїзної перевірки» ВАТ «Октябрьский», код за ЄДРПОУ 00413179, в якому зафіксовані наступні порушення:
1. пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 371922, 00 грн.
2. пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України не зареєстровано податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 354200,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки від 17.09.2019 р. відповідач прийняв податкові повідомлення рішення:
- №0001961401 від 08.10.2019 року (форма «Р») про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 557 883 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три),00 грн. (за податковим зобов'язанням 371 992,00 грн. та штрафними санкціями 185 961,00 грн. (а.с.22);
- №0001971401 від 08 жовтня 2019 року (форма «ПН») про застосування до позивача, штрафу у сумі 177 100 (сто сімдесят сім тисяч),00 грн.(а.с.23).
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, оскільки зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у позивача всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, тобто підстав для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість немає, акт є неправомірним, а тому винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення належать до скасування.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податковому кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності та такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг
платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001961401 від 08.10.2019 року (форма «Р») про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 557 883 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три),00 грн. (за податковим зобов'язанням 371 992,00 грн. та штрафними санкціями 185 961,00 грн.), суд першої інстанції зазначив наступне.
Перевіркою встановлено, що за даними книги вагаря у вересні 2018 року надійшло винограду різних сортів у кількості 8271,5 тон, оприбутковано в бухгалтерському обліку (за відомостями рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва») - 7951,5 тон у жовтні 2018 року надійшло винограду різних сортів у кількості 6039,2 тон, оприбутковано в бухгалтерському обліку (за відомостями рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва») 5853,2 тон. Таким чином, загальна сума розбіжностей між кількістю зібраного та кількістю оприбуткованого винограду в бухгалтерському обліку позивача склала 506 тон, у тому числі вересень 2018 року - 320 тон, жовтень 2018 року - 186 тон.
Внаслідок чого відповідач дійшов висновку про безоплатне надання товару та його продаж на адресу не встановлених осіб. Як наслідок вартість нереалізованого позивачем винограду невстановленим особам склала 1 771 000,00 грн., без урахування ПДВ, сума ПДВ 354 200,00 грн. Тобто , на думку Головного управління ДПС в Одеській області, позивач занизив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість від операцій з реалізації не облікованого товару (винограду) на адресу невстановлених осіб на суму 354 200,00 грн.
Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, суд першої інстанції виходив із наступного.
Дані книги вагаря за вересень жовтень 2018 року повністю співпадають з даними рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за вересень-жовтень 2018 р. Так за даними книги вагаря у вересні 2018 р. надійшло винограду різних сортів у кількості 7951,5 тон, оприбутковано в бухгалтерському обліку (за відомостями рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва») 7951,5 тон, у жовтні 2018 р. надійшло винограду різних сортів у кількості 5853,2 тон, оприбутковано в бухгалтерському обліку (за відомостями рахунку бухгалтерського обліку №27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»)- 5853,2 тон. Наведена обставина підтверджується випискою з книги вагаря за вересень-жовтень 2018 р., звітом по рахунку 27 за вересень жовтень 2018 р., реєстром винограду з поля за вересень-жовтень 2018 р.(а.с.77-172).
Колегія суддів погоджується із такою оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи, оскільки вказаний доказ ( книга вагаря) міститься у матеріалах справи(а.с.81-172), будь-яких контраргументів відповідача з приводу його неналежності чи недопустимості матеріали справи не містять.
До того ж під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що в суді першої інстанції представник відповідача не заперечував проти автентичності та достовірності даних книги вагаря, наданих до суду та до перевірки.
В акті перевірки також зазначено, що під час перевірки згідно з документами, наданими до перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Одеса-Транс 2017» (попередня назва ТОВ «Катрал Оіл») на загальну суму 106332 грн. з урахуванням ПДВ та, позивач сформував кредит за рахунок ПДВ в сумі 17722,00 грн. за податковими накладними отриманими від ТОВ «Одеса-Транс 2017». При цьому позивач для підтвердження взаємовідносин з вказаним контрагентом первинних документів не надав.
Спростовуючи наведені доводи, суд першої інстанції виходив із того, що позивач сформував податковий кредит за рахунок ПДВ в сумі 17722,00 грн., за податковими накладними отриманими від ТОВ «Одеса - Транс 2017», а саме: податкова накладна №170 від 17.01.2017 р. номенклататура товара дизельне паливо, податкова накладна №461 від 30.01.2017 р. номенклататура товара дизельне паливо, податкова накладна №451 від 24.02.2017 р. номенклататура товара дизельне паливо, податкова накладна №232 від 14.02.2017 р. номенклататура товара дизельне паливо, податкова накладна №64 від 06.03.2017 р. номенклататура товара дизельне паливо (а.с.72-76).
Господарські операції між позивачем та ТОВ «Одеса -Транс 2017» (попередня назва ТОВ «Катрал Оіл») підтверджуються первинними документами наявними в матеріалах справи (а.с.59-71).
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС України, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
З огляду на те, що позивач правомірно сформував податковий кредит, суми ПДВ, визначені у податкових накладних, сплаченого у повному обсязі, суд приходить до висновку про неправомірність рішення відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001971401 від 08.10.2019 року (форма «ПН») про застосування до позивача, штрафу у сумі 177 100 (сто сімдесят сім тисяч),00 грн.(а.с.23), суд першої інстанції зазначив наступне.
Згідно з положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач не зареєстрував податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 354200,00 грн. у тому числі за вересень 2018 року на 224000 грн за жовтень 2018 р. на 130200 грн , однак зазначені доводи спростовуються тим , що оскільки, суд встановив, що позивач не здійснював продаж винограду на адресу не встановлених осіб та в бухгалтерському обліку підприємства відсутні розбіжності між кількістю зібраного та кількістю оприбуткованого винограду.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зокрема, податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.
З огляду на те, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, висновки відповідача зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у позивача всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, то підстав для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість немає, акт є неправомірним, а тому винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення належить до скасування.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей між загальною кількістю зібраного врожаю винограду різних сортів (за відомостями книги вагаря) та кількістю оприбуткованого винограду в бухгалтерському обліку підприємства з огляду на те, що дані книги вагаря за вересень-жовтень повністю співпадають з даними рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за вересень-жовтень 2018 року. Наведена обставина підтверджується випискою з книги вагаря за вересень-жовтень 2018 року,звітом по рахунку 27 за вересень-жовтень2018 року, реєстром винограду з поля за вересень-жовтень 2018 року(а.с.77-171)
Також представник позивача наголосив у судовому засіданні, що під час судового засідання у суді першої інстанції представник відповідача не заперечував автентичність та достовірність даних книги вагаря, наданих до суду та до перевірки.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань , які б спростували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Щодо доводів податкового органу, що позивачем порушені податкові норми в частині формування податкового кредиту по правочинам, за якими не підтверджена реальність здійснення господарських операцій слід зазначити, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Жодних доказів на підтвердження зворотного відповідачем надано не було.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі № 420/6368/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 21 травня 2020 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.