13 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6195/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №280/6195/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01 березня 2016 року по теперішній час;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, з 01 березня 2016 року по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 позов задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно з п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого 21.07.1992 постановою Кабінету Міністрів України №418, з 01.03.2016 без обмежень граничного розміру пенсії з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 З 30.08.1993 року перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу року, як працівник льотного екіпажу на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.
Згідно розпорядження 131145 від 15.03.2016 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , основний розмір якої склав 18229,39 грн., проте з 01.03.2016 року призначено до виплати пенсію у зменшеному розмірі 10486,43грн. (а.с.46).
Відповідно до розпорядження від 15.03.2017 року № 131145 проведено перерахунок пенсії внаслідок чого основний розмір пенсії становить 22523,32 грн., проте з 01.03.2017 року призначено до виплати пенсію у зменшеному розмірі 10740,00 грн.(а.с.48).
Згідно розпорядження від 17.04.2018 року № 131145 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , основний розмір пенсії склав 30872,71грн., проте з 01 березня 2018 року призначено до виплати пенсію у зменшеному розмірі 13 730грн. (а.с.49).
Відповідно до рішення про перерахунок пенсії № 923010131145 основний розмір пенсії ОСОБА_3 Склав 22161,2 грн., проте з 01 березня 2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 14970грн., з 01 липня 2019 року до виплати призначено пенсію у розмірі 15640 грн., а з 01 грудня 2019 року до виплати призначено пенсію у зменшеному розмірі 16 380 грн.
Позивач звернувся до пенсійного органу зі зверненням стосовно його пенсійного забезпечення.
Відповідач листом від 29 листопада 2019 року № 47-Л-9 надав відповідь, у якій зазначив, що розмір пенсії ОСОБА_2 розраховано відповідно до норм чинного законодавства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію з 30.08.1993, тобто пенсія йому була призначена до 1 січня 2016 року, тому дія положень Закону України від 24.12.2015 за №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу п.2 Прикінцевих положень цього Закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з цим, зазначені норму законів введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію з 30 серпня 1993 року, тобто пенсія була призначена до 1 січня 2016 року, тому дія положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.
Водночас, згідно ч.4 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тимчасово, по 31 грудня 2017 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах/роботах пенсії, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено, позивач станом на час спірних правовідносин непрацював, а тому пенсія йому має виплачуватись без застосуванням положень ч.4 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки пенсія за вислугу років позивачу призначена у 1993 році, то обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим статтею 2 Закону №3668-VІ, на позивача не розповсюджується, а відтак дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 01 березня 2016 року є протиправними.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (№К/9901/17860/18).
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язане з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, № 8-рп/99 від 06 липня 1999 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на нарахування пенсії без обмеження її виплати є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем (як суб'єктом владних повноважень) не доведено правомірності своїх дій/рішень. При цьому позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги в частинні посилання на постанови Верховного Суду у справі № 361/4922/17 від 03.04.2018 року та у справі № 359/6255/17 від 29.08.2018 року колегія суддів вважає хибними з урахуванням того, що у наведених справах обставини та підстави призначення пенсії, в тому числі і нормативно-правові акти на підставі яких особам призначались пенсії є іншими, тобто дана справа не є типовою в порівнянні з наведеними вище.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування чи зміни.
Оскільки згідно з п. 3 частини 6 статті 12 КАС України справа відноситься до категорії незначних, то відповідно до приписів п. 2 частини 5 статті 328 КАС України судове рішення в цій справі касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.311, 315, 316, 321, 322 КАС України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №280/6195/19- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко