14 травня 2020 року справа № 160/3563/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 160/3563/19 (повний текст рішення складено 15.07.2019р., суддя Конєва С.О.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма ТОПСТАР»» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма ТОПСТАР» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС (правонаступником, якої є Дніпровська митниця Держитслужби) (далі відповідач) №UA110180/2019/400004/1 від 30.01.2019р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110180/2019/00012.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані оскаржені позивачем рішення відповідача.
Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи за якими неможливо достовірно встановити та перевірити правильність визначення митної вартості товару. Декларантом в повному обсязі не були подані витребувані митницею додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а тому відповідач не мав достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, заявленою позивачем. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою Дніпропетровскої митниці було послідовно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що суд встановив всі обставини справи, перевірив доводи обох сторін та надані ними докази, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
В судовому засіданні, що відбулося 05.03.2020р., представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги.
Представник позивача заперечував проти задоволення скарги відповідача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також просить вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000грн..
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 05.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма ТОПСТАР» як покупцем та KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD (Китай) як продавцем був укладений контракт №СН019/16, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання продати, а покупець - придбати товар за цінами і на умовах, викладених у Додатках (Інвойсах) та згідно характеристикам, викладеним у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Пунктом 3.1 контракту визначено, що відвантаження товару відбувається морським транспортом на умовах CIF порт Одеса, Україна відповідно до Інкотермс 2010 (а.с.47-52 том 1).
За змістом додаткової угоди №1 від 21.03.2018р. сторонами змінено параграф 5 контракту №СН019/16 від 05.05.2016р. та відповідно до п.5.2 контракту оплата відбувається на наступних умовах: 30% передплата до початку виготовлення товару (на протязі 10 банківських днів) у відповідності до попереднього інвойсу (Проформа інвойс); 70% передплата після відвантаження товару і отримання коносамента у відповідності до комерційного інвойсу, що підтверджується копією відповідної угоди (а.с.57 том 1).
На виконання мов контракту, на адресу позивача від продавця надійшов товар згідно специфікації №11 від 03.12.2018р., комерційного інвойсу №11/2018 від 03.12.2018р. та проформи-інвойсу №11/2018 від 10.10.2018р., а саме: плоскі стальні фланці різного розміру, воротникові стальні фланці різного розміру, плоскі фланці із нержавіючої сталі різного розміру, воротникові стальні фланці із нержавіючої сталі різного розміру та плоскі фланці різного розміру, у загальній кількості 4672 шт., загальна вага нето 24410 кг., всього на загальну суму 55528,23 доларів США, що підтверджується змістом копій відповідних специфікації, комерційного інвойсу, проформи-інвойсу та митної декларації (а.с.22-24,53-56,59-64 том 1; а.с.58-59 том 2).
За поставленим товаром позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № UA110180/2019/401312, в якій заявлена митна вартість товару 401 215,08 грн. за ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: контракт, специфікацію, рахунок-проформу, рахунок-фактуру (комерційний інвос), пакувальний лист, коносамент, автотранспортну накладну, сертифікат про походження товару, банківський платіжний документ (свіфт), прейскурант виробника товару, страховий поліс, копію митної декларації країни-відправника, сертифікат якості.
За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення митної вартості товару, Митницею у рамках проведених консультацій, з метою перевірки правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів, у декларанта були витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено згідно ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, шляхом направлення повідомлень позивачеві (а.с.25-28 том 1).
У відповідь на повідомлення Митниці декларантом надано прайс-лист від 08.10.2018р. компанії “KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD”, сертифікат дилера від 15.12.2017р. та лист із поясненнями б/н від 30.01.2019р., інших документів не надано.
За результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею були прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів №UA110180/2019/400004/1 та картка відмови №UA110180/2019/00012 від 30.01.2019р., за якими заявлену позивачем митну вартість товару №1 було скориговано за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, а саме: за МД від 26.12.2018р. № UA110150/2018/237659 на рівні - 2,17 доларів США/кг з підстав того, що подані до митного контролю документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів (а.с.39-46 том 1; а.с.54-57 том 2).
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також не надання декларантом витребуваних митницею додаткових документів.
З приводу аргументів відповідача, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено розбіжності та відсутність всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: дата складання рахунку-проформи від 10.10.2018р. не кореспондується з датою складання документів, за якими погоджені умови поставки товару; не дотримано порядку поставки; до митного оформлення надано прайс-лист компанії KANG DA PІPE FITTINGS CO., LTD від 03.12.2018р. на умовах поставки СIF Одеса, що унеможливлює використання відомостей, які містяться у наданому прайс-листі, як об'єктивної інформації з урахуванням п.2 ст.52 МК України; не надано документів на підтвердження дилерства; у страховому полісі не зазначено розмір страхової премії; дата складання страхового полісу не кореспондується з датою складання коносаменту; наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару містить посилання на компанію Xiamen Qiyuancheng import and export CO.LTD, проте відомості про вказану компанію не заявлялись до митного оформлення та відсутні в наданих декларантом документах; дата складання експортної декларації - 01.12.2018р. не кореспондується з датою складання коносаменту ZІМUХNG1016440 - 07.12.2018р., посилання на який вона містить.
Як вбачається зі змісту графи 44 митної декларації №UA110180/2019/401506 від 30.01.2019р. (а.с.24 том 1; а.с.59 том 2) та копії листа від 30.01.2019р. щодо надання пояснень на виявлені в рамках митної консультації розбіжності, позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Проаналізувавши аргументи відповідача, з якими останній пов'язує неможливість визначення ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом, суд приходить до висновку про те, що Декларантом надані документи, які дозволяють ідентифікувати партії поставленого товару, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Доказів того, що вказані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, Митницею суду не надано.
У відповідача були всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, але останнім було скориговано вартість за резервним методом без законного на те обґрунтування.
Наслідком скасування рішення про коригування митної вартості є і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки її видано у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про відшкодування відповідачем витрат позивача, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги в розмірі 20 000,00 грн. (т.2 а.с. 175). На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано:
- договір про надання правничої допомоги від 01.06.2018, укладений ТОВ «Науково-виробнича фірма ТОПСТАР» з Адвокатським об'єднанням «ВІННЕРЛЕКС» (т.2 а.с.178-187);
- специфікація (додаток до договору) стосовно опису послуг, що надаються позивачу, обсяг витраченого часу, вартість години роботи адвоката (т.2 а.с.188);
- рахунок на оплату юридичних послуг (т.2 а.с. 189), платіжне доручення на підтвердження оплати наданих адвокатських послуг (т.2 а.с.190);
- наказ (розпорядження) про прийняття на роботу до Адвокатського об'єднання «ВІННЕРЛЕКС» на посаду адвоката Чехута Вікторію Миколаївну (т.2 а.с.204);
- звіт про надану правничу допомогу та акт приймання-передачі наданих послуг (т.2 а.с.216-217).
Відповідачем надіслано суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлену представником позивача (т.2 а.с. 220-221).
Так, норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання, пов'язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/1, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).
В обґрунтування заяви про стягнення судових витрат представником позивача надано акт приймання-передачі правничих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг).
Акт від 15.07.2019 року та опис включають наступні послуги:
- правовий аналіз апеляційної скарги у справі, формування правової позиції по захисту рішення суду першої інстанції в апеляційному суді - 8000,00 грн. (витрачено 10 годин, вартість однієї години 800грн.);
- підготовка (написання, оформлення, надсилання) відзиву на апеляційну скаргу - 6400грн. (обсяг часу 8 годин, вартість однієї години 800грн);
- надання правової допомоги у судовому засіданні - 2000грн ( 2 години, вартість години роботи 1000грн).
Колегія суддів зазначає, що затрата адвокатом 10 годин лише на аналіз апеляційної скарги та формування правової позиції жодним чином не є обгрунтованим та є неспівмірним зі складністю даної справи, як і затрата адвокатом 8 годин часу на написання відзиву на апеляційну скаргу.
Матеріалами справи підтверджено участь адвоката лише в одному судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке тривало 40 хв, а не дві години, як це зазначено у акті та описі виконаних робіт (т.2 а.с. 2117-213).
Оцінивши надані позивачем докази, суд вказує, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу, тому, співмірною та достатньою суд вважає суму, яка підлягає стягненню, в розмірі 2 000 грн..
Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі - Дніпропетровської митниці ДФС (правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби).
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 160/3563/19 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС, (правонаступником є Дніпровська митниця Держмитслужби) (код ЄДРПОУ 39421732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма ТОПСТАР» (код ЄДРПОУ 33183798) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.00коп. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 14.05.2020р.
Повний текст постанови виготовлено 21.05.2020р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак