ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2020Справа № 910/6908/20
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (вул. Кирилівська, буд. 60, м. Київ, 04080) про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
Особи, які можуть отримати статус учасника справи:
Акціонерне товариство «Європейський промисловий банк» (б-р Шевченка Тараса, буд. 11, приміщення 51, м. Київ, 01024);
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна (вул. Гната Хоткевича, буд. 10, м. Київ, 02000);
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Олефір Олександр Олександрович (вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107)
19.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зазначена заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених вимог заявник просить суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» до Публічного акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення здійснення будь-яких виконавчих дій (стягнення), що проводиться на підставі виконавчого напису № 495 від 07.04.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.В. в тому числі виконавчий дій по виконавчому провадженню № 61831616 на час розгляду даної справи до набрання законної сили постановленим судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши доводити заяви про забезпечення позову, вивчивши матеріали справи, доходить такого висновку.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається із матеріалів заяви на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. перебуває виконавче провадження № 61831616 по виконанню виконавчого напису № 495, виданого 07.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник має на меті оспорювання виконавчого напису нотаріуса № 495 від 07.04.2020, оскільки вважає, що останній вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
В межах виконавчого провадження № 61831616 приватним виконавцем Олефір О.О. винесено постанову від 15.04.2020 про арешт майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій», постанову від 15.04.2020 про звернення стягнення на майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій», постанову від 15.04.2020 про стягнення з боржника основної винагороди.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником у заяві зазначено, що на все майно заявника та поручителя за договором поруки № 008/18-03КЛ/П-1 від 27.08.2018 ОСОБА_1 накладено арешт ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 по справі № 920/2640/20 про стягнення із заявника на користь відповідача заборгованості по кредитному договору № 008/18-03КЛ про надання кредиту на умовах відновлювальної відкличної кредитної лінії від 27.08.2018.
Незважаючи на наявність вказаного спору між сторонами щодо стягнення заборгованості по кредитному договору № 008/18-03КЛ про надання кредиту на умовах відновлювальної відкличної кредитної лінії від 27.08.2018, заявнику також стало відомо (після отримання відповідних постанов приватного виконавця), що по відношенню до нього відкрито виконавче провадження № 61831616 з примусового виконання виконавчого напису № 495 від 07.04.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.В., зі змісту якого вбачається звернення стягнення на заставлене майно, з метою погашення заборгованості по кредитному договору № 008/18-03КЛ про надання кредиту на умовах відновлювальної відкличної кредитної лінії від 27.08.2018.
В рамах виконання вказаного виконавчого напису винесено постанови про звернення стягнення на майно боржника та постанова про його арешт. Заявник зазначає, що буде звертатися з позовом про визнання виконавчого напису № 495 від 07.04.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.В., таким що не підлягає виконанню. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. У разі задоволення позовних вимог заявника, дії приватного виконавця Олефір О.О., у рамках виконавчого провадження № 61831616 по стягненню із заявника суми основної винагороди та звернення стягнення на майно, фактично будуть пов'язані із нанесенням шкоди юридичній особі - ТОВ «Майстер Технологій». Такі кошти та майно будуть підлягати поверненню заявнику, тобто останній буде змушений ініціювати нове судове провадження для повернення суми основної винагороди приватного виконавця, а також повернення реалізованого майна, при цьому фінансово-господарська діяльність підприємства буде паралізована.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що накладення арешту та можлива подальша реалізація арештованого майна, є таким, що проводиться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Тобто, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону - ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, щодо неможливості зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України ).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Така правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи положення ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що приватний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (вул. Кирилівська, буд. 60, м. Київ, 04080) про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (вул. Кирилівська, буд. 60, м. Київ, 04080) про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.05.2020.
Суддя В.О.Демидов