пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 травня 2020 року Справа № 903/50/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника відповідача: Ворошика С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутінвест"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"
про стягнення 7920грн.
встановив: позивач - ТОВ "Побутінвест" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ПАТ "Гнідавський цукровий завод" 7920грн. надмірно сплачених коштів. Також, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем вимоги щодо повернення надмірно сплачених позивачем коштів за поставку вапна згідно виставлених відповідачем рахунків.
При цьому позивач зазначає, що згідно виставлених відповідачем рахунків, позивачем була здійснена оплата за поставку вапна у розмірі 690256грн. У період з 06.06.2017 по 13.05.2019 відповідач поставив позивачу товар на суму 666109,50грн. На неодноразові листи позивача про повернення надмірно сплачених коштів (24146,50грн.), відповідачем було перераховано лише 16226,50грн. Кошти у розмірі 7920грн. відповідач не повернув.
Ухвалою суду від 31.01.2020 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
20.02.2020р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. №01-57/1267/20), в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що відповідно до видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р. та на підставі довіреності №93 від 26.12.2017р. відповідачем здійснено поставку позивачу вапна гашеного в кількості 4 тонни на спірну суму 7 920,00 грн. На видатковій накладній відсутня печатка позивача, оскільки згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це не є обов'язковим. Про наявність вказаних документів позивачу було відомо, про що свідчить переписка між сторонами. Крім того, про факт здійснення поставки позивачу за даною накладною свідчить витяг з Журналу обліку ввезення-вивезення матеріальних цінностей, у який службою охорони підприємства вносяться відповідні записи про перевезення товарів автотранспортом з/на територію ПрАТ "Гнідавський цукровий завод".
27.02.2020р. позивач через відділ документального забезпечення суду подав відповідь на відзив (вх. №01-57/1475/20), в якій підтримав позовні вимоги та заперечив щодо доводів відповідача. Зазначив, що товариство не заперечує про той факт, що 26 грудня 2017 року відповідачем була здійснена поставка вапна гашеного, але лише у відповідності до видаткової накладної №3654 від 26.12.2017р. в кількості 6,6 тонн автотранспортом КАМАЗ, державний реєстраційний № НОМЕР_1 . Про наявність видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р. щодо поставки відповідачем вапна гашеного у кількості 4 тонни, товариство дізналося після того, як 10 вересня 2019 року направило на адресу відповідача лист-претензію про необхідність повернення надлишково сплачених коштів і підписання акта звірки. Відповідач ставить під сумнів поставку вапна згідно видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р., оскільки підпис директора товариства на накладній не відповідає дійсності та відсутня печатка товариства. В свою чергу, звертає увагу суду на те, що на всіх інших видаткових накладних наявний відтиск печатки позивача. Також зазначає, що підписи і місце печатки відповідача у накладній №3655 від 26.12.2017р відрізняються від підписів на дублікаті видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р. Також вказує, що в журналі реєстрації транспортних засобів ввезення-вивезення вантажу ТОВ "Побутсервіс" відсутні записи про заїзд автомобіля марки ЗІЛ №6695 з вапном у кількості 4 тонни.
16.03.2020р. відповідач надіслав на адресу суду заперечення на відповідь позивача (вх. №01-57/1911/20), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Щодо дублікату видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р. відповідач зазначає, що дублікат - це свого роду повторний екземпляр документа, що видається замість втраченого оригіналу. Твердження позивача про те, що на копії та дублікаті видаткової накладної №3655 від 26.12.2017р. не ідентичні підписи посадових осіб та місце поставлення печаток не заслуговують на увагу, оскільки ці обов'язкові реквізити заповнювались на момент складання дублікату документа, що дозволено діючим законодавством. Крім того, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 26.12.2017 №93 була видана позивачем на 30 тонн вапна, а не на 6,6 тонн. У наданому позивачем витязі з журналу реєстрації містяться виправлення і потертості, він не містить повної інформації щодо здійснення доставки вантажів, а тому даний документ не може вважатися належним доказом.
Ухвалою суду від 24.03.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "31" березня 2020р.
Ухвалою суду від 31.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2020.
03.04.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№01-57/2360/20), в яких останній зазначив, що на наданому відповідачем в якості дубліката накладної документі, відсутня позначка "ДУБЛІКАТ" у правому верхньому кутку, як того вимогають Правила організації діловодства та архівного зберігання документів... Відповідач при видачі «Дубліката», мав би на місці підпису особи, що отримала, прописати словами «підпис», а не проставляти підпис директора ТОВ «ПОБУТІНВЕСТ», який не є посадовою особою відповідача. Також вказує, що службова записка начальника поста охорони ДП «Арсенал Ст-8» Новосада Ю.В. не є допустим та достовірним доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ГПК України.
Ухвалою суду від 28.04.2020 продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та відкладено розгляд справи по суті на 14.05.2020.
Вказана ухвала суду надіслана та отримана сторонами, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник позивача жодного разу не з'явився в судове засідання з розгляду справи по суті, клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його участю суду не подав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив розглянути справу по суті.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а сторонами подані всі заяви по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
На підставі усної домовленості між позивачем - ТОВ "Побутінвест" та відповідачем - ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" про поставку товару, відповідач надав позивачу рахунки в кількості 10 шт. (№564 від 01.06.2017р., №680 від 03.07.2017р., №720 від 07.07.2017р., №855 від 21.08.2017р., №1048 від 25.09.2017р., №428 від 17.04.2018р., №788 від 05.07.2018р., №940 від 13.08.2018р., №402 від 06.03.2019р., №606 від 09.04.2019р.) на оплату за вапно гашене в кількості 299,7 тон на загальну суму - 687 756,00 гривень з ПДВ.
Згідно платіжних доручень №24 від 02.06.2017р., №499 від 07.07.2017р., №505 від 07.07.2017р., №28 від 14.07.2017р., №317 від 21.08.2017р., №439 від 25.09.2017р., №520 від 23.04.2018р., №901 від 06.07.2018р., №971 від 17.07.2018р., №1174 від 14.08.2018р., №1473 від 21.09.2018р., №302 від 13.03.2019р., №309 від 13.03.2019р., №460 від 09.04.2019р., №492 від 24.04.2019р. позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 690256грн.
Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань відповідач у період червень 2017 року - травень 2019 року поставив ТОВ "Побутінвест" вапно гашене в кількості - 299,7 тон на загальну суму - 666 109,5 гривень з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1187 від 06.06.2017р., №1215 від 09.06.2017р., №1267 від 15.06,2017р., №1312 від 26.06.2017р., №1356 від 03.07.2017р., №1402 від 07.07.2017р., №1461 від 17.07.2017р., №1516 від 24.07.2017р., №1640 від 08.08.2017р., №1908 від 28.08.2017р., №2043 від 13.09.2017р., №2127 від 19.09.2017р., №2208 від 25.09.2017р., №3182 від 29.11.2017р., №3654 від 26.12.2017р., №595 від 30.03.2018р., №791 від 17.04.2018р., №795 від 17.04.2018р., №848 від 20.04.2018р., №848 від 23.04,2018р„ №1264 від 05.06.2018р., №1277 від 07.06.2018р., №1468 від 05.07.2018р., №1545 від 16.07.2018р., №1587 від 24.07.2018р., №1624 від 01.08.2018р., №1661 від 14.08.2018р., №1715 від 30.08.2018р.а №1758 від 13.09.2018р., №1849 від 21.09.2018р., №506 від 13.03.2019р., №546 від 21.03.2019р., №556 від 22.03.2019р., №584 від 29.03.2019р., №690 від 12.04.2019р. №746 від 22.04.2019р., №833 від 13.05.2019р.
Після проведення позивачем бухгалтерської звірки, останній звернувся до відповідача листами №128 від 02.08.2019 та №153 від 10.09.2019 з вимогами повернути здійснену переплату на суму 24146,50грн.
У відповідь на листи відповідач надіслав позивачу свій акт звірки взаємних розрахунків з кінцевим сальдом на користь ТОВ "Побутінвест" - 16226,50грн.
У листі №169 від 04.10.2019 позивач не погодився з даними акту звірки відповідача, зазначив, що різниця між звірками становить 7920грн., а надана відповідачем копія видаткової накладної №3655 від 26.12.2017 на суму 7920грн. викликає сумніви, оскільки накладна не містить печатки позивача, також підпис директора товариства Сували В.С. не відповідає дійсності.
17.10.2019 позивач надіслав відповідачу лист №175, в якому, у зв'язку з відсутністю документів на поставку, просив продублювати видаткову накладну №3655 від 26.12.2017 на суму 7920грн. та направити на його адресу.
У відповідь на лист, відповідач надіслав позивачу дублікат видаткової накладної №3655 від 26.12.2017 на поставку вапна гашеного у кількості 4 тонни на суму 7920грн. (лист №599/1 від 24.10.2019). Проте даний дублікат був виданий з порушенням Правил організації діловодства та архівного зберігання документів в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін'юсту від 18.06.15 р. № 1000/5.
27.11.2019 згідно платіжного доручення №23588 відповідач повернув позивачу 16226,50грн. з призначенням платежу: повернення коштів зг. листа №153 від 10.09.2019.
Не погодившись із сумою повернутих коштів відповідачем, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 7920грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, письмового договору між сторонами не укладалося, проте у сторін виникли взаємні права та обов'язки з приводу позадоговірної поставки товару.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу позивача про поверння коштів у сумі 24146,50грн., відповідачем було перераховано 16226,50грн. В підтвердження факту поставки товару позивачу у кількості 4 тонни на спірну суму відповідачем надано суду видаткову накладну №3655 від 26.12.2017р.
Згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів також визначений у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У підпункті 2.5 пункту 2 Положення передбачається, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
У пункті 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" вказано, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Видаткова накладна №3655 від 26.12.2017 містить всі необхідні реквізити документа, в тому числі відмітку (підпис) про отримання товару в графі "Отримав(ла)" відповідальної особи ТОВ "Побутінвест" за довіреністю №93 від 26.12.2017. Наявність печатки не є обов'язковою.
Таким чином, вказана накладна відповідає вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції.
Довіреність №93 від 26.12.2017, видана в день поставки товару на спірну суму, на ім'я директора позивача Сувалі В.С. виписана на отримання від ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" вапна у кількості 30 тонн. Посилання на таку довіреність міститься в накладних від 26.12.2017. Тобто така довіреність могла бути видана позивачем на отримання товару від відповідача по накладних №3654 від 26.12.2017 (поставка на 6,6 тонн) та №3655 від 26.12.2017 (поставка на 4 тонни).
Суд також звертає увагу, що у листі № 175 від 17.10.2019 позивач підтвердив факт відсутності у нього оригіналів документів на поставку, а тому просив відповідача продублювати накладну №3655 від 26.12.2017 на суму 7920грн.
У листі №169 від 04.10.2019 позивач зазначив, що дана накладна викликає сумніви, оскільки підпис директора не відповідає дійсності. Проте під час підготовчого провадження позивач не звертався до суду із заявою про визнання спірної накладної недійсною або проведення почеркознавчої експертизи щодо підпису особи в графі отримання товару.
Згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Водночас, для з'ясування належності підпису директору ТОВ "Побутінвест" необхідні спеціальні знання у даній сфері, якими суд не володіє.
Поряд із цим, суд зазначає, що на видаткових накладних, наданими сторонами, які фіксують іншу поставку товару, міститься різні підписи осіб в графі "Отримав(ла)", на деяких з них також відсутня печатка ТОВ "Побутінвест".
Журнали обліку на ввезення, вивезення матеріальних цінностей та службова записка начальника охорони від 10.03.2020, на які посилаються позивач та відповідач не є належними та допустимими доказами, оскільки є внутрішніми документами підприємств та можуть бути скориговані ними.
Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 29.12.2017, на який посилається позивач, не містить інформації про період надання послуг по перевезенню та не має відношення до отримання товару від ПрАТ "Гнідавський цукровий завод".
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7920грн. є безпідставними та не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з відмовою у позові правові підстави покладення судових витрат на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.05.2020.
Суддя О. Г. Слободян