вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2020 р. Справа№ 911/311/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 12.05.2020,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020
у справі №911/311/20 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)»
про стягнення 789 837, 48 грн
Короткий зміст позовних вимог і підстави заяви про забезпечення позову
Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (далі, відповідач або Товариство) 789 837,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором №КК2019-0140 від 15.08.2019.
14.02.2020 до Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» надійшла заява про забезпечення позову від 13.02.2020 вих. №04Ц/0107-1БТ, згідно якої заявник просив суд накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (ЄДРПОУ 41917504) на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно в межах суми позову - 789 837,48 грн та судового збору - 12 898,56 грн, а саме на квартири та нежитлові приміщення, перелік яких зазначений у прохальної частині заяви, та грошові кошти, що містяться на рахунку ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851).
Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що 21.01.2020 (за тиждень до настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, укладеним із Банком) Товариство вчинило дії щодо «приховування» власного майна, оскільки абсолютно все нерухоме майно, що належить Товариству, було передане в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Договором позики, посвідченим Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.01.2020 за реєстровим №46. При цьому, сума позики за вказаним договором становить 15 000 000,00 грн, тоді як вартість нерухомого майна, переданого в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, становить 25 000 000,00 грн, що перевищує суму позики.
З огляду на зазначене, позивач стверджує, що має підстави вважати, що передача нерухомого майна в іпотеку була здійснена з метою унеможливлення звернення стягнення на майно та уникнення відповідальності за Кредитним договором, укладеним із ПАТ «Банк Восток».
Крім того, позивач зазначив, що йому відомо про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» передало в оренду частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. №14, а оренді платежі отримує на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» (МФО 334851).
На думку позивача, невжиття заходів щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Товариству, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 заяву про забезпечення позову від 13.02.2020 вих. № 04Ц/0107-1БТ, подану Публічним акціонерним товариством «Банк Восток», задоволено частково.
З метою забезпечення позову у справі №911/311/20 накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14, код ЄДРПОУ 41917504) на праві приватної власності нерухоме майно в межах суми позову - 789 837,48 грн та судового збору - 12 898,56 грн, а саме:
- на нежитлове приміщення 223 (двісті двадцять три), загальною площею 136,4 (сто тридцять шість цілих чотири десятих) кв.м., вартістю 683 143,00 грн, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок №14 (чотирнадцять ), реєстраційний номер: 448450032208, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (ЄДРПОУ 41917504) на праві власності згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з Акціонерним товариством «СБЕРБАНК», та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 15.08.2019 за реєстровим номером 635;
- на нежитлове приміщення 224 (двісті двадцять чотири), загальною площею 28,1 (двадцять вісім цілих одна десята) кв.м., вартістю 131 422,00 грн, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок № 14 (чотирнадцять ), реєстраційний номер: 448560732208, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (ЄДРПОУ 41917504) на праві власності згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з Акціонерним товариством «СБЕРБАНК», та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 15.08.2019 за реєстровим номером 635.
Приймаючи вказану ухвалу, суд зазначив, що погоджується із доводами заявника, що вчинення відповідачем дій по передачі в іпотеку майна, в тому числі на яке у випадку невиконання товариством боргових зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту за договором №КК2019-0140 від 15.08.2019 Банк мав право звернути стягнення в процесі виконавчого провадження, є достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову у даній справі, оскільки однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 13.02.2020 вих. № 04Ц/0107-1БТ про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно Товариства, а саме на два нежитлові приміщення під номерами 1 та 2, що в пункті 2.2. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, вартість яких (814 565,00 грн) максимально наближена до суми стягнення за позовною заявою, вирахуваної із суми боргу (789 837,48 грн) та суми судового збору (12 898,56 грн), які у разі задоволення позову будуть стягнуті на користь Банку.
Суд також наголосив на тому, що вправі накласти арешт і на грошові кошти особи, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Однак, у даному випадку заявник, всупереч вказаному, не подав доказів тому, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), про арешт коштів на якому заявлено вимогу про забезпечення позову, дійсно належить ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» та що на ньому обліковуються кошти, достатні для забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 26.02.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено походження та достовірності доказів, а саме договору позики від 21.01.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копію договору іпотеки від 21.01.2020, укладеного між Товариством та ОСОБА_2 , копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладених між Товариством та Акціонерним товариством «СБЕРБАНК». За твердженнями скаржника, дана інформація являється конфіденційною та з обмеженим до неї доступом, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази походження вищевказаних договорів.
Також скаржник зазначає, що чинним законодавством України та сталою судовою практикою не передбачено надання доказів достатності коштів, що обліковуються на рахунках суб'єкта господарювання, для вжиття заходів забезпечення позову.
Висновок суду першої інстанції про недобросовісні дії відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки відповідач, не маючи жодних обтяжень, починаючи з серпня 2019 року, добросовісно, сумлінно та вчасно виконував умови Кредитного договору №КК2019-0140 від 15.08.2019.
На думку скаржника, обставини, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову, не підтверджені належними та допустимими доказами, відтак жодним чином не могли прийматись судом до уваги як належні обставини для вжиття будь-яких заходів забезпечення позову. Законність забезпечення позову на підставі оскаржуваної ухвали обґрунтовується виключно припущеннями позивача та суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.05.2020 від позивача через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги відповідача та залишити без змін оскаржену ухвалу суду. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач, зловживаючи своїм правом та знаючи, що строк виконання зобов'язань за Кредитним договором настає 28.01.2020, маючи намір не сплачувати заборгованість за останнім, 21.01.2020 (тобто за тиждень до дати погашення заборгованості) передав в іпотеку всі 39 об'єктів нерухомого майна, належні йому на праві власності в рахунок виконання особистих зобов'язань директора відповідача як фізичної особи перед ОСОБА_2 у розмірі 15 000 000,00 грн. Позивач у відзиві звертає увагу суду на події, що відбулися після 17.02.2020 (дати прийняття оскаржуваної ухвали). Позивач наголошує, що 16.03.2020 ОСОБА_2 як іпотекодержатель переданого йому в іпотеку нерухомого майна (квартир) в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 (директора відповідача) перед ОСОБА_2 за Договором позики, без наявності повноважень, продав все передане йому в іпотеку майно (окрім нежитлових приміщень, на які було накладено арешт згідно ухвали суду) на користь ТОВ «Голас», створеного 13.02.2020, за 14 500 000,00 грн, розрахунок за який не здійснювався. При цьому, як зазначив позивач, відповідач купив у СБЕРБАНКА ці продані ОСОБА_2 об'єкти за 27 085 803,00 грн. Власником та директором ТОВ «Голас» є ОСОБА_3 , який є колишнім колегою ОСОБА_1 (директора відповідача). Позивач стверджує, що ОСОБА_2 станом на 16.03.2020 не мав повноважень на продаж іпотечного майна, а такі дії були вчинені ним із порушенням статті 38 Закону України «Про іпотеку». У подальшому, 23.03.2020, одну квартиру, а саме квартиру №173, ТОВ «Голас» продало фізичній особі. 24.03.2020 директор відповідача ОСОБА_1 знову взяв позику, але вже у ОСОБА_4 , а за виконання зобов'язань перед ОСОБА_4 ТОВ «Голас» виступає майновим поручителем, передаючи 7 квартир в іпотеку. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, правильно визначив характер майбутніх дій відповідача з метою уникнення майнової відповідальності перед позивачем та правомірно наклав арешт на нежитлові приміщення №№223, 224, що забезпечить можливе виконання рішення суду у разі задоволення позову. Саме з метою приховання належного відповідачеві майна було укладено вищеперелічені договори, оскільки дане майно є необхідним відповідачу для ведення бізнесу. У якості додатків до відзиву на підтвердження викладених у ньому обставин Банком долучені та направлені електронною поштою до суду наступні документи: 1) копія позовної заяви ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» до ТОВ «Акко Груп» від 26 грудня 2018 року; 2) копія ухвали Господарського суду м. Києва від 18.06.2019 у справі №911/219/19; 3) копія рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2019 у справі №911/219/19; 4) копія Договору про надання готельних послуг №1-14/15 від 15.12.2014; 5) план приміщень готелю « Greelive »; 6) копія Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.07.2014 №КС1431420304475№; 7) копія Договору про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття №КК2019-0140/Г.П.2 від 10.12.2019; 8) копія Договору застави №КК2019-0140/3.МП.2 від 10.12.2019; 9) копія Договору про відступлення права вимоги до Договору застави №КК20І9-0140/3.М.П.2 від 10.12.2019 з відкладальною обставиною; 10) копія Меморіального ордеру від 29.01 2020; 11) копія Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладеного між АТ «СБЕРБАНК» та ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», посвідченого приватним нотаріусом KMНО Юдіним М.А. за реєстр. №634; 12) копія Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладеного між АТ «СБЕРБАНК» та TOB «ФК «Арсенал» (Київ)», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. за реєстр. №635; 13) копія Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Голас», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Юдіним МА за реєстр. №211; 14) інформаційна довідка з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Голас»; 15) інформаційна довідка з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна ТОВ «Голас»; 16) інформаційна довідка з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)»; 17) інформаційна довідка з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна ОСОБА_5 ; 18) копія договору позики від 24.03.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. за реєстр. №252; 19) копія договору іпотеки від 24.03.2020, укладеного між ТОВ «Голас» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Юдіним МА за реєстр. №254; 20) зведена таблиця щодо 46 об'єктів нерухомості щодо власників та підстав переходу прав; 21) копія довіреності представника; 22) витяг з ЄДРПОУ щодо АО «ПРАВА СПРАВА»; 23) копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Щодо неподання до суду першої інстанції документів, які додаються до відзиву позивача, останній зазначив, що частина подій, які підтверджуються додатковими доказами, трапились вже після прийняття судом оскаржуваної ухвали, а тому вони не могли бути долучені до заяви про забезпечення позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» у справі №911/311/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, клопотань; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 07.04.2020. Доведено до відома учасників процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 повідомлено учасників справи №911/311/20, що у зв'язку із вжитим в Україні карантинним режимом, судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20, призначене на 07.04.2020, не відбудеться. Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №911/311/20 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду після закінчення карантину.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 на 12.05.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
У судовому засіданні 12.05.2020 суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність долучення до матеріалів справи документів, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
У судовому засіданні 12.05.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
Представники сторін у судове засідання 12.05.2020 не з'явились.
Представник відповідача 07.04.2020 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник позивача адвокат Іванчук В.Я. 12.05.2020 подав до Північного апеляційного господарського суду електронною поштою клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із продовженням дії запровадженого на території України карантину до 22.05.2020. Відповідач зазначив, що ПАТ «Банк Восток» зареєстроване у місті Дніпро, а Укрзалізниця на даний момент не здійснює перевезень.
Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач скористався наданим йому статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, у якому виклав свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги відповідача.
Отже, позивач виклав свою правову позицію по суті поданої відповідачем апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду апеляційної скарги по суті.
Як уже зазначалося вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 було призначено до розгляду на 12.05.2020, було доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Позивач у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, та викладення відповідачем своєї правової позиції у заяві по суті спору (відзиві), перешкоджали б суду здійснити розгляд апеляційної скарги відповідача без участі представника позивача. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що учасник справи, який в силу норм статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний сприяти суду в своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, не був позбавлений права, у зв'язку з тимчасовою відсутністю залізничного сполучення між містами України, заявити у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судом, при цьому, враховані рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, затверджені рішенням Ради суддів України №19 від 17.03.2020 щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, щодо здійснення, по можливості, судового розгляду справ без участі сторін, в порядку письмового провадження та про роз'яснення громадянам можливості розгляду справ в режимі відеоконференції.
За вищенаведених обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Аналогічних висновків щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введеним карантином, зокрема, за умови наявності у матеріалах справи поданого заявником відзиву, дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 у справі №910/3880/19.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом
Предметом позову у справі №911/311/20 є стягнення Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» заборгованості за Кредитним договором №КК2019-0140 від 15.08.2019 у сумі 789 837,48 грн.
Як уже наголошувалось вище, Банк, подаючи 14.02.2020 до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову, просив суд накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (ЄДРПОУ 41917504) на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно в межах суми позову - 789 837,48 грн та судового збору - 12 898,56 грн, а саме на квартири та нежитлові приміщення, перелік яких зазначений у прохальної частині заяви, та грошові кошти, що містяться на рахунку ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851).
В обґрунтування поданої заяви заявник вказував, що за тиждень до настання терміну повернення кредиту, отриманого за кредитним договором №КК2019-0140 від 15.08.2019, тобто 21.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» вчинило дії щодо «приховування» майна, придбаного ним за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладених з Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» та посвідчених Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 15.08.2019 за реєстровими номерами 634 та 635, шляхом передачі в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 21.01.2020 за реєстровим номером 46.
Заявник зазначає, що відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору позики визначено, що сума позики становить 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень, тоді як вартість нерухомого майна, що передана в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, відповідно до пункту 2.2. договору іпотеки становить 25 000 000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень, що перевищує суму позики більше ніж на 50%. Окрім того, за договорами купівлі-продажу вартість такого нерухомого майна становить 32 571 341,00 грн.
На думку заявника, у нього є всі підстави вважати, що передача нерухомого майна в іпотеку була здійснена з метою приховати нерухоме майно, унеможливити звернення стягнення на майно та уникнути відповідальності за кредитним договором №КК2019-0140 від 15.08.2019, укладеним з Банком, включаючи можливість відчуження майна.
Беручи до уваги наведене вище, заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)», може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки поведінка товариства вказує на його небажання належним чином виконувати умови кредитного договору.
При цьому заявник вказував, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення у нього відсутні, просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення, вважаючи, що воно може бути подане Товариством у майбутньому.
У якості підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин заявником було подано до суду першої інстанції копію договору позики від 21.01.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копію договору іпотеки від 21.01.2020, укладеного між Товариством та ОСОБА_2 ; копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладеного між Товариством та Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» щодо придбання 16 од. нежитлових приміщень; копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладеного між Товариством та Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» щодо придбання 30 од. житлових приміщень (квартир); Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у даній справі та задоволення апеляційної скарги Товариства з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Приписами частин 5 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Застосовуючи при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У ході вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, обов'язок доказування необхідності вжиття певних заходів забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, та покладається на особу, яка подала відповідну заяву.
Як вбачається із копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (код ЄДРПОУ 41917504) від 31.01.2020 №198489774 за Товариством було зареєстровано нерухоме майно, зокрема, квартири та нежитлові приміщення, перелік яких зазначений у прохальної частині заяви позивача про забезпечення позову.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Договором позики, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 21.01.2020 за реєстровим номером 46, відповідачем було передано квартири, перелік яких зазначений у прохальної частині заяви позивача про забезпечення позову, в іпотеку ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 21.01.2020.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством вживалися заходи щодо відчуження належного йому нерухомого майна, яке б могло забезпечити виконання рішення у даній справі у разі задоволення вимог позивача, тобто зазначені дії відповідача свідчать про його намір ухилитися від виконання зобов'язань та наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Суд визначив, що адекватним, достатнім та обґрунтованим буде застосування заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства, яке по вартості відповідає сумі заявлених у позовній заяві вимог.
Суд першої інстанції із пункту 2.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, укладеного між Товариством та Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» щодо придбання 30 од. житлових приміщень, встановив, що вартість жодної із квартир не відповідає ціні заявленого позову, а саме є меншою, у зв'язку з чим вбачав допустимим застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно товариства, а саме на два нежитлові приміщення під номерами 1 та 2, що в пункті 2.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2019, вартість яких (814 565,00 грн) максимально наближена до суми стягнення за позовною заявою, вирахуваної із суми боргу (789 837,48 грн) та суми судового збору (1 2898,56 грн), які у разі задоволення позову будуть стягнуті на користь Банку.
Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову з огляду на наступне.
Як уже зазначалося, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Колегія суддів зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових коштів - заборгованості за Кредитним договором №КК2019-0140 від 15.08.2019, укладеним між позивачем та Товариством.
Водночас, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19.
Тобто, у даному випадку відсутній зв'язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
За таких обставин, вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника не є співмірними із позовними вимогами останнього.
Таким чином, задовольняючи заяву позивача про накладення арешту на частину нерухомого майна позивача (нежитлові приміщення), суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, зокрема статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, не встановив зв'язку між згаданим заходом забезпечення позову і предметом позову у справі, не зазначив, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття такого заходу, а тому безпідставно вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача: нежитлове приміщення 223 (двісті двадцять три), загальною площею 136,4 (сто тридцять шість цілих чотири десятих) кв.м., вартістю 683 143,00 грн, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок №14 (чотирнадцять ), реєстраційний номер: 448450032208; нежитлове приміщення 224 (двісті двадцять чотири), загальною площею 28,1 (двадцять вісім цілих одна десята) кв.м., вартістю 131 422,00 грн, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок №14 (чотирнадцять ), реєстраційний номер: 448560732208.
Стосовно вимоги заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), колегія суддів зазначає наступне.
Суд вправі накласти арешт на грошові кошти особи, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Заявник у заяві про забезпечення позову зазначає, що йому відомо про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» передало в оренду частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. №14, а оренді платежі отримує на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» (МФО 334851).
Однак заявник, всупереч вищевказаному, не подав суду доказів того, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), про арешт коштів на якому заявлено вимогу про забезпечення позову, дійсно належить ТОВ «ФК «АРСЕНАЛ» (КИЇВ)».
Зважаючи на викладене, ухвала Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 підлягає скасуванню із прийняттям у справі нового рішення - про відмову Банку у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та подані на їх підтвердження докази, які стосуються вчинення Товариством подальших (після прийняття у даній справі оскаржуваної ухвали) дій щодо «приховування» нерухомого майна, а також усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно і предметом позовної вимоги у даній справі.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 скасувати.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про забезпечення позову відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24; код ЄДРПОУ 26237202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14; код ЄДРПОУ 41917504) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити місцевому господарському суду відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі №911/311/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до положень статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.05.2020.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка