Єдиний унікальний номер № 616/467/19
Провадження № 2/616/120/20
«13» травня 2020 року Великобурлуцький районний суд
Харківської області
в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.
за участю секретаря
судового засідання ШЕГДИ В.М.,
Справа № 616/467/19
розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 грудня 2007 року у розмірі 120 386 грн 43 к. і покласти на відповідача обов'язок відшкодувати сплачені судові витрати на користь позивача у розмірі 1 921 грн 00 к.
На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 22 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 21 600 грн 00 к. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Узяті на себе зобов'язання позивач виконав вчасно, у свою чергу відповідач узяті на себе зобов'язання не виконала, допустивши станом на 30 квітня 2019 року заборгованість по кредиту на суму 350 473 грн 02 к., яка складається з 6 900 грн 00 к. - заборгованості за кредитом; 339 328 грн 53 к. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4 244 грн 49 к. - заборгованість за пенею та комісією.
Представник позивача зазначає, що оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просить стягнути з відповідача 120 386 грн 43 к., яка складається з наступного: - 6 900 грн 00 к. - заборгованість за кредитом; - 113 486 грн 43 к. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.12.2007 по 29.01.2018 р. В зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить захистити його права.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
27 вересня 2019 року заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Представник відповідача - адвокат Грідасов Б.Ю., який дії на підставі ордера серії ДН № 065129 (а.с.89-90), звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22 грудня 2007 року у розмірі 120 386 грн. 43 к. та судових витрат у розмірі 1 921 грн. 00 к., посилаючись на те, що дане рішення було винесено за її відсутності.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 квітня 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27 вересня 2019 року у справі № 616/467/19 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27 вересня 2019 року за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу призначено до розгляду.
Не погодившись з позовними вимогами представник відповідача на адресу суду надав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не укладала кредитний договір та не погоджувалась на його укладення зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік, натомість підписала лише заяву про випуск банківської карти, а не кредитний договір у якому б містилися істотні умови цього договору. Відповідач не отримувала вказаний позивачем кредит у розмірі 21 600 грн 00 к., позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів саме у такому розмірі, який суперечить розміру вимог позивача про стягнення 6 900 грн 00 к. заборгованості за кредитом. На думку позивача, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачається умова про укладеність кредитного договору через підписання заяви, проте це не співвідноситься з положеннями ч.1 ст.634 ЦК України, за якими договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах. Пропонована позивачем заява не може вважатись формуляром чи стандартною формою кредитного договору, адже не є договором і не містить умов, з якими можна погодитись і до яких можна приєднатись. Відповідач не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, Тарифи Банку розроблені одноосібно позивачем як окремі документи, ці умови не стали частинами кредитного договору і, відповідно, їхні положення не можуть поширюватись на відповідача.
Відповідач заперечує як право нарахування процентів позивачем, так і їхній надмірний розмір, який необґрунтовано розрахунками банку, оскільки відповідач не підписувала жодних додаткових умов кредитного договору, розроблених банком, та вважає, що надані позивачем до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною картою, витяг з Тарифів банку не можуть бути належним доказом, адже з їх змісту неможливо встановити, що станом на підписання відповідачем заяви від 22.12.2007 р. вони існували у такій же редакції і містили такі ж положення. З огляду на зазначене відповідач не була повною мірою ознайомлена з усіма положеннями Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, Тарифів банку і не могла передбачити негативні наслідки у вигляді відсотків, штрафів та пені, тощо.
Окрім того, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності про стягнення як заборгованості, так і процентів на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, оскільки для позивача строк позовної давності є загальним і складає три роки, що почалися з моменту, як він дізнався про порушення свого права, тобто з 22.12.2007 р. Закінчення трирічного строку припадає на 22.12.2010 р., тобто позивач пропустив строк позовної давності.
Разом з тим, позивачем не доведено розмір суми непогашеного тіла кредиту, про що свідчать наявні суперечності, оскільки позивач зазначає, що 22.12.2007 р. відповідач отримала кредит у розмірі 21 600 грн 00 к., проте вимагає стягнути з боржника 6 900 грн 00 к. заборгованості за кредитом.
Представник відповідача ОСОБА_3 просив врахувати заперечення та взяти до уваги відповідні заперечення та відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі.
Представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Чепіга Д.О. надано відзив на заяву про перегляд заочного рішення в якому представник позивача зазначає, що заочне рішення може бути переглянуте в загальному та спеціальному порядках. Якщо в загальному (апеляційному) порядку досліджується законність та обґрунтованість заочного рішення, то при спеціальному порядку досліджуються тільки вказані відповідачем нові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин.
Щодо форми кредитного договору представник позивача зазначив, що відповідно до Розділу І Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Заява про приєднання до Умов та правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними.
До матеріалів позовної заяви долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана особисто відповідачем, з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9% (22,80% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок, яким вона активно користувалась, при цьому періодично знімаючи грошові кошти. На суму заборгованості нараховувались відсотки, однак відповідач за вказаний період до Банку за фактом неправильного нарахування відсотків не зверталась, що свідчить про те, що з процентною ставкою відповідач погодилась.
Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості представник позивача зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, а тому Банк надає виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок, а тому виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Щодо розрахунку заборгованості та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг зазначено, що відповідачем власноруч підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9% (22.80% на рік), вказано розміри комісії та штрафів тощо. Відповідач частково сплачувала заборгованість за договором, що вбачається з руху коштів за договором.
Щодо правомірності умов внесення змін до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів зазначено, що відповідно до п.1.1.3.2.3 банк має право проводити зміни Тарифів. Визначений договором № б/н від 22.12.2007 розмір пені Наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 було збільшено до 50 грн 00 к., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 грн 00 к. 05 липня 2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру неустойки - пені та визначено, що у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн 00 к. та у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяці поспіль сплачується пеня в розмірі 100 грн 00 к.
Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначив, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагород, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. За викладених обставин представник позивача просив позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Представник позивача до суду не з'явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судову повістку отримано 28.04.2020 (т.2 а.с.9). Представник позивача надав на адресу суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення в якому просив позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити (т.1 а.с.143-154).
Представник відповідач ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача по справі ОСОБА_1 в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з врахування заперечень, викладених у заяві (т.2 а.с.13).
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Суд, дослідивши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписала Заяву б/н 22.12.2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 21 600 грн 00 к. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачеві для отримання кредиту була видана кредитна картка (т.1 а.с.15).
Також, ОСОБА_1 цього ж дня підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій зазначено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць. Також, визначено розмір пені у розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 10 грн 00 к., розмір штрафу 250 + 5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (т.1 а.с.16).
22 грудня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_3 » у зв'язку з чим нею було отримано паспорт НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та картку платника податків.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, але ОСОБА_1 порушила свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано виписку по картці за період з 03.12.2007 року по 31.01.2020 року, з якої вбачається користування відповідачем даною карткою (т.1 а.с.156-166). Як вбачається із виписки із особового рахунку, ОСОБА_1 користувалася кредитною карткою, періодично знімала грошові кошти та вносила платежі на погашення заборгованості.
Згідно розрахунків, які надані позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 30.04.2019 року склала 350 473 грн 02 к., яка складається з наступного:
- 6 900 грн 00 к. - заборгованість за кредитом;
- 339 328 грн 53 к. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 4 244 грн 49 к. - заборгованість за пенею та комісією.
Однак, представник позивача в позовній заяві зазначає, що оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом, тому АТ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 120 386 грн 43 к., яка складається з наступного: - 6 900 грн 00 к. - заборгованість за кредитом; - 113 486 грн 43 к. - заборгованість за процентам за користування кредитом з 22 грудня 2007 року по 29 січня 2018 року (т.1 а.с.05-07).
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладанням кредитного договору б/н від 22.12.2007 р. та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
Проте, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, суд дійшов на наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Позивач, з посиланням на положення ч.1 ст.634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання заяви, у якій зазначено, що вона разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить догові про надання банківських послуг.
Сторони не заперечували, що строк дії договору подовжувався та відповідач не заперечувала факт користування кредитними коштами за вказаного Банком періоду.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), також проценти за користування кредитними коштами та пеню.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 грудня 2007 року, посилався на "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи банку", які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Однак представник відповідача ОСОБА_3 у заяві про скасування заочного рішення зазначив, що вона відповідач ОСОБА_1 вказані "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи банку" не підписувала (а.с.84-88).
При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача щодо не підписання нею Умов є доречними, оскільки дійсно матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з «Тарифів банку» та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, а тому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Отже, зазначені Умови не містять підпису відповідача, що визнано сторонами по справі.
Крім того, безпосередньо із письмових пояснень представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що до вказаних вище Умов в частині розрахунку процентів та пені неодноразово вносились зміни, а саме Наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року, Наказом СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року.
З наданого представником позивача розрахунку щодо заборгованості відповідача за кредитним договором вбачається, що 31 березня 2013 року банком була змінена процентна ставка за користування кредитом з 22,80% на 30,0% (2,5% на місяць), 01 вересня 2014 року банком була змінена процентна ставка за користування кредитом з 30% на 34,8% (2,9% на місяць), а з 01 квітня 2015 року процентна ставка збільшена до 43,2% річних (3,6% на місяць) і остаточна заборгованість по процентам була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач ОСОБА_1 , підписуючи заяву позичальника, та відповідно, брала на себе зобов'язання зі сплати підвищених процентів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення процентів за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана 22 грудня 2007 року відповідачкою ОСОБА_1 того ж дня разом з заявою, в ній визначені всі істотні умови договору, а саме проценти за користування кредитом на рівні 1,9 процентів на місяць, що становить 22,8 процентів річних, також визначені умови про відповідальність позичальника за невиконання/прострочення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), її розмір.
Отже, ОСОБА_1 22 грудня 2007 року ознайомилася з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», про що поставила свій підпис у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.16).
Із зазначеної довідки про умови кредитування вбачається, що відповідачу визначено базову процентну ставку на місяць - 1,9 %, процентну ставку на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 2,85 %, яка підписана відповідачем.
Таким чином, відповідач була ознайомлений із розміром процентної ставки та погодилась із ним. Тому, умови кредитування із використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» розцінюються як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 22.12.2007 року шляхом підписання Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а тому є підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом, який повинен застосовуватися при розрахунку заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 900 грн 00 к. та заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.12.2007 по 29.01.2018 у розмірі 113 486 грн 43 к.
Однак, сторони по справі обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на місяць, проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки, як у передбаченому розмірі, так і у підвищеному розмірі, а саме: 2,5 %, 2,9% та 3,6 % на місяць, що суперечить умовам кредитування, зазначеним у довідці.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 грудня 2007 року по 29 січня 2018 року частково, а саме: в сумі 15 898 грн 06 к., виходячи із розрахунку: - 6 900 грн 00 к. (поточне тіло кредиту) х 22,8% (процентна ставка)/360 (кількість днів у році, що встановлено Довідкою з умов кредитування від 22.12.2007) х 3 638 (кількість днів за які здійснюється нарахування, тобто з 22.12.2007 по 29.01.2018), оскільки сума заборгованості за процентами в розмірі 113 486 грн 43 к., що нарахована позивачем, не відповідає ставці 1,9% в місяць або 22,8% в рік та умовам укладеного договору з огляду на нарахування процентів на тіло кредиту й проценти.
Також представник відповідача ОСОБА_3 в своїй заяві просить суд застосувати строк загальної позовної давності - три роки, оскільки вважає, що строк позовної давності сплив 22.12.2010 року.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил користування платіжної карти визначено, що строк погашення по кредиту в повному об'ємі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (поле MONTH).
Умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
З наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 22 грудня 2007 року, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що останній платіж за вказаним договором відповідач здійснила 27 січня 2017 року у сумі 55 грн 51 к. (т.1 а.с.14), отже саме з цієї дати позивачу було відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати і розпочався перебіг строку позовної давності, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 03 червня 2019 року, коли ще не минув строк позовної давності щодо строку погашення кредиту, отже сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, не є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З огляду на положення ст.1054 ЦК України та з виписки за період з 01.01.1999 по 05.02.2020 про рух кредитних коштів в межах кредитного ліміту по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якої видно, що відповідач ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами (періодично знімаючи готівку в банкоматі, розраховувалась за товари у торгівельних мережах, поповнювала кредитний рахунок в терміналах самообслуговування) суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 6 900 грн 00 к. та 15 898 грн 06 к. заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.
Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що відповідач активно користувалась кредитною карткою та в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконала прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентами за користування кредитом є обґрунтованими, а отже позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання нею зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Згідно платіжного доручення № РROM4BQSQ5 від 24 травня 2019 року при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн 00 к.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст.141 цього Закону у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов банку задоволено частково на 18,94%, тому з відповідача слід стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 363 грн 84 к.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263 - 265, 268, 274-275, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, районний суд,-
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 грудня 2007 року у розмірі 22 798 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн 06 к. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 грудня 2007 року, яка складається з наступного: - 6 900 грн 00 к. - заборгованість за кредитом; - 15 898 грн 06 к. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 22.12.2007 по 29.01.2018.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 363 (триста шістдесят три) грн 84 к. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код за ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Черняївка, Кізлярського району, Дагестанської АРСР, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Великобурлуцьким РС ГУДМС України в Харківській області 25 січня 2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 травня 2020 року.
Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області М.І.РИКОВ