Апеляційне провадження № 11сс/818/964/20 Слідчий суддя: ОСОБА_1
Справа № 639/5617/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.173 КПК України
14 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 квітня 2020 року, якою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12018220500001757 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України, та накладено арешт на майно,
Цією ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12018220500001757 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за адерсою: АДРЕСА_1 , перелік якого вказаний в ухвалі слідчого судді, в задоволенні іншої частини клопотання прокурора відмовлено, зобов'язано слідчого та прокурора повернути ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 750 гривень.
Слідчий суддя вказав, що прокурором доведено наявність підстав вважати, що вилучене майно, в тому числі і грошові кошти в сумі 27 320 гривень, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення на нього арешту.
Представник власника майна, не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 квітня 2020 року скасувати.
Автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею на його думку проігноровані вимоги п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, а саме у клопотанні має бути зазначено, які саме документи підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. Прокурором у клопотанні таких даних не зазначено. Вказує на порушення строків розгляду клопотання про арешт майна, тому слідчий суддя не мав права приймати таку ухвалу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна, який просив задовольнити апеляційні вимоги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог. Встановлено, що в провадженні Харківської місцевої прокуратури № 2 перебувають матеріали кримінального провадження № 12018220500001757 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України. У клопотанні зазначається, що оперативним шляхом виявлено механізм діяльності злочинної групи осіб, організатором якої є ОСОБА_9 , та на яку покладено роль з організації набору в місця розпусти працівниць. Так, ОСОБА_9 підбирає жінок для роботи в місцях розпусти в якості повій. При цьому, в процесі вербування ОСОБА_9 активно використовує тяжке матеріальне становще осіб жіночої статі, а також уразливий стан, з метою їх подальшої сексуальної експлуатації та пропонує їм високооплачувану роботу в салонах інтимних послуг. Також, для набору на роботи ОСОБА_9 активно використовує мережу Інтернет, де розміщує оголошення про набір на роботу з великим рівнем заробітної плати осіб жіночої статі молодого віку та привабливого вигляду, не розкриваючи в оголошеннях суть роботи. В ході подальшого спілкування ОСОБА_9 намагається схилити дівчат до зайняття проституцією.
В свою чергу інший член злочинного угрупування ОСОБА_10 займається збором грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності а також доставкою повій, якщо поступають замовлення від клієнтів стосовно відпочинку на їх території. За наявними даними вартість послуг в салонах коливається від 500 до 10000 грн в залежності від комплексу інтимних послуг та зовнішнього вигляду дівчат, що їх надають. Відповідно до матеріалів УСБ України в Харківській області встановлено, що вказані особи організували підпільний салон з надання послуг інтимного характеру за адресою: АДРЕСА_1 . 18.03.2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . В період часу з 21.35 19.03.2020 року до 00.35 20.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході чого виявлено та вилучено, перелік якого вказаний у клопотанні. Прокурор вказує, що на час проведення обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , знаходилося 8 осіб жіночої статі, велика кількість контрацептивів (презервативів) та лубріканту, тощо, що свідчить саме використання вказаного приміщення будинку в якості салону надання інтимних послуг. Встановлено, що чорнові записи, зошити та блокноти з чорновими записами, флеш накопичувач, ноутбук, мобільний телефон використовувалися під час здійснення протиправної діяльності, а виявлені грошові кошти отримані в результаті злочинної діяльності, а саме отримані в якості сплати від надання інтимних послуг. У зв'язку із викладеним, з метою встановлення обставин щодо вчинення кримінального правопорушення, осіб причетних до його вчинення, а також безпосереднього збереження речових доказів, є підстави для накладення арешту на нього, так як повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню. Колегія суддів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, зміст доданих до клопотання матеріалів, приходить до висновку про вмотивованість доводів прокурора та обгрунтованість судового рішення. Підстав для його скасування за апеляційними доводами не вбачається. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, і у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, де вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстави передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Як вбачається з листа заступника начальника ГВ БКОЗ (а.с.9) встановлено підпільну мережу салонів надання послуг інтимного характеру, серед яких також є адреса: АДРЕСА_1 . Враховуючи зміст клопотання прокурора щодо виявлених речей та предметів за вказаною адресою. Існують достатні підстави вважати, що мало місце вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, а виявлене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може містити інформацію, сліди чи підтверджувати інші факти та обставини, що встановлюються під час кримінального провадження. Посилання представника власника майна на недотримання прокурором вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України в даному випадку є безпідставними, оскільки вилучене майно за своєю природою не потребує документів, які підтверджують право власності на це майно, разом з тим клопотання містить посилання на конкретні факти і докази, що свідчать про використування цього майна у злочинній діяльності.
Щодо доводів апелянта ОСОБА_11 про порушення строку звернення із клопотання про арешт майна, слід зазначити, що обшук було проведено в період часу з 21.35 години 19.03.2020 року до 00.35 години 20.03.2020 року. Вперше клопотання про арешт майна, направлене 20.03.2020 року, надійшло до суду 25.03.2020 року. Однак ухвалою слідчого судді від 26.03.2020 року клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії судового рішення. Копія ухвали слідчого судді була отримана прокурором 27.03.2020 року та 30.03.2020 року до суду надійшло нове клопотання про арешт майна, яке прийнято слідчим суддею розгляду. За викладених обставин підстави вважати, що прокурором пропущений строк подачі клопотання, відсутні, як і не встановлено підстав для скасування ухвали слідчого, з огляду на наведені вище обставини.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 квітня 2020 року, якою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12018220500001757 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 302 КК України, та накладено арешт на майно залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді