Справа № 396/88/20
Провадження № 2/396/154/20
Іменем України
14.05.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Русіна Алла Анатоліївна
за участю секретаря судового засідання - Стеценко А.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представник третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/88/20 за позовом Органу опіки і піклування Новоукраїнської районної державної адміністрації, який дії в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, Новомиколаївська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка являлася матір"ю однієї повнолітньої та чотирьох неповнолітніх дітей. Відносно трьох малолітніх дітей ОСОБА_7 Рішенням Новоукраїнської райдержадміністрації встановлено статус дітей - сиріт та дітей, позбавлених піклування, так, як батько: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров"я не може виконувати батьківські обов"язки відповідно до довідки ЛЛК.. Найменша донька померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 має батька ОСОБА_2 , який після смерті ОСОБА_5 , доньку на виховання до себе не забрав. ОСОБА_4 перебуває на вихованні в родині старшої сестри, разом із старшими братами та сестрами, де її виховують та утримують. Відповідач забирати доньку не має бажання та можливості, такя як свого власного житла не має, постійного місця роботи не має, проживає за рахунок тимчасових заробітків. Відповідач своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини не виконує та не здійснює жодних дій спрямованих на його виконання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, матеріальної допомоги не надає, фактично самоусунувся від виховання доньки. Враховуючи вищевикладене представник позивача просить позбавити відповідача батьківських прав.
Представник позивача ОСОБА_1 в підготовчому судовому засідані позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 підтримала та просила їх задовольнити, щодо решти позовних вимог подала заяву про залишення їх без розгляду.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що дійсно є батьком малолітньої ОСОБА_4 , проте щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки не заперечує, так як власного житла не має, постійного місця роботи також не має , проживає за рахунок тимчасових заробітків. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Представник третьої особи Биченко В .С. підтримав представника позивача та не заперечує щодо позбавлення батьківських прапв ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Биченко В.С. та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та характеристики від 21.10.2019 року виданої Новомиколаївською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає один, зарекомендував себе з пасивної сторони, не працює. Участь у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_4 не приймає, не піклується про її здоров"я, фізичний та моральний розвиток (а.с.8,9).
Як зазначила в позові представник позивача після смерті ОСОБА_5 відповідач доньку ОСОБА_4 на виховання до себе не забрав, на даний час остання перебуває в родині старшої сестри де її виховують та утримують.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 долею доньки, дійсно не цікавиться, останнім часом із матір"ю доньки не проживав, участі у її вихованні не брав. ОСОБА_2 повідомив орган опіки та піклування, що діючи в інтересах доньки не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав (а.с. 10).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 03.12.2019 року № 01-25/81/1, який був наданий представником позивача, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 Новоукраїнська районна державна адміністрація вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СКУкраїни, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В матеріалах справи, як доказ винної поведінки відповідача по відношенню до малолітньої доньки, який проявився в небажанні відповідача виконувати свій батьківський обов"язок щодо утримання та виховання доньки ОСОБА_13 , свідчить власноруч написана заява засвідчена Новомиколаївською сільською радою Новоукраїнського району про відмову ним від утримання та виховання ОСОБА_4 (а.с10).
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
В своїй постанові у справі №214/1048/15-ц від 03.05.2018 року ВС звернув увагу на те, що у статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Також суд касаційної інстанції роз'яснив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить і вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує та взагалі відмовився від виконання батьківських обов'язків по відношенню до доньки ОСОБА_13 , не цікавиться її долею протягом останнього часу, участі у її вихованні та розвитку не приймає, матеріально дитині не допомагає, тобто жодного контакту з дитиною не підтримує.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вкзав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з донькою не робив, а навпаки подав заяву про надання добровільної згоди на позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_13 , тобто відповідач не тільки ухиляється від виконання ним своїх батьківських обов'язків, а свідомо не небажає їх виконувати, тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).
Також практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Зважаючи на те, що батько не цікавиться життям дитини, не приймає участі в її вихованні та утриманні, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, а також враховуючи що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та в його діях вбачається винна поведінка відносно доньки, яка проявилась в письмовій заяві завіреній Новомиколаївською сільською радою про позбавлення його батьківських прав, тобто він свідомо відмовився приймати участь в житті своєї дитини.
Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та його небажання виховувати доньку, а тому позовні вимоги є обгрунтованими, законними та відповідача належить позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки.
Керуючись ст. 141, 150, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в дохід держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» визначений цим судовим рішенням процесуальний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Повний текст рішення складено 20.05.2020 року.
Головуючий: А. А. Русіна