Справа №: 398/3802/19
провадження №: 2/398/306/20
Іменем України
"13" травня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В. з участю секретаря судового засідання Борозни Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Олександрії справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 7300,55 грн., 3% річних в сумі 491,04 грн., та індекс інфляції в сумі 1606,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання №080793 року від 27.01.2006 року. До укладеного договору діяв усний договір, про що свідчить відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Боржник не виконує належним чином покладені на нього обов'язки по сплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 01.01.2019 року має заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 7300,55 грн., 3 % річних в розмірі 491,04 грн., індекс інфляції в розмірі 1606,32 грн., а всього 9397,91 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, 3% річних, індекс інфляції та понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача- адвокат Ковальов А.І. у судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити без його участі та участі відповідача.
Дослідивши позовної заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, один з видів діяльності якого - послуги теплопостачання.
Відповідач ОСОБА_1 була власником та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 у період виникнення заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.05.2020 року власником зазначеної квартири значиться ОСОБА_2 з 26.07.2019 року, підстава переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - договір купівлі-продажу.
27 січня 2006 року ОСОБА_1 уклала з КП “Теплокомуненерго” договір про постачання теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки КП “Житлогосп” № 459 від 15.08.2019 року, власником квартири АДРЕСА_1 зазначене ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору купівлі продажу 26.07.2019 рок ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 , придбала кв. АДРЕСА_1 .
Також відповідно до довідки управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 13.11.2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . До цього часу, тобто у період нарахування заборгованості ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Це підтверджується доводами позовної заяви та не оспорюється відповідачем.
Відповідно до ст.1 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З огляду на вищезазначене, відповідач у період нарахування заборгованості був споживачем послуг, які надаються КП “Теплокомуненерго”. Внаслідок несплати ОСОБА_1 за отриману теплову енергію станом на 1 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 9397,91 грн. Це підтверджується наданим позивачем розрахунком. Заперечень щодо правильності розрахунку від відповідача не надійшло.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості її розмір станом на жовтень 2019 року становить 9397,91 грн, яка складається з 7300,55 грн - сума заборгованості за надані послуги, 491,04 грн - 3% річних, 1606,32 грн - заборгованість за індексом інфляції. Суд розглядає справу лише у межах позовних вимог.
До спірних правовідносин застосовуються такі норми права.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таке тлумачення закону відповідає правовим висновкам, викладеноним у постанові ВСУ від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 17, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2005 р. №630, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, відповідно до нормативів (норм) споживання або за показаннями засобів обліку (будинкових або квартирних лічильників). Плата за послуги має вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо договором не встановлено інший строк.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми , якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки, жодна із сторін не звернулась до суду з відповідною заявою - позовна давність судом при вирішення зазначеного спору не застосовується.
З урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 на період виникнення спірних правовідносин між ним та позивачем була зареєстрована зазначеній вище квартирі та була її власником, однак не сплачувала за фактично отриману теплову енергію, керуючись зазначеними нормами права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору.
Керуючись ст. 258, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго», місцезнаходження Кіровоградська обл., місто Олександрія, вул. Перспективна, будинок 32-А, код ЄДРПОУ 00185330, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 9397 грн. 91 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1936,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений і підписаний суддею у нарадчій кімнаті 13 травня 2020 року.
Суддя В.В. Орловський