Номер провадження: 33/813/595/20
Номер справи місцевого суду: 492/407/20
Головуючий у першій інстанції Черевата В.І.
Доповідач Заїкін А. П.
13.05.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 492/407/20
Номер провадження: 33/813/595/20
Одеській апеляційний суд у складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- за участі секретаря судового засідання - Бикової К.А.,
особи, які прийняли участь у судовому засіданні:
- особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
- захисник - адвокат Афанасьєв Анатолій Олександрович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 30 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 44-3 КУпАП,
встановив:
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 44 - 3 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Відповідно до змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, 26 березня 2020 року, о 13 годині 00 хвилин, за адресою: вул. Карла Маркса, 58 - А у м. Арцизі Одеської області, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою магазину «Універсальний» - будівельні матеріали, не припинив роботу закладу та здійснював прийом та продаж товарів покупцям, чим порушив вимоги п. п. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44 - 3 КУпАП (а. с. 26 - 27 зворотна сторона).
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить вищезазначену постанову суду першої інстанції скасувати. Провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт не скоїв адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП. ОСОБА_1 вказує на відсутність в матеріалах справи належних, достатніх доказів на підтвердження його винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Афанасьєв А.О. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП, суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 199256 від 26 березня 2020 року, копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , рішенням Арцизької міської ради «Про запобігання поширенню на території м. Арцииз гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS- CoV-2 від 18 березня 2020 року № 1794 - VІІ, згідно якого з 00:00 19 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року заборонено на території м. Арциз, роботу суб'єктів господарювання та громадських організацій, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів торговельного і побутового обслуговування населення (у тому числі промислових ринків та магазинів), випискою ЄО-1120 від 26.03.2020 року, рапортами співробітників Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», згідно яких назва постанови викладена в редакції:
«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2»;
п.2.3 постанови викладено в наступній редакції : заборонити з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Законом України № 530-1Х від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44 - 3, наступного змісту: «стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Таким чином, адміністративна відповідальність за ст. 44 - 3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
За приписами ст. 44 - 3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 199256 від 26 березня 2020 року: « ОСОБА_1 , будучи посадовою особою магазину, не припинив роботу закладу, та здійснював прийом та продаж товарів покупцям, чим порушив вимоги підпункту 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211».
Отже з вищенаведеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вищевказаний протокол складено відносно ОСОБА_1 , як посадової особи магазину.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є посадовою особою, зокрема у розумінні приписів ст. 44 - 3 КУпАП. Матеріали справи зокрема не містять відомостей з податкової інспекції та пенсійного фонду з метою перевірки займаної посади ОСОБА_1 та нарахування йому заробітної плати, як особі працевлаштованій у магазині та сплати ним податків у державу, інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є посадовою особою.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Апеляційний суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальній, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, неправильно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з вищезазначеного, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП, згідно яких судом першої інстанції його притягнуто останнього до адміністративної відповідальності, не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, адміністративне провадження слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 247, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Арцизького районного суду Одеської області від 30 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, в частині накладення стягнення - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін