Дата документу 20.05.2020 Справа № 553/1592/19
Провадження №2/554/447/2020
20 травня 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі головуючого - судді Гольник Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксюк І.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Октябрського районного суду м.Полтави заяву про відвід представника відповідача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення орендної плати,-
В провадженні судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення орендної плати.
14.05.2020 року через канцелярію суду електронною поштою подано заяву про відвід судді Гольник Л.В., у якій представник відповідача адвокат Полтавцева А.С. зазначає як на підставу для відводу судді те, що судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 05.03.2020 року про приєднання письмових доказів. Адвокат вважає, що судом допущено процесуальні порушення, оскільки нею докази подавалися під час підготовчого судового засідання.
Вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
Вирішуючи питання про відвід судді, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, п. 38).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, п. 58).
Вказані висновки також містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України».
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Представник відповідача ОСОБА_1 вважає, що суд ставиться упереджено до сторони відповідача, оскільки судом було відхилене клопотання представника відповідача про приєднання письмових доказів.
Статтями 36, 37 ЦПК визначено підстави для відводу судді. Проте заявником не наведено обставин для відводу судді, передбачених вказаними статтями ЦПК України, оскільки викладені в заяві про відвід підстави є фактично непогодженням із прийнятим судом рішенням, яким у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено, а саме з причин ненадання саме представником відповідача доказів поважності причин пропуску строку на подання відзиву та наданих ним доказів.
Враховуючи, що представник відповідача ОСОБА_1 у заяві про відвід не зазначає жодної підстави для відводу, передбаченої ст. 36 ЦПК України, а лише посилається на непогодження із процесуальними діями судді, вважаю заяву про відвід необґрунтованою, а тому відповідно до положень ст. 40 ЦПК Ук раїни в разі необґрунтованості заявленого відводу, питання про вирішення заявленого відводу передається іншому судді, визначеному у порядку ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. 40 ЦПК України, суд, -
Вважати заявлений представником відповідача ОСОБА_1 відвід судді Гольник Л.В. необґрунтованим.
Передати заяву про відвід для розгляду іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Гольник