Справа № 520/3943/17
Провадження № 1-кп/947/279/20
20.05.2020 року м.Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 353 ч.1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 187 ч.2, 263 ч.1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 187 ч.2 КК України,-
Обвинуваченому ОСОБА_6 , за клопотанням прокурора обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжений до 07.06.2020 року.
Згідно до ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку прокурора, захисника і обвинуваченого, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 ч.2 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.
Крім того, при вирішенні цього питання також належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення.
А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може скоїти інше кримінальне правопорушення.
В зв'язку з викладеним суд вважає ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, доведеними.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд також враховує, що питання розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Питання чи розумно залишати обвинуваченого під вартою повинно оцінюватися в кожному конкретному випадку у відповідності до його особливостей. Тримання під вартою є виправданим лише у разі наявності чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України).
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, у тому числі даних, які характеризують особу обвинуваченого, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом обвинуваченого.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Враховуючи вказані обставини кримінального провадження, а також обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, і крім того, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
При цьому суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, відповідно до якої ризик втечі або уникнення правосуддя зменшується з часом, про те, зважаючи на викладені обставини, зокрема на наявність вказаних чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи, що такий суспільний інтерес в даному провадженні переважає над особистим інтересом обвинуваченого, суд вважає, що вказана обставина сама по собі не може бути достатньою для зміни відносно обвинуваченого вказаного запобіжного заходу.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, з погрозою застосування насильства, суд вважає, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Щодо процедури розгляду вказаного питання, суд зазначає, що згідно до вимог діючого національного законодавства України, зокрема ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незалежно від наявності клопотань. Тобто, згідно до вказаних вимог КПК України, відсутність відповідного клопотання не позбавляє суд від обов'язку розглянути та вирішити вказане питання.
У зв'язку з чим, суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331 ч.3, 372 КПК України, суд,-
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ДУ «ОСІ» МЮ України до двох місяців, а саме на 60 днів, тобто до 19.07.2020 року.
Ухвала припиняє свою дію 19.07.2020 року та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1