Ухвала
20 травня 2020 року
місто Київ
справа № 552/3400/19
провадження № 61-6056ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Управляння Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21 травня 2019 року № 97 про звільнення у зв'язку з прогулом, поновлення на посаді стрільця команди ВОХОР.
Позов обґрунтовано тим, що з 23 січня 2019 року працював у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця команди ВОХОР. 14 травня 2019 року звертався до сімейного лікаря, мав продовжити лікування та спостереження, проте графік роботи змінено на щоденний, тому продовжити лікування не міг. 15 травня 2019 року позивач попросив надати відпустку без збереження заробітної плати, у задоволенні такої заяви йому відмовлено, тому 16 травня 2019 року розірвав трудовий договір на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України.
23 травня 2019 року позивач отримав трудову книжку та дізнався, що звільнений не 16 травня 2019 року, а 21 травня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, у задоволенні позову.
Суд першої інстанції встановив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2019 року № 157 «Про проведення службового розслідування» призначено проведення розслідування за факту грубого порушення виконання службового завдання вартовим стрільцем команди воєнізованої охорони працівником ЗСУ ОСОБА_1 . На час проведення розслідування стрільця ОСОБА_1 відсторонено від несення вартової служби та встановлено йому 8-ми годинний робочий день.
16 травня 2019 року позивач у робочий час був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Також, ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17, 20 та 21 травня 2019 року.
Оскільки факт відсутності позивача на робочому місці зафіксовано рапортами та доповідними записками начальника команди ВОХОР ОСОБА_2 , який є безпосереднім керівником позивача, такий факт не спростовано у судовому засіданні позивачем, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність позивача на роботі у зазначений період без поважних причин, тобто у зв'язку з прогулом.
За наведених обставин суд першої інстанції визнав безпідставним позов.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, встановив, що заявник не надав докази незаконності його відсторонення від несення вартової служби. Також, врахувавши характер виконуваної позивачем роботи, пов'язаної з несенням вартової служби зі зброєю, та події, які стали причиною службового розслідування, суд апеляційної інстанції визнав таке відсторонення обґрунтованим.
Також, суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника, що ним 16 травня 2019 року подано заяву про звільнення відповідно до частини третьої
статті 38 КЗпП України, оскільки такі доводи не підтверджено доказами.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що встановлення роботодавцем 8-ми годинного робочого дня на час проведення розслідування не є зміною істотних умов праці у розумінні частини третьої статті 32 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про причину відсутності позивача на роботі у зв'язку з проходженням реабілітації після отриманої травми, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки такі доводи не підтверджено доказами.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
26 березня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог.
У травні 2020 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, подано виправлену касаційну скаргу. У виправленій касаційній скарзі заявник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про визнання його звільнення незаконним та поновити на роботі. Справу в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:
- оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- оскаржувані рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 501/318/16-ц (провадження № 61-8696св18), від 19 листопада 2019 року у справі № 310/10016/18-а (провадження № 61-14245св19).
Таким чином, серед підстав касаційного оскарження заявником рішення судів першої та апеляційної інстанцій ним зазначена та підстава, яка згадана у пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Оскільки вимоги ухвали суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
IV. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
До касаційної скарги заявником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено 11 лютого 2020 року, повний текст складено 14 лютого 2020 року, отримано заявником 02 березня 2020 року.
Згідно з частинами першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої наведеної статті строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Відповідно до пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 390 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Ураховуючи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 11 лютого 2020 року, повний текст виготовлено 14 лютого 2020 року, копію зазначеного рішення заявником отримано 02 березня 2020 Року, закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження такого рішення припадає на період дії карантину в Україні.
Верховний Суд відмовляє у поновленні строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, оскільки такий строк продовжено в силу закону, що не потребує ухвалення з цього приводу окремого процесуального рішення цим судом.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 390, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у поновленні ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2020 року.
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/3400/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Управляння Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 червня 2020 року.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко