20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 265/5944/18
провадження № 61-7813 ск 20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області із позовом до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства«Маріупольський морський торговельний порт» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, представниками ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було подано апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року залишено без змін.
08 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували належним чином зміст статті 233 КЗпП України, статей 261, 263 ЦК України, а тому відповідно до статей 409, 412 ЦПК України оскаржувані рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Як зазначено у частині другій статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 лише зазначає про незаконність оскаржуваних судових рішень у зв'язку із порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині неналежної оцінки доказів з урахуванням вимог статті 233 КЗпП України та статтей 261, 263 ЦК України.
Таким чином, всупереч вимогам частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 у касаційній скарзі жодним чином не зазначено підстави (підставу) касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, передбачені у пунктах 1-4 частини другої даної статті ЦПК України.
У пункті 4 частини четвертоїстатті 393 ЦПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 , при поданні касаційної скарги, не виконав вимог процесуального закону щодо обов'язкового наведення у ній підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, передбачених у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, така скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Відповідно до вимог частини шостої статті 393 ЦПК Українипро повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
На підставі викладеного та керуючись статями 185, 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Ігнатенко