Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 215/5494/16
провадження № 61-40547св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради,
третя особа - автогаражний кооператив «Север-4»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в якому після уточнення позовних вимог у січні 2017 року, просила визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 у блоці № НОМЕР_2 в автогаражному кооперативі «Север-4» (далі - АГК «Север-4»), посилаючись на те, що згідно з рішенням виконавчого комітету Тернівської районної ради депутатів трудящих м. Кривого Рогу на ім'я її колишнього чоловіка ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 18 кв. м для індивідуального будівництва гаражу відповідно до експлікації в блоці № НОМЕР_2 гараж № НОМЕР_1 . Після отримання зазначеного рішення позивач самостійно без участі свого колишнього чоловіка власним коштом побудувала гараж площею забудови 3х6 кв. м із оглядовою ямою площею 2х1 кв. м та погребом площею 2х1,5 кв. м. Оскільки колишній чоловік позивача залишив сім'ю, переїхавши в іншу місцевість, її було включено до членів автогаражного кооперативу.
Дії відповідача ОСОБА_1 вважає неправомірними, оскільки вона сплачувала членські внески та повністю внесла свій пай, тому просить визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 в блоці № НОМЕР_2 в автогаражному кооперативі «Север-4».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2017 року позивачці відмолено в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 заявлено безпідставні позовні вимоги, оскільки на день подання позову вона виключена з членів кооперативу, не сплатила у повному обсязі пайові внески, у зв'язку із чим у неї відсутні законні права на вказаний гараж. Крім того, доводи позивача про те, що вона самостійно збудувала гараж суд оцінює критично, оскільки ніяких доказів зазначеного суду не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що автогаражний кооператив «Север-4» не мав права виключати її з кооперативу через несплату членських внесків, оскільки відповідно до пункту 5.37 Статуту АГК «Север-4» рішення про виключення членів Кооперативу або неприйняття у члени кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку у строки, встановлені законодавством. Позивачем ОСОБА_1 рішення про виключення її із членів автогаражного кооперативу «Север-4», у встановленому порядку не оскаржено, тому, як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач не є членом автогаражного кооперативу «Север-4».
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення в якому визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 в блоці № НОМЕР_2 в АГК «Север-4».
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд Дніпропетровської області не врахував, що ОСОБА_1 неправомірно виключили з членів кооперативу та вона не була повідомлена про це належним чином, а тому була позбавлена права оскаржити вказане рішення у судовому порядку. Вважає що гараж побудувала за власні кошти та має право на відшкодування його вартості.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Тернівської районної ради народних депутатів від 05 квітня 1988 року № 101/2 зареєстровано гаражно-будівельний кооператив «Север-4». Цим же рішенням у користування кооперативу виділено земельну ділянку площею 6,8 га в районі вулиці Арсени та затверджено списки членів гаражно-будівельного кооперативу. ОСОБА_1 була членом даного кооперативу, її особа внесена до списку під № НОМЕР_1 у блоці № НОМЕР_2 , про що свідчить додаток до рішення.
З копії витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26 жовтня 2016 року вбачається, що 11 січня 1991 року проведено реєстрацію юридичної особи - автогаражного кооперативу «Север-4» з організаційно-правовою формою: обслуговуючий кооператив.
Рішенням виконавчого комітету Тернівської районної ради депутатів трудящих м. Кривого Рогу на ім'я колишнього чоловіка позивача - ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 18 кв. м для індивідуального будівництва гаражу відповідно до експлікації в блоці № НОМЕР_2 гараж № НОМЕР_1 .
Позивачу надана розрахункова книжка власника гаражу № НОМЕР_1 у блоці № НОМЕР_2 товариства «Север-4».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Статтею 15 Закону України «Про власність», яка регулювала порядок набуття права власності на майно в будинках житлово-будівельних кооперативів, було визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Крім того, згідно зі статтею 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (стаття 15 Закону України «Про власність», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на даний час є членом автогаражного кооперативу та повністю сплатила свій пай.
Позивачу під підпис повідомлено претензією про порушення правил внутрішнього розпорядку в АГК «Север-4» та існування заборгованості по членським внескам у сумі 877 грн за період із 1991 року по 2015 року.
Протоколом зборів членів правління АГК «Север-4» від 29 травня 2016 року № 12 вирішено виключити із членів кооперативу ОСОБА_1 та позбавити її права користування гаражем № НОМЕР_1 у блоці № НОМЕР_2 у АГК «Север-4», про що повідомити її належним чином (а. с. 62).
Зазначений протокол поштою надіслано позивачу та нею отримано, про що свідчить повідомлення про вручення (а.с. 63). Інших доказів на спростування цього позивачкою надано не було.
А тому доводи ОСОБА_1 про те, що вона була позбавлена можливості звернутись до суду з позовними вимогами щодо незаконного виключення її з кооперативу є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про вибраний позивачкою невірний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки остання не заявляла позовні вимоги про повернення їй вартості гаражу.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи, які є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цими судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов