Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 301/1478/13-ц
провадження № 61-38410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , управління Держгеокадастру
в Іршавському районі Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх вимоги
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , управління Держгеокадастру в Іршавському районі, Закарпатської області, в якому просила: визнати незаконним і скасувати рішення № 01-02/47 від 29 листопада 2012 року 10 сесії шостого скликання Греблянської сільської ради Іршавського району «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка належить на праві приватної власності мешканці села ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»; зобов'язати управління Держземагентства в Іршавському районі Закарпатської областівчинити дії щодо виключення відомостей із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка знаходиться в селі Гребля Іршавського району Закарпатської області, кадастровий номер 2121982400:03:001:0002; зобов'язати управління Держземагентства в Іршавському районі Закарпатської областіскасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121982400:03:001:0002; зобов'язати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить на їй праві приватної власності (державний акт на право власності на землю
серія ЗК № 005-14027 від 16 жовтня 1997 року); зобов'язати ОСОБА_2
не чинити їй перешкоди в користуванні земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 і належить їй на праві приватної власності (державний акт на право власності на землю серія ЗК № 005-14027 від 16 жовтня 1997 року).
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом
в якому просила: зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у відновленні меж між земельними ділянками сторін, які розташовані в АДРЕСА_2 ; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити належну позивачу за зустрічним позовом земельну ділянку, викопати три виноградні кущі, демонтувати фундамент із огорожею, забрати будку для пса, демонтувати бруківку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції по суті спору
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2015 року первісний позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення № 01-02/47 від 29 листопада 2012 року 10 сесії шостого скликання Греблянської сільської ради Іршавського району «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки
в натурі, яка належить мешканці села Гребля ОСОБА_2 , для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»; зобов'язано управління Держземагентства в Іршавському районі вчинити
дії щодо виключення відомостей із Державного земельного кадастру
про земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121982400:03:001:0002; зобов'язано управління Держземагентства в Іршавському районі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121982400:03:001:0002; зобов'язано ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту нею частину земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на землю серія ЗК
№ 005-14027 від 16 жовтня 1997 року); зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельної ділянки, яка знаходиться
в АДРЕСА_1 і належить
їй на праві приватної власності (державний акт на право власності на землю серія ЗК № 005-14027 від 16 жовтня 1997 року). У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Іршавського районного суду від 24 лютого 2015 року скасовано. У задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Усунуто
ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною до будинку
АДРЕСА_1 земельною ділянкою у частині, прилеглій
до домоволодіння № АДРЕСА_1 , по лінії, визначеній технічною документацією із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленою ОСОБА_2 у листопаді 2012 року, починаючи з боку дороги від точки № 1 і до стіни літньої кухні, належної до домоволодіння АДРЕСА_3 , зобов'язавши ОСОБА_1 демонтувати розташований у цій частині земельної ділянки фундамент із огорожею, демонтувати до зазначеної лінії встановлену на земельній ділянці бруківку, звільнити ділянку від двох кущів винограду
та перенести будку для пса за визначену вказаною лінією межу на земельну ділянку, належну до домоволодіння АДРЕСА_3 . У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду Закарпатської області заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області віл 21 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Просила скасувати це рішення і прийняти постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 24 лютого 2015 року відхилити.
На обґрунтування заяви вказала, що огорожа з плаского шиферу з бетонним фундаментом (цоколем) довжиною близько 6,22 м, яка знаходиться у передній частині між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з боку вулиці, позначена № 3-4 в інвентаризаційній справі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка згідно з висновком повторної судової інженерно-технічної експертизи від 15 вересня 2016 року № 3486 є фактичною межею між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до реального землекористування, тобто твердим межовим знаком, у 1989 році уже була збудована, тобто існувала до формування земельних ділянок сторін. Указану обставину заявник вважала істотною для правильного вирішення цивільної справи, що не була встановлена судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року
за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставина, на яку посилається заявник як на нововиявлену, існувала на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції від 21 грудня 2016 року та не могла не бути відомою заявнику, оскільки сама ж ОСОБА_1 посилалась на неї у своєму запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ця обставина була предметом розгляду судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 проситьскасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції
не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам. На думку ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, про які вона вказувала у заяві. Вважає, що вказані нею у заяві про перегляд судового рішення обставини є нововиявленими і істотними для цивільної справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність й обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року.
16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 301/1478/13-ц розподілено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У заяві про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 посилалась на те, що огорожа з плаского шиферу з бетонним фундаментом (цоколем) довжиною близько 6, 22 м, яка знаходиться у передній частині між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є фактичною межею між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто твердим межовим знаком, і в 1989 року уже була збудована, тобто існувала до формування земельних ділянок сторін.
Зазначила, що ця обставина не була встановлена судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення від 21 грудня 2016 року, оскільки після ухвалення судового рішення листом комунального підприємства «Іршавське бюро технічної інвентаризації» № 470 від 26 грудня 2017 року було підтверджено, що спірна огорожа була збудована до 1989 року, тобто задовго до формування земельної ділянки ОСОБА_2 (1997 рік). При формуванні земельної ділянки ОСОБА_2 спірна огорожа виступала в якості твердого межового знаку, який визначав межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 ОСОБА_1 вважала, що за таких обставин спірна огорожа не може знаходитися на земельній ділянці ОСОБА_2 , а відтак земельна ділянка ОСОБА_1 в цій частині не може накладатися на земельну ділянку ОСОБА_2 , як це встановив суд апеляційної інстанції, оскільки на момент зведення спірної огорожі земельна ділянка ОСОБА_2 ще не була сформована.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
(тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг
на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі.
У відповідності до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення за нововиявленими обставинами, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ при розгляді справи і що цей доказ є вирішальним.
Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами. Такі обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у письмовому запереченні
на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2015 року ОСОБА_1 зазначила про спірну огорожу з шиферу, яка являється твердим межовим знаком, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що вказана огорожа не може знаходитися на земельній ділянці ОСОБА_2 , оскільки знаходиться там із кінця 1980 року, тобто до визначення меж земельних ділянок сторін.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року, за результатами оцінки поданих учасниками справи доказів встановлено, що бетонний фундамент із огорожею з плаского шиферу, два кущі винограду, мощення з бруківки, влаштоване у передній частині двору (від дороги) двору будинковолодіння АДРЕСА_3 до будівлі літньої кухні, та будка пса знаходяться
на частині земельної ділянки, яка у плані входить до площі накладання ділянки АДРЕСА_3
на ділянку АДРЕСА_1 , тобто, знаходяться в межах земельної ділянки, право власності на яку оформлене за ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими, оскільки ці обставини існували на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (21 грудня 2016 року) та не могли не бути відомими заявнику, оскільки сама ж ОСОБА_1 посилалась на них у своєму запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , отже ці обставини були предметом розгляду та оцінки суду апеляційної інстанції при розгляді справи по суті.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що обставини, на які заявник послалась у заяві про перегляд судового рішення, не є нововиявленими. Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року є обґрунтованим.
У відповідності до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням наведеного, підстави для скасування оскарженого судового рішеннявідсутні.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович