Справа № 428/933/20
Провадження № 2/428/1336/2020
05 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі
головуючого судді Шубочкіної Т.В.,
при секретарі судового засідання Погребної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» звернулося із позовною заявою, в якій зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 . Дане приміщення 16.01.2007 року рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 134 було виведено з житлового фонду і був прийнятий в експлуатацію магазин. 16.01.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 , яке фізичною особою - підприємцем, був укладений договір постачання теплової енергії в гарячій воді, якій діяв до 16.01.2008 року. Даний договір вважався пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
17.09.2012 року від ОСОБА_1 на адресу позивача надійшла заява про розірвання договору у зв'язку з припиненням господарської діяльності, але на підставі відсутності документів, які б підтверджували припинення ним підприємницької діяльності, позивач відмовив у розірванні договору.
Позивач неодноразово звертався до відповідачів укласти типовий договір про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, але відповідачі ухилися від його укладання, а в 2015 році взгалі повідомили про відсутність системи опалення, яка поєднана з ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», у зв'язку із встановленням індивідуальної системи опалення.
Так як між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, просять стягнути з відповідачів борг за спожити послуги теплопостачання з жовтня 2013 року до квітня 2019 року у розмірі 59876,85 гривень, три проценти річних - 5664,80 гривень, інфляційні витрати - 27540,55 гривень, а всього 93082,20 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив та в судовому засіданні пояснив, що дійсно в 2007 році між ним, як фізичною особою-підприємцем, і ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» було укладено договір на послуги централізованого опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві спільної приватної власності йому та ОСОБА_2 Із ОСОБА_3 взагалі ніяких договорів не укладалося. В 2012 році його як ФОП було припинено, про що він повідомив позивача у письмовому вигляді, і з того моменту він є лише власником Ѕ частини зазначеного приміщення, а ОСОБА_2 є власницею іншої Ѕ частини приміщення. Належних пропозицій укласти договір про надання послуг опалення та гарячої води він та ОСОБА_2 не отримували. В 2012 році в приміщенні було встановлено електричну систему опалення, а система центрального опалення була демонтована. Контролери приходять, знімають показання лічильника Гарячої води, які не змінюються, але підтверджувати факт відсутності системи опалення відмовляються.
ОСОБА_2 підтримала пояснення першого відповідача. Відповідачі просили відмовити у задоволенні позову, а у разі його задоволення застосувати позовну давність.
Вислухавши відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінівши в сукупності всі докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Згідно договору дарування квартири від 24.12.2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської Ради від 16.01.2007 року за № 134 зазначену квартиру виведено з житлового фонду у зв'язку із реконструкцією в магазин промислових товарів.
16.01.2007 року між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір за № 183 про постачання теплової енергії в гарячій воді за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно п.10 даного Договору термін його дії визнгачає 1 рік, тобто до 16.01.2008 року, і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулювалися Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає, що правовідносини між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та ФОП ОСОБА_1 за договором № 183 від 16.01.2007 року були припинені в 2012 році згідно реєстрації припинення підприємницької діяльності останнього, про що 17.09.2012 року (вхі.1246) було сповіщено відповідачем ОСОБА_1 , а нові правовідносини із фізичною особою ОСОБА_1 не виникли, так як новий договір не було укладено.
26.01.2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було видано судовий наказ за заявою ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг з центрального теплопостачання та підігрів води у приміщенні магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 , який скасований ухвалою цього ж суду від 15.02.2016 року.
05.08.2019 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області у видачі судового наказу за заявою ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягненння заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 10.10.2015 року по 10.04.2019 року відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд приймає до уваги, що відповідачами встановлено автономне опалення і споживання теплової енергії не здійснюється, що підтверджується актом від 15.10.2012 року про здійснення опалення приміщення АДРЕСА_2 здійснюється електричними нагрівачами. Всі вентилі відводів від стояків опломбовані пломбами.
18.10.2012 року ОСОБА_1 направив до ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» повідомлення про відмову від послуг теплопостачання у зв'язку із встановленням в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , автономного опалення і просив не нараховувати йому оплату за послуги з 15.10.2012 року. Даний лист був отриманий 22.10.2012 року представником Сєвєродонецької ТЕЦ Мартиненко. Аналогічну заяву він направив і в 2015 році. Тобто, відповідач скористався своїм правом наміру припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, провів відключення квартири від відповідних мереж, подав позивачу відповідну заяву, у зв'язку з чим вимоги позивача суд вважає необгрунтованими.
Крім того, актами контролерів від 17.02.2014 року, 20.02.2017 року та 03.03.2020 року визначено показання водоміру гарячої води в зазначеному вище приміщенні в розмірі 19 м3, які за весь час є незмінними.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити за необгрунтованістю.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. В. Шубочкіна