ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7145/19
провадження № 2/753/594/20
"19" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Заставенко М.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Долі М.А.,
представника позивача - Пипченко Б.Ю. , ,
представника відповідачів - ОСОБА_2 ,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі по тексту - ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця», позивач) звернулося в Дарницький районний суд м. Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 151 183,82 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 18.02.1997 між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі по тексту - ЗАТ «ФФ «Дарниця»), правонаступником якого із 06.06.2012 є ПрАТ «ФФ «Дарниця», та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири продаж здійснено за 31 839 грн., що на момент здійснення операції складає 16 820,00 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, і відповідає офіційному курсу гривні до долара США. Отже під умовними одиницями в даному договору сторони мали на увазі саме долар США. Постановою Верховного Суду України від 30.05.2012 у справі № 6-29 цс між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими, прийнятою в порядку перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, в повністю аналогічних договорах купівлі-продажу квартир у будинку АДРЕСА_1 визнано дійсним п. 4 договору та встановлено допустимість використання при вирахуванні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти за умови, що платежі будуть здійснюватися у гривні. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 11.07.2012 у цій же справі встановлено, що належним виконанням зобов'язань за договорами купівлі-продажу квартир у будинку АДРЕСА_1 є внесення покупцями грошових коштів у національній валюті України в сумі, що на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартир в умовних одиницях. Таким чином відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню у даній справі обставини, пов'язані з тлумаченням п. 4 договору та визначення терміну «умовна одиниця». Отже належним виконанням зобов'язань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є сплата ними такої суми в гривнях, яка розраховується за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на день подання позову. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» посилається на те, що незважаючи на минування кінцевого строку виконання зобов'язання по сплаті вартості квартири та всупереч законодавству і судовій практиці відповідачі повністю не виконали зобов'язань з оплати вартості квартири, і їх заборгованість складає 9327 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 139 531,92 грн. Як боржники, які прострочили виконання грошового зобов'язання, відповідачі відповідно до положень ст. 625 ЦК України повинні також сплатити три проценти річних від простроченої суми за період з 18.02.2012 по 30.11.2014 в сумі 778,87 доларів США, що становить 11 651,90 грн..
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. від 12.01.2015 відкрито провадження за даним позовом та призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що відповідачі сплатили кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим Національним банком України на день платежу, просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь 232708 грн. за укладеним договором та три проценти річних - 20 790,84 грн., а всього 253 499,49 грн., а також понесені судові витрати.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2015 позовні вимоги ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу задоволені.
Рішенням Апеляційногосуду м. Києва від 29.08.2017 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_2 задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2015 скасоване та ухвалене нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Постановою Верховного суду від 06.03.2019 заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2015 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.08.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 року, справу передано для розгляду судді Заставенко М.О.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 13.05.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
19.06.2019 року представник ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця» подав до суду додаткові пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачами умов договору купівлі-продажу квартири та додаткової угоди, укладеної в той же день, що і договір, якою визначено розмір щомісячної виплати за договором купівлі-продажу квартири, а отже законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення боргу за вказаним договором. Крім того, зазначив про те, що 29.01.1997 відбулось спільне засідання Правління та Ради уповноважених представників трудового колективу позивача щодо вирішення питання продажу квартир співробітникам. За результатами засідання було прийнято рішення щодо продажу квартири № 79 , а ціна мала складати «16 812 умовних одиниць з розстрочкою залишку вартості квартири на протязі 15 років», тому позивач розраховував отримати від відповідачів саме 16 812 доларів США, а не еквівалент цієї суми в гривнях за курсом на дату укладення договору. Також позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на рішення Верховного суду у аналогічних справах, де участь також приймало ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця».
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог посилаючись на те, що у договорі купівлі-продажу квартири від 18.02.1997, який був укладений між ЗАТ «ФФ Дарниця» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відсутні посилання на визначення обов'язку по оплаті вартості квартири в залежності від курсу будь якої іноземної валюти. Також, в договорі відсутній будь - який графік платежів, які повинні були виконувати відповідачі в залежності від курсу іноземної валюти і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно курсу НБУ до іноземної валюти. При з'ясуванні порядку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, слід зробити висновок, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, з урахуванням умовних одиниць за курсом Національного банку України, саме на день укладання договору купівлі-продажу. За умовами договору продаж квартири здійснено за 31 839 грн. При цьому умовами договору не передбачено визначення суми заборгованості за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Крім того потрібно зазначити, що грошової одиниці під назвою «умовна одиниця» в світі не існує та її використання на території України не передбачено, що підтверджується листами Національного банку України від 12.03.1999 та 04.02.2013. Таким чином вважає позов безпідставним.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові пояснення сторін та письмові докази, вважає встановленими наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
18.02.1997 між ЗАТ «ФФ «Дарниця», з одного боку, та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з іншого боку було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 3у1021 . У пункті 4 договору зазначено (дослівно): «Продаж здійснено за тридцять одну тисячу вісімсот тридцять дев'ять гривень, що на момент здійснення операції складає шістнадцять тисяч вісімсот дванадцять умовних одиниць за курсом Національного Банку України на день укладення даного договору». Відповідно до п. 5 договору покупці виплачують продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту його укладання. До виплати покупцями продавцю повної вартості квартири на неї накладається заборона на відчуження. Після повного виконання покупцями зобов'язань по оплаті вартості квартири продавець письмово повідомляє про це нотаріальній конторі (т.1 а.с. 7 - 8).
Таким чином сторони вказаного договору дійшли згоди стосовно усіх суттєвих його умов, зокрема щодо ціни квартири, та порядку розрахунку за придбану квартиру.
За формою та змістом укладений між сторонами договір купівлі-продажу відповідає вимогам чинного на той час ЦК Української РСР (1963 р.), зокрема ст. ст. 227, 228 цього Кодексу.
06.06.2012 відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ «ФФ «Дарниця» змінило власне найменування на ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця».
Також 18.02.1997 між ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підписано додаткову угоду про порядок здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири № 79 від 18.02.1997, якою встановлено розмір щомісячної виплати виходячи з еквіваленту 79 ум.од. в національній валюті України за курсом Національного Банку України на момент виплати (т. 2 а. с. 85).
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» тлумачить пункт 4 договору купівлі-продажу як визначення розміру зобов'язань за вказаним договором в умовних одиницях, тобто доларах США, і вважає, що це є підставою для визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом долара США до гривні на день платежу.
Однак таку позицію позивача суд вважає хибною з огляду на наступне.
За приписами ст. 169 ЦК УРСР, чинної на час укладання сторонами спірних правовідносин договору, грошові зобов'язання повинні бути виражені й підлягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускаються лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, якою врегульовано дія актів цивільного законодавства у часі, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Ч. 1 ст. 533 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Проте ЦК України, який містить зазначену норму, набрав чинності з 1 січня 2004 р., а правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з укладення договору купівлі-продажу, регулювалися ЦК Української РСР та Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Норма, яка б передбачала, що зазначення у договорі грошового еквівалента в іноземній валюті є підставою для сплати суми у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, у зазначених актах цивільного законодавства відсутня.
З огляду на вказане та враховуючи, що в договорі купівлі-продажу квартири від 18.02.1997 його сторони чітко визначили його істотну умову - ціну, яка становить 31 839 грн., і жодним чином не передбачили, що вказана ціна визначається за офіційним курсом іноземної валюти, немає жодних підстав вважати, що покупці повинні сплатити вартість квартири виходячи з курсу долару США до гривні України на день платежу.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що договір не містить посилання на визначення обов'язку по оплаті вартості квартири в залежності від курсу будь якої іноземної валюти. Також, в договорі відсутній будь - який графік платежів, який повинні були виконувати відповідачі в залежності від курсу іноземної валюти і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно курсу НБУ до іноземної валюти.
Відповідно до частини першої ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України. У частинах третій та четвертій ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Тобто, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 ЦК України.
Аналіз змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила встановленні ст.213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated ), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).(Постанова Верхового Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц)
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
При з'ясуванні порядку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, слід зробити висновок, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, з урахуванням умовних одиниць за курсом Національного банку України, саме на день укладання договору купівлі-продажу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України. Зокрема, у постановах від 21.12.2016 у справі № 6-2134цс15, від 08.02.2017 у справі № 6-1905цс16 вказано, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення.
За умовами договору продаж квартири здійснено за 31 839 грн. При цьому в договорі купівлі-продажу квартири сторонами не було погоджено, що у разі зміни курсу валют, покупці зобов'язані будуть вносити кошти з урахуванням перерахунку, який буде проводитись з урахуванням зміненого, (зокрема збільшеного) курсу валют, а тому суд дійшов висновку про те, що еквівалент вартості квартири має визначатися на день укладення договору, а не на дату платежу. При цьому договором не було передбачено, яка саме іноземна валюта, щодо якої Національний банк України встановлює курс, обирається сторонами.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на умови додаткової угоди як на належний доказ по справі, оскільки Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 12.08.2010,зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угод недійсними задоволені, визнано недійсною частину пункту 4 у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ЗАТ «ФФ Дарниця» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідчений 18.02.1997 державним нотаріусом сьомої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С., та зареєстрований в реєстрі за № 3у-102, а саме: «що на момент здійснення операції складає шістнадцять тисяч вісімсот дванадцять умовних одиниць за курсом Національного Банку України на день укладення даного договору» та визнано недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що була укладена між ЗАТ «ФФ Дарниця» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 18.02.1997 (т.2 а.с. 39 - 53).
В той же час, не погоджуючись із прийнятими рішеннями ЗАТ «ФФ «Дарниця» подало на них касаційну скаргу. Ухвалою судді Верховного Суду України від 13.09.2010 у відкритті касаційного провадження відмовлено. У жовтні 2010 ЗАТ «ФФ «Дарниця» звернулась до Верховного Суду України із скаргою про перегляд ухвали судді Верховного Суду України від 13.09.2010 у зв'язку з винятковими обставинами (т.1 а.с. 9). Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.05.2012 ухвалу судді Верховного Суду України від 13.09.2010 щодо відмови у відкритті касаційного провадження в частині вирішення зустрічних позовних вимог в тому числі і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсною в частині визнання недійсною частини пункту 4 у договорах купівлі-продажу квартир скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. (т.1, а.с. 9-17)
Таким чином, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.2009 в частині визнання недійсними додаткової угоди до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що була укладена між ЗАТ «ФФ Дарниця» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 18.02.1997 набрало законної сили.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на підтвердження інтересу сторін у визначенні вартості саме в умовних одиницях на спільне засідання Правління та Ради уповноважених представників трудового колективу ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» стосовно вирішення питання про продаж квартир співробітникам, що передувало укладенню договору купівлі-продажу квартири з відповідачами, оскільки оформлене протоколом спільного Правління та Ради уповноважених представників трудового колективу ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» №69 від 29.01.1997 рішення не є правочином в розумінні цивільного закону, участі у цьому засіданні відповідачі не приймали і доказів того, що відповідачі уповноважували певних осіб представляти їх інтереси під час проведення вказаного засідання суду не надано.
Посилання представника позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на постанови Верховного Суду в ряді інших справ, в яких приймало участь ПрАТ "Фармацевтична фірма «Дарниця», не містять жодних обов'язкових для суду висновків, які мають значення для вирішення даної справи.
Виходячи з наведеного судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на виконання умов договору купівлі-продажу квартири за період з серпня 1995 р. по вересень 2011р. сплатили ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» грошові кошти в сумі 31 839 грн., що підтверджується платіжними квитанціями та довідкою ФФ «Дарниця» від 2000 року (т. 1, а.с. 151-158, 159).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки на момент звернення до суду відповідачі сплатити позивачу повну вартість квартири, тому правові підстави для задоволення позову ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст. 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимогПриватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М.О. Заставенко