Єдиний унікальний номер 142/156/20
15 травня 2020 року Номер провадження 3/142/59/20
смт.Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Піщанського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
05 березня 2020 року до Піщанського районного суду Вінницької області Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 363624 від 18 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу, 18 лютого 2020 року, о 22 годині 45 хвилин, в смт. Рудниця, ОСОБА_1 передав керування своїм транспортним засобом особі яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а саме ОСОБА_2 . В протоколі зазначено, що вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9(г) Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, а тому враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 278 КУпАП , орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно п.2.5 ПДР України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена матеріалами справи з наступних підстав.
Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП України у вигляді передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів необхідно встановити наявність такого стану у особи, право керування якій було передано, що повинно бути підтверджено відповідними доказами та відповідними рішенням уповноваженого органу про визнання особо винною.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005 року N14«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суддям надано роз'яснення, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1ст. 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано не було, оскільки посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 (особи, якій було передано керування транспортним засобом) у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Суддя: