Справа № 368/52/20
2/368/222/20
Рішення
Іменем України
"26" березня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
20.01.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
- шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 24 березня 2012 року, актовий запис № 13, - розірвати.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права.
З відповідачкою по справі вони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24.03. 2012 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб.
Від шлюбу мають малолітнього сина, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є вони з відповідачкою, що стверджується копією свідоцтва про народження сина.
Шлюбно-сімейні стосунки між ним та відповідачкою припинені з 2017 року, причиною цьому послужило те, що між ним та відповідачкою на протязі їхнього подружнього життя виникали постійні сварки, непорозуміння на грунті різних поглядів на життя, оскільки у них з нею абсолютно різні характери та погляди на життя, побут.
Постійні сварки та непорозуміння призвели до того, що сім'я їхня розпалася, вони втратили почуття поваги та любові один до одного, і тому шлюбні стосунки вони припинили більше трьох років та проживають окремо за вищевказаними адресами.
Він вважає, що сім'я їхня давно розпалася, миритися ні він, ні відповідачка не бажають і за таких обставин вважає, що шлюб між ними необхідно розірвати.
Відповідачка має іншого чоловіка, з яким проживає постійно за вищевказаною адресою.
Враховуючи такі відносини між ними, він вважає, що примирення між ними не можливе, сім'я їхня давно розпалася і шлюб між ними необхідно розірвати, оскільки примирення та збереження сім'ї в подальшому є неможливим і не доцільним.
Спільно нажитого майна, яке б підлягало поділу між ними, у них немає.
Спору з відповідачкою щодо місця проживання їхнього сина у них немає.
Згідно до ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Згідно ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
20.01.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
17.02.2020 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 05.03.2020 року.
05.03.2020 року справу було знято з розгляду в зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Слухання справи призначено на 10 год. 00 хв. 26.03.2020 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.03.2020 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійцшла письмова заява позивачки, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить не надавати термін на примирення, підримує всі обставини, які викладені в мотивувальній частини її позовної заяви.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 26.03.2020 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, проте, на адресу суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_2 , в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Процесуальні наслідки визнання позову їй зрозумілі.
Просить не надавати термін на примирення.
Спору щодо проживання спільної дитини немає, - вона залишається проживати з нею.
Після розірвання шлюбу змінювати прізвище не бажає.
Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки 225/02 - 31, яка видана 07.02.2020 року Кагарлицькою міською радою Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно, враховуючи місце реєстрації та проживання позивача, враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Кагарлик Київської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової катртки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
24 березня 2012 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_4 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане 24 березня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, зареєстрували шлюб 24 березня 2012 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 24 березня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 13.
Прізвища після реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_1 .
Дружини - ОСОБА_1 .
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_7 , 2012 року народження.
Даний факт підтверджується:
- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 02 жовтня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 02 жовтня 2012 року складено відповідний актовий запис за № 152.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_1 , позивач по справі.
Мати - ОСОБА_2 , - відповідачка по справі;
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не проживають як одна сім'я близько трьох років, - з 2017 року.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, у сторін фактично існують інші сім'ї.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини у сторін немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідчкою по справі.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі майже близько 3 років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам.
Що стосуєтьтся відповідача ОСОБА_2 , - то вона, як вказувалося судом вище, надіслала на адресу суду письмову заяву, в якій просить суд слухати справу без її участі, позов визнає в повному обсязі, просить не надавати термін на примирення, так як категорично заперечує проти цього
Враховуючи категоричну позицію позивача, відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і відповідача.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, різне ставлення до виховання дитини, так і висловлена згода відповідача ОСОБА_2 у виді письмової заяви, яка надійшла на адресу суду поштою на розірвання такого шлюбу, що, на думку суду, є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - близько трьох років відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між строронами, (існування фактично інших сімей), та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - близько трьох років не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві, та в його письмовій заяві, яку він надіслав на адресу суду, так і пряма, визначена воля на припинення шлюбу відповідача ОСОБА_2 , яка має вираз у її письмовій заяві, яку вона надіслала на адресу суду, та яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - близько трьох років, спорів майнового спору між сторонами немає, спору шодо проживання спільної малолітньої дитини не має, - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-празових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати відповідач після розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання відповідача щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності відповідача ОСОБА_2 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення відповідачу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, - « ОСОБА_1 », причому, суд зазначає, що вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише відповідача, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка позивача ОСОБА_1 судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 214 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 , не стягуючи їх з відповідача ОСОБА_2 ;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам відповідача, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи містяться:
- квитанція № 96 від 20 січня 2020 року, яка засвідчує той факт, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, аподаних учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.
Відповідно, як вбачається з матеріалів срави, зокрема, з прохальної частини позовної заяви та письмової заяви позивача ОСОБА_1 про слухання справи без його участі, позивачем не ставиться вимога про стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_2 , а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому суд залишає судові витрати з позивачем ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 24 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Кагарлик Київської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 15 серпня 2006 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_6 , який видано 19 вересня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової катртки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб серії серії НОМЕР_3 , яке видане 24 березня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 13 від 24 березня 2012 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці місто Кагарлик Київської області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_6 , який видано 19 вересня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової катртки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , залишити прізвище, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, - ОСОБА_1 .
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати залишити за позивачем по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Кагарлик Київської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 15 серпня 2006 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не стягуючи їх з відповідачки ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.