18 травня 2020 року Справа № 280/2081/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
26 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-52330-56У.
Ухвалою суду від 31.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
22.04.2020 від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 24.04.2020 вищевказану позовну заяву, після відкриття провадження у справі, залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду.
13.05.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що спірна вимога 04.04.2019 позивачем не отримувалась. Зазначено, що спірну вимогу замість позивача отримав її син - ОСОБА_2 , який приховав від матері отриманні спірної вимога, а у подальшому її знищив, оскільки вважав, що обов'язок сплати єдиного внеску у його матері відпав.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви, з огляду на наступне.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено 10-ти денний строк для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач до суду з питання оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-52330-56У звернулася 23.03.2020 (подання позовної заяви до відділення поштового зв'язку), тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
При цьому, в позовній заяві позивач зазначає, що спірну вимогу не отримувала, а про її існування дізналася виключно після отримання 18.03.2020 виклику державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС ГТУ у Запорізькій області.
Також, до заяви від 13.05.2020 (вх.21879) представником позивача додано нотаріально посвідченні пояснення ОСОБА_2 (сина - ОСОБА_1 ), в яких зазначено, що спірну вимогу отримав він, а від матері він вимогу приховав, оскільки мати засмучувалась від отримання таких вимог. В подальшому зазначену вимогу, відповідно до пояснень, було знищено, оскільки ОСОБА_2 вважав, що необхідність оплати недоїмки відпала.
Разом з тим, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, а позовну заяву такою, що підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція №449).
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що спірна вимога контролюючим органом була направлена на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.44).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7231204745037, спірна вимога вручена 04.04.2019 особисто « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.44).
При цьому, суд відхиляє посилання на те, що позивачем зазначена вимога не отримувалась, а начебто була отримана сином ОСОБА_1 , який приховав вимогу від позивачки та знищив її, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Також, правова позиція щодо вручення рекомендованого поштового відправлення висловлена в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року по справі №520/3945/19.
Отже, 04.04.2019 під час вручення спірної вимоги працівником поштової служби було встановлено особу, які вручається вимога, та зазначено на корінці, що така вручена ОСОБА_3 (жіночий відмінок).
Відомості про те, що вимога вручена сину позивача ОСОБА_2 матеріали справи не мітять, а корінець рекомендованого повідомлення вказує на протилежне, що саме позивачу 04.04.2019 було вручено спірну вимогу.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Отже, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з питання оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-52330-56У, у зв'язку з чим така набула статусу узгодженої (остаточної).
При цьому, суд враховує, що пропуск строку звернення до суду є значним (майже рік), а позивачем не надано жодних обґрунтованих доводів, що свідчили про те, що існували об'єктивні обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-52330-56У - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Суддя І.В. Новікова