20 травня 2020 рокуСправа № 280/3279/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді: Семененко М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплати боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії,
19.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-103734-56;
2) зобов'язати відповідача зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводять незалежну професійну (адвокатську) діяльність.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Семененко М.О.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-103734-56, винесену відповідачем, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд суду у складі головуючого судді Семененко М.О.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що не погоджується із спірною вимогою, однак існує реальна можливість початку її виконання в примусовому порядку, оскарження якої, згідно з чинним законодавством не зупиняє виконання вказаної вимоги. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Звертає увагу, що відповідно до змісту оскаржуваної вимоги, у разі не сплати суми боргу, вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення сум в примусовому порядку. Таким чином невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання спірної вимоги.
За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Необхідно звернути увагу, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Крім того, встановлення ознак протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки), враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.
Щодо доводів позивача про існування реальної можливість початку примусового виконання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає, що доказів того, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-103734-56 пред'явлено до примусового виконання та виконавцем розпочато вжиття будь-яких заходів щодо її виконання, матеріали позову та заяви не містять. Відтак, наразі такі обставини є лише припущеннями з боку позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, або доказів того, що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду буде неможливий; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
При цьому, суд звертає увагу, що відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє особу права повторно звернутись до суду з такою заявою за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено та підписано 20 травня 2020 року.
Суддя М.О. Семененко